Постанова № 50697441, 10.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 901/200/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Гаврилюка О.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: Потатуєв В.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т."

на ухвалу Господарського суду Київської області

від 06.08.2015р., винесену за результатами розгляду

заяви Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне

товариство "Чорноморнафтогаз"

про відстрочення виконання рішення Господарського суду

Автономної Республіки Крим

від 10.02.2014р.

у справі №901/200/14 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне

товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 649 515,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2015р. у справі №901/200/14 було задоволено заяву відповідача №690 від 23.07.2015р. про відстрочення виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 та відстрочено виконання вказаного рішення до 01.01.2016р.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 06.08.2015р. у справі №901/200/14 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної республіки Криму від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не взято до уваги майнові інтереси та фінансовий стан позивача, як стягувача, не враховано інфляційні процеси в економіці держави та наявність у відповідача, як боржника, майна, на яке можливе звернення стягнення. На думку позивача, в даному випадку відсутні виняткові в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, які б зумовлювали необхідність відстрочити відповідачу виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 21.08.2015р. справу №901/200/14 було передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. у зв'язку з перебуванням судді Новікова М.М. у відпустці, було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Гаврилюка О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015р.

08.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 10.09.2015р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 06.08.2015р. у справі №901/200/14 - без змін.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, а також враховуючи обмеженість строку розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т." (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (далі - відповідач) про стягнення 649 515,83 грн. позовні вимоги було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 639 270,00 грн. основного боргу, 10 245,83 грн. 3% річних та судовий збір в сумі 12 990,32 грн.(том справи - 1, аркуші справи - 32-35).

На виконання вказаного рішення суду було видано наказ від 25.02.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 36).

В липні 2015 року відповідач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/200/14 від 10.02.2014р. до 01.01.2016р. (том справи - 1, аркуші справи - 4-8), посилаючись на наступне:

- на момент ухвалення рішення суду у даній справі в результаті неправомірних дій відповідача було націоналізовано самопроголошеною владою Автономної Республіки Крим, а за його юридичною адресою створено нове підприємство - Кримське республіканське підприємство «Чорноморнафтогаз»;

- відповідач втратив можливість здійснювати свою господарську діяльність за звичайних умов, в тому числі - належно виконувати власні зобов'язання через незалежні від нього обставини (форс-мажорні обставини);

- за запитом відповідача Торгово-промислова палата України надала йому Сертифікат №2018 про форс-мажорні обставини від 03.12.2014р.;

- на даний час відповідач є діючим суб'єктом господарювання, не визнаний банкрутом, не знаходиться в процесі ліквідації або іншого способу припинення та провадить свою діяльність у м. Києві по вул. Б. Хмельницького, 26, оф. 505;

- виконання плану заходів для відновлення господарської діяльності відповідача та відновлення майнових прав надасть можливість виконати рішення суду у повному обсязі у добровільному порядку;

- Європейський суд з прав людини розглядає поданий Міністерством юстиції України позов України проти Росії щодо визнання незаконною окупації Криму, компенсації збитків, завданих цією окупацією, фіксації порушення конституційних прав громадян, які були в ході окупації і в подальшій діяльності так званої окупаційної влади. В позові заявлено збитки, що були завдані близько 4000 суб'єктам господарювання, в тому числі і відповідачу. Крім того, відповідач є стратегічним об'єктом, відповідно до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №83;

- на рахунках відповідача відсутні грошові кошти, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Лише на рахунках відповідача в ПАТ «Ощадбанк» міститься сума коштів, проте такі рахунки є соціальними, відкриті для оплати праці працівників, а тому вчиняти дії, спрямовані на відновлення господарської діяльності, за рахунок цих коштів не вбачається за можливе;

- окупація частини території України є надзвичайною подією, яка склалася внаслідок особливого загострення внутрішньополітичної ситуації, а також збройної агресії Російської Федерації, що спричинила значні матеріальні втрати та порушення нормальних умов життєдіяльності населення, у зв'язку з чим заявник вважає, що окупація території Автономної Республіки Крим та націоналізація активів відповідача у м. Сімферополі самопроголошеною владою Криму є винятковими обставинами у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України;

