Ухвала суду № 50697865, 16.09.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шувалова Т. О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року справа №805/1956/15-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г, ОСОБА_2, секретаря судового засідання Челахової О.О., представника позивача ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 805/1956/15-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 ОСОБА_5 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-29157-17 від 05.05.2015 року в розмірі 7135,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22.05.2015 року звернувся з адміністративним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було складено вимогу № Ф-29157-17 від 05.05.2015 року про сплату боргу на суму 7135,77 грн. Вказану вимогу позивачем отримано 12.05.2015 року. Просив суд першої інстанції визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_5 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.05.2015 року № Ф-29157-17.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач послалась на ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та зазначила, що оскільки вона є пенсіонеркою за віком з 16.08.2001 року, але отримує пенсію з 22.01.2004 року по втраті годувальника, то у відповідності до вказаної норми вона звільняється з 06.08.2011 року від сплати за себе єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Вважає вимогу відповідача про сплату боргу незаконною, а постанову суду першої інстанції необґрунтованою. Посилалась також не попередні судові рішення з цього ж питання за інші періоди щодо неї.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є з 16.08.2001 року пенсіонером за віком - довічно, що підтверджується посвідченням № 886395 від 15.08.2001 року (а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, обрала спрощену систему оподаткування і вона є платником єдиного податку з 06.09.2005 року. Зазначене підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 9, 10).

Відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Красноарміську та ОСОБА_5 районі Донецької області від 08.06.2014 року № 2239 позивач отримує пенсію у звязку з втратою годувальника (а.с. 25).

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості ОСОБА_4, зробленого податковим органом, станом на 30.04.2015 року позивачу нарахована сума боргу у сумі 7135,77 грн. (а.с. 17-19).

05.05.2015 року ОСОБА_5 обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф -29157-17 в сумі 7135,77 грн. (а.с. 7).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті судового рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058) поняття «пенсія» визначене як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, у випадках, визначених цим Законом та зазначено, що «пенсіонер це особа, які відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сімї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом».

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Стаття 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) встановлює, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1788, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 10 Закону № 1058 зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Колегія суддів вважає, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримувала з 16.08.2001 року пенсію за віком, маючи повний трудовий стаж, а з 22.01.2004 року - пенсію у зв'язку з втратою годувальника, термін дії довічно (а.с. 6, 25).

Враховуючи наведене, а також на підставі системного аналізу зазначених норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464 не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.04.2015 року справа № 21-90а15, від 26.05.2015 року справа 21-228а15, де у справах за аналогічними позовами вирішено, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI від сплати єдиного внеску звільняються особи, які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, проте ті фізичні особи-підприємці, які не є пенсіонером за віком, а отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника, вони мають сплачувати за себе єдиний внесок на загальних підставах. Тобто, положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

На підставі абзацу 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України колегія суддів враховує вказані висновки Верховного Суду України при розгляді даної справи.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року, якою постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року залишено без змін. Вказаними судовими рішеннями позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - задоволено. Скасовано вимогу ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-29157-17 від 07.12.2013 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 9 852,74 грн. (а.с. 36-37).

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається зі змісту розрахунку заборгованості ОСОБА_4, зробленого податковим органом, 15 квітня 2015 року податковим органом було зменшено щоквартальні нарахування по єдиному внеску на 9852,74 грн. Тобто, вказані рішення, що набрали законної сили, відповідачем виконані.

Крім того, відповідачем у справі на вимогу суду надано додаткові пояснення, з яких вбачається, що станом на 07.09.2015 року в картці особового рахунку ОСОБА_4 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 7135,77 грн., яка нарахована: 20.01.2014 року 1 218,67 грн. за IV квартал 2013 року; 22.04.2014 року 1 267,95 грн. за І квартал 2014 року; 21.07.2014 року 1 267,95 грн. за ІІ квартал 2014 року; 20.10.2014 року 1 267,95 грн. за ІІІ квартал 2014 року; 20.01.2015 року 1 267,95 грн. за ІV квартал 2014 року; 20.04.2015 року 845,30 грн. за І квартал 2015 року (січень, лютий) (а.с. 66-67, 68).

Колегія суддів не може врахувати попередні судові рішення між тими ж сторонами з аналогічних обставин при розгляді даної справи за приписами ст. 5 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 165, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі № 805/1956/15-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-29157-17 від 05.05.2015 року в розмірі 7135,77 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 16 вересня 2015 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Арабей Т.Г.

ОСОБА_2