Рішення № 5069755, 20.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2009

Справа №2-29/4539.1-2009

За позовом - Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А, код ЄДРПО України 03358593) в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» (97400, м. Євпаторія, вул. Ленійна, 10, код ЄДРПО України 26178681).

До відповідача - Приватного підприємства “Транстурист - 21”, (97100, м. Євпаторія, вул. Радянська, 12, кв. 52, код ЄДРПО України 24861634).

Про спонукання укласти договір.

Суддя О.І. Башилашвілі

представники:

Від позивача - Пан А-Р. Е., довіреність №01 від 05.01.2009р.

Від відповідача – Тарасов Б. М., керівник.

Сутність спору: Суть спору: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго», звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Приватного підприємства “Транстурист - 21” в якому просить зобов’язати відповідача укласти договір №465 купівлі – продажу теплової енергії від 03.03.2008р. на об’єкт, розташований за адресою: м. Євпаторія, пр. Леніна, 54, в редакції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно із Законом України «Про теплопостачання», споживання теплової енергії можливе тільки на підставі договору, який відповідач, як орендар приміщень, зобов’язаний укласти, однак в порушення наведеної норми останній ухиляється від укладання договору.

Заявою від 26.06.2008р. позивач змінив позовні вимоги, згідно якої просить суд зобов’язати відповідача укласти з ним договір №465 купівлі – продажу теплової енергії від 03.03.2008р. на об’єкт, розташований за адресою: м. Євпаторія, пр. Леніна, 54, в редакції ОП «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго».

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що останній не є споживачем теплової енергії, а отже і не зобов’язаний укладати договір про її постачання, так як орендовані приміщення не опалюються, труби опалення ізольовані таким чином, що теплова енергія у приміщення не подається, що підтверджує актом – прийому передачі від 13.09.1996р. та актом від 01.07.20008р. Крім того, зазначає, що опалювальна система була відключена, що підтверджується актом від 02.03.1992р.

Господарський суд Автономної Республіки Крим рішенням від 07.10.2008 року у справі №2-15/6616-2008 (суддя Іщенко І. А.) позов було задоволено, зобов’язано Приватне підприємство “Транстурист - 21” укласти з Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» в особі Євпаторійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» договір №465 купівлі – продажу теплової енергії в редакції позивача.

Не погодившись з рішенням господарського суду АР Крим від 07.10.2008 року у справі №2-15/6616-2008, Приватне підприємство “Транстурист - 21” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 липня 2009р. по справі №2-15/6616-2008 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2008 року у справі №2-15/6616-2008 скасовано, а справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

У вищевказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не дали належному значенню того, що відповідачем на пропозицію позивача щодо укладення договору купівлі – продажу теплової енергії, було надано відповідь листом від 03.06.2008р., з зазначенням того, що в орендованому приміщенні відсутні приймачі теплової енергії, а також акт комісії КП «Житловик - 1» від 01.07.2008р. про відсутність в орендованому приміщенні батарей теплопостачання, в зв'язку з чим Вищий господарський суд України вказав, що під час нового розгляду справи, суду необхідно врахувати зазначені обставини та надати їм належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 25.08.2009р. справу прийнято до провадження суддею Башилашвілі О.І., справі привласнено № 2-29/4539.1-2009.

Позивач у своїх поясненнях від 06.10.2009р. вих.. № 2527, спростовуючи доводи відповідача, посилається на те, що згідно акту обстеження опалюваних приміщень від 15.02.2008р., встановлено, що через орендні приміщення ПП “Транстурист - 21”, проходять транзитні стояки, які являються теплопостачальним обладнанням, в зв'язку з чим має місце споживання теплової енергії.

Відповідач в судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

Слід зазначити, що у судовому засіданні, яке відбулося 06.10.2009р. об 11 год 00 хв., відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошено перерву в його проведенні до 20.10.2009р. на 10 год. 00 хв.

В продовженому судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, а відповідач просив суд, відмовити в задоволенні останніх.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

01 лютого 2005р. між Комунальним підприємством «Житловик - 1» (орендодавець) та Приватним підприємством “Транстурист - 21” (орендар) укладено договір оренди №45.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно: нежилі приміщення підвального поверху площею 24,4 кв.м. за адресою: пр. Леніна, 54, вартість яких визначена згідно акту прийому – передачі і експертного висновку в сумі 6003 грн. станом на 03.10.2001р.

Пунктом 1.2 встановлено, що об’єкт надається використання під кружок крою та пошиття.

Розділом 5 договору визначені зобов’язання орендаря, до яких зокрема згідно п. 5.8 входить обов’язок, в місячний строк з моменту підпису даного договору оренди, укласти з підприємствами – постачальниками комунальних послуг (тепло, електроенергія, водопостачання) договори про постачання і оплату вказаних послуг та надати інформацію орендодавцю.

