Постанова № 50697837, 15.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 925/734/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2015р. у справі № 925/734/15 (суддя Білоус В.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" (Миколаївська обл., м. Первомайськ)

до публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" (Вінницька обл., м.Вінниця)

про стягнення 533 786,06 грн., з яких 358 450 грн. - боргу, 164 170,10 грн. - інфляційних втрат, 11 165,96 грн. - 3% річних, згідно договору № 21а від 15.11.2011 р.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 19.06.2013р.;

відповідача - ОСОБА_2, посв. адвоката № 942 від 11.09.2014р.;

Судом розяснено представникам права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" звернулося до господарського суду Вінницької з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 533 786,06 грн., з яких: 358 450 грн. - боргу, 164 170,10 грн. - інфляційних втрат, 11 165, 96 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.06.2015р. позов задоволено.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Уманьавтодор" на користь приватного акціонерного товариства "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" 358 450 грн. - боргу, 164 170,10 грн. - інфляційних втрат, 11 165,96 грн. - 3% річних, 10 440, 22 грн. - судових витрат на судовий збір.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, тому дійшов до висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Уманьавтодор" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник зазначає, що пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що замовник забезпечує фінансування послуг по ремонту автомобільної дороги державного значення Р-06 Ульяновка - Миколаїв км 62+631 - км 68+707 у Миколаївській області за наявності виділених асигнувань з державного бюджету, затвердженні планом використання бюджетних коштів. При укладенні договору сторони скористались додатковим правом, наданим ст. ст. 3, 212, 627 ЦК України та обумовили момент виникнення обовязку з оплати не тільки виконанням робіт, а й наявності виділених асигнувань з державного бюджету.

Так, на виконання даних умов договору відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 350 000 грн., одразу після надходження бюджетних коштів для цієї цілі. Однак, після цього на рахунок ПАТ "Уманьавтодор" не надходили асигнування з державного бюджету для оплати послуг за договором. Скаржник вважає, що оскільки не було асигнувань з держаного бюджету на оплату виконаних робіт, тому відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідача.

У звязку з ненастанням строку з оплати товару за договором відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, тому відсутні підстави для стягнення заявленої позивачем суми боргу, і як наслідок - вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за договором, не відповідає приписам статей 612, 625 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Приватне акціонерне товариство "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 15.09.2015р. представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2015р. доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, між відкритим акціонерним товариством "Уманьавтодор" (відповідач, замовник) та приватним акціонерним товариством "Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління" (позивач, виконавець) було укладено договір по наданню послуг по ремонту №21а від 15.11.2011р. (а.с. 61-63).

Згідно п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець виконує на свій ризик власними засобами послуги (надалі в тексті роботи) по ремонту автомобільної дороги державного значення Р-06 Ульяновка - Миколаїв км 62+631 - км 68+707 , у Миколаївській області за кошти державного бюджету, згідно кошторисної документації, "Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 (із змінами та доповненнями), "Технічних правил ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування України" П-Г. 1-218-113:2009, "Класифікації робіт з ремонтів автомобільних доріг загального користування" ВБН Г.1-218-182:2006.

Відповідно до п.1.2 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені кошторисною документацією. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті у разі внесення змін до кошторисної документації.

Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3 договору).

Згідно п.3.1 договору договірна ціна робіт складена відповідно до кошторисної документації і складає - 708450 грн. з ПДВ (сімсот вісім тисяч чотириста п'ятдесят грн.). Договірна ціна робіт встановлюється твердою.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник забезпечує фінансування послуг по ремонту автомобільної дороги державного значення Р-06 Ульяновка - Миколаїв км 62+631 - км 68+707 , у Миколаївській області за наявності виділених асигнувань з державного бюджету, затверджених планом використання бюджетних коштів.

При завершенні робіт на об'єкті Замовник готує акт здачі об'єкта в експлуатацію за встановленою формою, закріпивши його підписом та печаткою розпорядника коштів і балансоутримувача об'єкта комунальної власності. Повідомлення про передачу суми витрат готує Замовник та передає Виконавцю на підпис розпоряднику коштів для подальшої передачі органам місцевого самоврядування (балансоутримувачу). Кінцевий розрахунок за виконані роботи Замовником буде проводитися після повернення Виконавцем екземпляра Повідомлення (підписаного та завіреного печаткою розпорядника коштів.) та акта здачі об'єкта в експлуатацію оформленого належним чином (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору у разі зміни бюджетного фінансування замовник письмово повідомляє про це виконавця, який зобов'язаний негайно призупинити роботи з моменту отримання повідомлення.

Згідно п. 5.1. договору термін виконання робіт: до 31.12.2001р., за умови реєстрації Державною архітектурно- будівенльною інспекцією або її територіальними органами Декларації про початок виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.12. договору виконавець надає замовнику для здійснення приймання виконаних робіт акт виконаних робіт по формі (№КБ-2в) узгоджений підписом та печаткою розпорядника коштів і балансоутримувача об'єкта та довідку про вартість виконаних робіт та витрат по формі (№КБ-3).

Замовник має право призупинити виконання робіт або достроково розірвати договір, відповідно до п. 5.2. цього договору (п. 6.2. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині грошових зобов'язань до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

Сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання виконаних будівельних робіт за 2012 рік на суму 708 450 грн. (а.с. 18-22) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 р. на суму 708 450 грн. (а.с. 17).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 350000 грн., що підтверджується копією банківської виписки за 15.08.2012 р. (а.с.70).

Позивач направив на адресу відповідача претензію №12 від 06.03.2014р. про сплату грошових коштів в сумі 358 450 грн. (а.с.71), яка залишена відповідачем без задоволення. Претензія була вручена відповідачу 11.03.2014р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.73).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 533 786,06 грн., з яких: 358 450 грн. - боргу, 164 170,10 грн. - інфляційних втрат, 11 165, 96 грн. - 3% річних.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення заборгованості, що виникла у результаті неналежного виконання відповідачем умов договору по наданню послуг по ремонту №21а від 15.11.2011р.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склались правовідносини з підряду, які врегульовані нормами Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.1 статті 837 Цивільного кодекс України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем на загальну суму 708 450 грн. підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за 2012 рік та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2012 р., які підписані без зауважень сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач, зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт не виконав, розрахувавшись лише частково в сумі 350 000 грн., тому у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 358 450 грн.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 358 450 грн. визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймається до уваги заперечення відповідача про відсутність фінансування з державного бюджету, як на підставу для звільнення відповідача від оплати виконаних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати зазначених робіт, відповідач був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, згідно п. 4.3 договору, а не приймати їх результати.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Судом також враховуються положення ч. 1 ст. 96 ЦК України згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого договором.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. по справі №11/446.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 164 170,10 грн. інфляційних втрат за квітень 2014р. - березень 2015р. та 11 165, 96 грн. 3 % річних за період з 06.04.2014 р. по 20.04.2015 р. (а.с.74). При цьому, початок періоду нарахування позивачем пов'язується не з датою виконання та передачею робіт відповідачу, а з надісланням претензії відповідачу та її отриманням.

Перевіривши правильності здійснених позивачем нарахувань та взявши до уваги перерахунок суду першої інстанції (а.с.93-94), судова колегія вважає вимоги позивача законними та обґрунтованими, тому приходить до висновку про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 06.04.2014 р. по 20.04.2015 р. в розмірі 11 165, 96 грн. та 164 170,10 грн. інфляційних втрат за квітень 2014р. - березень 2015р.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.06.2015р. у справі № 925/734/15 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Бучинська Г.Б.