Постанова № 50697778, 15.09.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2015 р. Справа № 918/822/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 06.08.2015 року у справі № 918/822/15 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будтех - Пром"

до Приватного підприємства-фірми "Алрі"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

про стягнення 131822,41 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за договором про надання правової допомоги,

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - ОСОБА_2, за довіреністю

В судовому засіданні від 15.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.08.2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПП фірми "Алрі" на користь ТзОВ "Будтех-Пром" 4,00 грн. інфляційних витрат, 3,78 грн. 3% річних, а також 0,26 грн. витрат по оплаті судового збору та 0,44 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з ТзОВ "Станіславська торгова компанія" на користь ТзОВ "Будтех-Пром" 127843,97 грн. - інфляційних витрат, 3845,68 грн. - 3% річних, а також 2633,69 грн.. витрат по оплаті судового збору та 4384,36 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТзОВ "Станіславська торгова компанія" (далі - відповідач 2) звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач 2 зазначає, що при прийнятті відповідного рішення, суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні скаржник підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Рішення суду першої просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Від представника відповідача 1 на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника останнього.

До початку розгляду справи по суті від скаржника надійшло клопотання, яке не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне. Клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю подання додаткових доказів не підлягає задоволенню, оскільки заявник не був позбавлений можливості подати відповідні докази ні в суд першої інстанції, ні під час підготовки апеляційної скарги, ні в судове засідання апеляційного суду. Поважних причин не подання суду не наведено.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві доводи сторін, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2015 року ТзОВ "Будтех-Пром" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ППФ "АЛРІ" та ТзОВ "Станіславська торгова компанія" про стягнення з відповідача 1 - 1000,00 грн. боргу за договором поруки від 01.09.2014 року № 01/09/14 та стягнення з відповідача 2 - 1163473,08 грн., з яких 989144,37 грн. - основного боргу, 60268,40 грн. - пені, 101427,46 грн. - інфляційних втрат, 12632,85 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 року у справі № 918/149/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ППФ "АЛРІ 1000,00 грн. заборгованості за договором поруки № 01/09/14 від 01.09.2014 року, 20,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 10,96 грн. витрат на оплату послуг адвоката. Стягнуто з ТзОВ "Станіславська торгова компанія" 989144,37 грн. заборгованості, 58106,63 грн. пені, 90977,67 грн. інфляційних втрат, 12596,51 грн. 3% річних, 23016,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 12169,04 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 року прийнято до провадження апеляційну скаргу ТзОВ "Станіславська торгова компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 року прийнято відмову ТзОВ "Станіславська торгова компанія" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 року у справі 918/149/15. Провадження за апеляційною скаргою припинено.

Відтак, зазначене рішення на момент розгляду даної справи є таким, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 року у справі №918/149/15 встановлено, що 28.08.2014 року між ТзОВ "Станіславська торгова компанія" (надалі підрядник) та ТзОВ "Будтех-Пром" (надалі судбпідярдник) укладено договір субпідряду № 63-0814. Згідно п. 2.1. договору, у порядку та на умовах, визначених останнім, субпідрядник зобовязується на свій ризик виконати та здати підряднику в строк, визначений в графіку виконання робіт роботи з благоустрою території на обєкті будівництва: Збільшення потужності заводу по виробництву гібридного насіння кукурудзи та інших зернових культур ПрАТ "Райз-Максимко" в с. Зоря, Рівненського району Рівненської області. Роботи включають наступне: - влаштування доріг, проїздів, площадок; - влаштування підпірних стінок; - влаштування каменів бортових; - влаштування мокрих колодців. Підрядник у свою чергу зобовязується надати субпідряднику будівельний майданчик (місце виконання, фронт робіт), передати проектні рішення погодженні замовником на виконання робіт, прийняти від субпідрядника закінчені роботи, що відповідають встановленим вимогам щодо якості та оплатити їх, згідно з умовами даного договору. Судом встановлено, що позивачем по справі, згідно договору, виконано комплекс робіт на загальну суму 2085976,38 грн. Зазначений факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень і листопад 2014 року. Проте відповідачем - 2 виконані позивачем роботи оплачені частково на суму 1095832,01 грн., в результаті чого за ТзОВ "Станіславська торгова компанія" на час звернення позивача до суду з позовом по справі № 918/149/15 утворилась заборгованість в сумі 990144,37 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "Будтех - Пром" та ППФ "АЛРІ" укладено 01.09.2014 року договір поруки № 01/09/14, згідно п.1. якого, поручитель поручається перед кредитором грошовою сумою в розмірі 1000,00 грн., за виконання ТзОВ "Станіславська торгова компанія", своїх зобовязань по договору субпідряду № 63-0814 від 28.08.2014 року. Згідно п. 1 укладеного договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою 1000,00 грн. основного боргу. Поручитель ППФ "АЛРІ" грошове зобовязання на час вирішення спору не виконав, докази сплати коштів у матеріалах справи відсутні.