15.02.2008р. комісією у складі інженера ЄФ ОП «Кримтеплокомуненерго», майстра ЖЕО – КП «Житловик -1» та орендатора – ПП “Транстурист - 21” було проведено обстеження приміщення, яке орендує відповідач та за результатами якого було складено акт обстеженого опалюваного приміщення, згідно якого в приміщенні було виявлено стояки опалення, які є теплопостачальним обладнанням, орендатор від підпису акту відмовився.

У зв'язку із наведеним та в цілях врегулювання питання між позивачем та відповідачем, щодо теплопостачання на об’єкти оренди відповідача, позивач направив на адресу відповідача договір №465 купівлі – продажу теплової енергії від 03.03.2008р. на об’єкт, розташований за адресою: м. Євпаторія, пр. Леніна, 54, на опалювання приміщення площею 6,77 кв.м.

Вказаний договір був направлений відповідачу для підписання, замовленою кореспонденцією 26.03.2008р. за вих.. №909 (а. с. 8-10).

Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія – це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

На підставі ст.. 24 вказаного Закону основними обов'язками споживача теплової енергії є зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно ч. 3 ст. 181 ГК України у разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Позивач посилається на те, що відповідач від укладення договору купівлі – продажу теплової енергії ухиляється, адже направлений проект договору на адресу останнього так і не повернутий позивачу та відмова відповідача від укладення договору протирічить нормам діючого законодавства в сфері житлово – комунального господарства.

Однак суд не може погодитися з такою позицією позивача та вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Частинами 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України, передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як, вбачається з матеріалів справи, листом від 03.06.2008р. вих.. №01, відповідач повернув на адресу позивача два екземпляра договору купівлі – продажу №465 з обґрунтуванням неможливості його укладення, а також листом від 18.06.2008р. вих.. №02 відповідач повідомив позивача, що згідно акту №9 від 02.03.1992р. (а. с. 32) на підставі узгодження ОП «Теплокомуненерго» та ПКО «Транстурист» (до реорганізації комерційних підприємств), 01.03.1992р. в цокольному приміщенні за адресою вул. Леніна, 54, м. Євпаторія, були відключені батареї опалення, поставлені заглушки, батареї в кількості 14 шт. передані під охорону. Підвідні трубопроводи та стояки опалення теплоізольовані. Також, вказаному листі відповідач зазначив, що після 1992р. опалювальна система не відновлювалась і договори на використання теплової енергії не укладалися (а. с. 31).

Крім того, слід зазначити, що згідно акту комісії КП «Житловик -1» від 01.07.2008р. при обстеженні орендних приміщень за адресою: вул. Леніна, 54, м. Євпаторія, виявлено відсутність радіаторів опалення (заглушені) та стояки опалення ізольовані (а. с. 33).

Також, як свідчить лист від 02.03.1992р. направлений ОП «Теплокомуненерго», відповідач повідомив останнього, про розірвання договору №282 від 25.10.1991р. про постачання теплової енергії (а. с. 36).

Законом України «Про житлово - комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст.. 1 Закону комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.. 16 Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Стаття 19 Закону передбачає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Також, стаття 1 вказаного Закону дає визначення поняття – споживача, а саме: споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Позивач, посилається як на підставу укладення договору з відповідачем, на те що через орендовані відповідачем приміщення проходять транзитні стояки, які є теплопостачальним обладнанням та згідно договору оренди укладеного відповідачем з КП «Житловик - 1», ПП «Трастурист - 21» зобов’язався укласти договір з теплопостачальнком.

З доводами позивача погодиться не можливо, адже встановлення факту проходження приладів теплопостання через орендовані приміщення відповідача, не наділяє останнього статусом – споживача теплової енергії, у розумінні Закону України «Про житлово - комунальні послуги», більш того теплова енергія не потрапляє в орендовані приміщення, в зв'язку з тим, що стояки опалення є ізольованими, що також підтверджується актом обстеження опалюваних приміщень від 21.08.2008р.

На підставі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Однак суд вважає, що обов’язку на укладання договору про постачання теплової енергії у відповідача не виникло, адже останній не споживає теплову енергію, у зв’язку з відсутністю теплоприймачів подавання тепла не здійснюється, а також немає наміру на її споживання.

Відповідно до ст.. 11 п. 2 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно п. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 2 ст. 14 ЦК України встановлено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 36 ГК України передбачено, що держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Відповідно до ст.. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

На підставі наведених норм та обставин справи, відповідач не зобов'язаний укладати договір на постачання теплової енергії у випадку відсутності у нього наміру її отримувати та споживати, а факт знаходження в орендованих приміщеннях ізольованих теплових стояків не є належним доказом того, що відповідач споживає теплову енергію, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволені позову.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошенні в судовому засідання – 20.10.2009р.

Повний текст постанови оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України – 20.10.2009р.

На підставі викладено, керуючись ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.