- на даний час проводяться заходи з приводу відновлення діяльності відповідача на Стрілковому газовому родовищі. Так, протоколом спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області від 04.02.2015р. було вирішено забезпечити відповідачу надійність експлуатації Стрілкового газового родовища для надійного забезпечення споживачів Генічеського району природним газом. До того ж, частина діючих родовищ, на які відповідач отримав спеціальні дозволи на користування надрами, знаходяться в територіальних водах України.

Позивач заперечував проти заяви відповідача про відстрочення виконання рішення (том справи - 1, аркуші справи - 42-44), зазначаючи наступне:

- заява відповідача є безпідставною та направлена на умисне затягування процедури примусового стягнення заборгованості шляхом зловживання боржником процесуальними правами та з метою подальшого невиконання рішення суду;

- рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у червні 2013 року, при цьому відповідач, не виконуючи зобов'язання за договором, жодного разу не надав пояснень щодо причин невиконання та не звернувся до позивача з проханням відстрочки або розстрочення погашення заборгованості, а також не повідомляв про наявність обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, зокрема, форс-мажорних обставин, що свідчить про навмисне ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань;

- у висновку Торгово-промислової палати зазначено, що форс-мажорні обставини заважають боржнику виконувати лише зобов'язання за договорами, законодавчими та іншими нормативними актами, що ніяким чином не стосується виконання рішень судів, які за своєю природою не є нормативно-правовими актами, та обов'язкові для всіх без виключення фізичних та юридичних осіб. Форс-мажорні обставини діють для боржника лише на території Автономної Республіки Крим та не перешкоджають господарській діяльності в інших регіонах України. Тобто, відповідач не має жодних перешкод для ведення своєї господарської діяльності на території України;

- в заяві відповідача відсутнє обґрунтування відстрочення виконання рішення суду саме до 01.01.2016 p., оскільки відповідач не наводить жодних доказів того, яким саме чином він зможе виконати свої зобов'язання з 01.01.2016р. у добровільному порядку. Натомість, відстрочення виконання рішення до 01.01.2016p. дозволить відповідачу уникнути заходів з примусового виконання рішення суду через його знаходження у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», положеннями якого передбачено мораторій на застосування заходів примусового характеру при виконанні рішень судів та ймовірне розповсюдження даної процедури на заборгованість, яка утворилась після 01.01.2013р.;

- відсутність у боржника грошових коштів не звільняє його від виконання зобов'язання та не може вважатися форс-мажорною обставиною, згідно якої боржник не має можливості виконати своє зобов'язання;

- відповідачем не наведено належних та достатніх доказів наявності виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14, у зв'язку з чим підстави для відстрочення зазначеного рішення суду відсутні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2015р. у справі №901/200/14 (том справи - 1, аркуші справи - 55-61) було задоволено заяву відповідача №690 від 23.07.2015р. про відстрочення виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14 та відстрочено виконання вказаного рішення до 01.01.2016р.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд, зокрема, має право відстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

По суті, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Однак відстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Однак, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З наведеного вище випливає, що передумовою для відстрочки виконання рішення є наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (аналогічна правова позиція наведена в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Як уже зазначалося вище, обґрунтовуючи свою заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14, відповідач наголошував на відсутності грошових коштів для оплати заборгованості як перед позивачем, так і перед іншими кредиторами. Крім того, через націоналізацію нелегітимною владою Автономної Республіки Крим майна, відповідач не мав змоги здійснювати господарську діяльність, що потягло за собою відповідні фінансові складнощі.

Відповідно до ст. ст. 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією, зокрема, визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

На час прийняття рішення у справі №901/200/14 та набрання ним законної сили, юридичною адресою відповідача було - Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, тобто відповідач знаходився на території, яка на даний час є тимчасово окупованою.