Заборгованість ТзОВ "Станіславська торгова компанія" перед ТзОВ "Будтех-Пром" за рішенням суду у справі 918/149/15 на момент прийняття зазначеного рішення відсутня, що не заперечується відповідачем - 2. Проте, з матеріалів справи також вбачається неналежне виконання відповідачем - 2 зобов'язань зі сплати зазначеної заборгованості.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобовязання, а саме: зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи неналежне виконання зобов'язань відповідачем 2, позивачем нараховано 127843,97 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2015 року по червень 2015 року та 3845,68 грн. три відсотки річних за період з 21.04.2015 року по 25.06.2015 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та визнано останній вірним, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив позовну вимогу про стягнення 3845,68 грн. трьох відсотків річних.

Судом першої інстанції здійснено власний розрахунок інфляційних витрат, згідно якого їх розмір становить 130924,54 грн. Проте, оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому судом правомірно задоволено вимогу про стягнення інфляційних в сумі 127843,97 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем також заявлено позовну вимогу до ППФ "Алрі", який виступає поручителем за виконання ТзОВ "Станіславська торгова компанія" своїх зобовязань по договору субпідряду № 63-0814 від 28.08.2014 року.

Позивач просив стягнути з відповідача 1 - 4,00 грн. інфляційних витрат та 3,78 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 2. договору поруки, у разі порушення боржником зобовязань, забезпечених порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники

Відповідно до пункту 1 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою 1000,00 грн. основного боргу. Поручитель ПП - фірма "АЛРІ" грошове зобовязання на час вирішення спору не виконав, докази сплати коштів суду не надані.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Заборгованість ППФ "Алрі" перед ТОВ "Будтех-Пром" за рішенням суду у справі 918/149/15 на момент прийняття даного рішення не погашена, що свідчить про неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань зі сплати зазначеної заборгованості.

Враховуючи неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем 1, позивач здійснив нарахування 4,00 грн. інфляційних втрат за червень 2015 року та 3,78 грн. три відсотки річних за період з 01.06.2015 року по 16.07.2015 року.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши зазначенні нарахування, дійшов висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції вимоги про стягнення 4,00 грн. інфляційних витрат та 3,78 грн. трьох відсотків річних.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що господарським судом Рівненської області правомірно та згідно норм матеріального та процесуального права задоволено позовні вимоги ТзОВ "Будтех-Пром " до ППФ "Алрі" про стягнення 4,00 грн. інфляційних витрат та 3,78 грн. 3% річних, а також до ТзОВ "Станіславська торгова компанія" про стягнення 127843,97 грн. інфляційних витрат та 3845,68 грн. 3% річних.

Суд, за результатами розгляду справи, вирішує також питання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката як складової судових витрат, керуючись нормами ст.ст. 44, 49 ГПК України та враховуючи конкретні обставини справи.

В підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивач надав до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 03.07.2015 року, укладений із адвокатом ОСОБА_1 та рахунок № 3 від 28.07.2015 року, згідно якого вартість наданих послуг становить 4384,80 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру № 3 від 28.07.2015 року на суму 4384,80 грн., акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 28.07.2015 року до договору б/н від 03.07.2015 року.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Закон не містить іншого порядку визначення розміру коштів за послуги адвоката.

Водночас, відповідно до п. 5.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Врахувавши всі зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення 4384,80 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача були обґрунтовані, підтверджені належним доказами, а тому суд першої інстанції правомірно задоволив останні, а твердження скаржника, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому оскаржуване рішення винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.08.2015 року у справі № 918/822/15 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.