Рішення № 50699393, 14.09.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/5820/14-ц

пр. № 2/336/115/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, у складі

головуючого судді О.І. Дацюк

при секретарі О.Б. Скибі

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, вказавши, що на підставі рішення суду від 07.02.2013 року за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 звернуто стягнення на житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скульптурна, 6. ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогою про виселення з будинку, але до цього часу вимога банку не виконана, у звязку з чим позивач просить виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скульптурна, 6.

В судовому засіданні представник позивача на позові наполягала на зазначених підставах, додатково вказавши, що відповідачам двічі у квітні та червні 2014 року направлялась письмова вимога про виселення, яка виконана не була, тож відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» відповідачі підлягають виселенню.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, вказуючи, що житловий будинок був придбаний ОСОБА_3 не за кредитні кошти, а був лише предметом іпотеки за відповідним договором. Іншого житла ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не мають, а виселення їх без надання іншого житлового приміщення суперечить вимогам ст. 109 ЖК України та правовій позиції Верховного суду України з цього питання.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився без повідомлення суду причин неявки, про місце та час проведення судових засідань повідомлявся як за зареєстрованим місцем проживання, так і за фактичним, зазначеним відповідачем ОСОБА_4 в судовому засіданні, заяв про розгляд справи за його відсутності не направляв.

При вивченні матеріалів справи судом встановлено наступне.

30.04.2008 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір ZPJCGA0000000001, за яким ОСОБА_4 отримала кредит в сумі 57015 доларів США строком до 30.04.2018 року на споживчі цілі (а.с. 102-105).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 30.04.2008 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № ZPJCGA0000000001, предметом якого є житловий будинок з всіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами, розташований у м. Запоріжжя, вул. Скульптурна, 6, належний ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.05.2006 року (а.с. 106-112, 188-189).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2013 року за первісним позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «ПриватБанк», ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним, а також позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPJCGA0000000001 від 30.04.2008 року в сумі 720756,95 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки належний ОСОБА_3 житловий будинок розташований у . Запоріжжя, вул. Скульптурна, 6 з всіма надвірними та побутовими будівлями та спорудами шляхом продажу з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, наданням повноважень, необхідних для здійснення продажу; позов ОСОБА_5 до ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки та позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя залишені без задоволення (а.с. 113-117).

01.06.2014 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» на адресу проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було направлено повідомлення від 26.05.2014 року з вимогою звільнити житловий будинок за адресою: м. Запоріжжя, вул. Скульптурна, 6 (а.с. 118). Зазначене повідомлення було надіслано ПАТ «КБ «ПриватБанк» та отримане відповідачами 05.06.2014 року, що підтверджено реєстром поштових відправлень та поштовими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції (а.с. копії 119-120, оригінали, витребувані за клопотанням представника відповідача а.с. 153-155).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Стаття 109 ч. 1 ЖК України вказує, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до статті 40 ч. 1 Закону України «Про іпотеку» № 898 від 05.06.2003 року звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Підстави та порядок надання громадянам іншого житлового приміщення визначені ЖК України.

Так, стаття 132-2 ч. 1 ЖК України вказує, що жилі приміщення з фондів житла для тимчасового проживання надаються громадянам за умови, що для них таке житло є єдиним місцем проживання і їх сукупний доход недостатній для придбання або найму іншого жилого приміщення.

З довідок обласного адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Запорізькій області (а.с. 56, 57) вбачається, що ОСОБА_4 зареєстрована проживаючою у ІНФОРМАЦІЯ_1, натомість як ОСОБА_3 зареєстрований проживаючим у ІНФОРМАЦІЯ_2. 49.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився та не скористався своїм правом надати пояснення чи заперечення по суті заявлених до нього вимог, а самостійно визначити підстави його реєстрації за іншою адресою, ніж адреса розташування спірного будинку, суд не має змоги, тож при вирішенні спору щодо його виселення суд виходить з того, що реєстрація ОСОБА_3 за певною адресою дає підстави вважати наявність у нього права користування іншим житловим приміщенням, окрім спірного будинку, тож законних перешкод для його виселення не вбачається.

Крім того, відповідачами не доведено, що їх сукупний дохід не дає їм змоги придбати чи винайняти інше житло ніж те, в якому вони мешкають на цей час, тож суд не вбачає підстав вважати, що їх житлові права в результаті виселення зі спірного будинку будуть порушені тою мірою, яка б давала підстави для відмови у захисті законних прав позивача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 57-60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з будинку № 6 по вул. Скульптурній у м. Запоріжжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 121,80 гривень (сто двадцять одна гривня 80 коп).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в сумі 121,80 гривень (сто двадцять одна гривня 80 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя О.І. Дацюк