Станом на теперішній час відповідач є діючим суб'єктом господарювання, не визнаний банкрутом, не знаходиться в процесі ліквідації або іншого способу припинення та провадить свою діяльність у м. Києві по вул. Богдана Хмельницького, 26, оф. 505.

З банківської виписки по рахунку відповідача вбачається, що станом на 23.07.2015р. на рахунку боржника, який відкрито у ПАТ "Вернум банк", відсутні грошові кошти (том справи - 1, аркуш справи - 20). Згідно з поясненнями відповідача більшість інших розрахункових рахунків відповідача (боржника) фактично було відкрито у відділеннях банківських установ на території Автономної Республіки Крим (тимчасово-окупована територія). Наведені обставини вказують на наявність ускладнень при розпорядженні відповідачем своїми матеріальними активами.

Окрім того, на грошові кошти відповідача накладені арешти, про що свідчать відповідні постанови про арешт коштів боржника від 03.06.2015р. ВП №47687434, від 07.04.2015р. ВП №44253228 (том справи - 1, аркуші справи - 12-15, 21-22).

Відповідно до ч.3 ст. 14, ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

В матеріалах справи наявний сертифікат Торгово-промислової палати України №2018 від 03.12.2014р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому, зокрема, зазначено про те, що 27.02.2014р. збройне терористичне угрупування захопило приміщення Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим. 17.03.2014р. нелегітимною Верховною Радою Республіки Крим прийнято постанову «Про незалежність Криму» №1745-6/14, відповідно до якої на території «Республіки Крим» не застосовується законодавство України. 17.03.2014р. Верховна Рада Республіки Крим прийняла постанову «Про питання енернетичної безпеки Республіки Крим» №1758-6/14, в якій зазначено, що власністю Республіки Крим є: рухоме та нерухоме майно ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», розташоване на території Республіки Крим, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, увійшло і не увійшло до статутного капіталу товариства у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (України) майно, передане йому у користування та те, що перебуває на балансовому і позабалансовому обліку». На підставі наданих документів, Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014р. Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (том справи - 1, аркуші справи - 16-19).

Таким чином, неможливість відповідача розпоряджатися належним йому нерухомим майном, внаслідок вищевказаних подій, відноситься до обставин, що у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України ускладнюють виконання рішення (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2015р. у справі №910/24836/14).

03.11.2010р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №999 від 03.11.2010р. "Про визначення критеріїв віднесення об'єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", відповідно до п.1 якої до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать, в тому числі, підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об'єднаної енергетичної системи України, зокрема, диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах.

Відповідно до постанови №83 від 03.03.2015р. Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" відповідача віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Державою застосовуються всі можливі заходи для забезпечення діяльності підприємств паливно-енергетичного комплексу на належному рівні, що фактично обумовлено забезпеченням підприємствами паливно-енергетичного комплексу життєво важливих суспільних інтересів (аналогічна позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012р. у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

Станом на теперішній час відповідачем здійснюються всі можливі дії для відновлення своєї господарської діяльності, що надасть йому можливість розрахуватись за своїми грошовими зобов'язаннями. На підтвердження викладеного, відповідач надав суду протокол б/н від 04.02.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 23-27) спільної наради з питань стану та перспектив забезпечення природним газом Генічеського та інших районів Херсонської області, яку проведено за участі представників Генічеської районної державної адміністрації, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз". За наслідками проведення наради було вирішено відповідачу забезпечити надійність експлуатації Стрілкового газородовища для постачання споживачам Генічеського району природного газу.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені відповідачем в заяві про відстрочку виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2014р. у справі №901/200/14, є винятковими в розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та достатніми для відстрочення виконання вказаного судового рішення до 01.01.2016р.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Київської області від 06.08.2015р. у справі №901/200/14 відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Д.Т." залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 06.08.2015р. у справі №901/200/14 - залишити без змін.

2. Матеріали справи №901/200/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

О.М. Гаврилюк