Постанова № 50697434, 10.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 910/3897/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Корсакової Г.В.

Мартюк А.І.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

позивача: Портянко О.В.;

відповідача: не з'явився;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новел"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 20.04.2015р.

у справі №910/3897/15-г (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Київського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

до Приватного підприємства "Новел"

про стягнення штрафу та пені

ВСТАНОВИВ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Новел" (далі - відповідач) 15 000,00 грн. штрафу, нарахованого рішенням позивача від 18.07.2014р. №72/02-р/к «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі №164-03/12.13, а також 36 750,00 грн. пені, нарахованої за порушення строків сплати штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної позивачем перевірки було виявлено порушення відповідачем законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а саме ст. 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, про що було винесено рішення від 18.07.2014р. №72/02-р/к «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі №164-03/12.13 і застосовано до відповідача штраф. Оскільки відповідач не сплатив штраф у встановлений законодавством строк, у позивача виникло право на нарахування пені за весь період прострочення.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача 15 000,00 грн. штрафу і 50 000,00 грн. пені.

Відповідач явку свого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Госпродарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. у справі №910/3897/15-г позовні вимоги задоволено, присуджено до стягнення з відповідача до загального фонду Державного бюджету України штраф у розмірі 15 000,00 грн. та пеню у сумі 50 000,00 грн. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. у справі №910/3897/15-г в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у сумі 15 000 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- справу було розглянуто за відсутності відповідача. При цьому відповідач про місце і час судового розгляду не повідомлявся, про існування справи дізнався лише після одержання постанови виконавчої служби про арешт майна від 10.07.2015р.;

- суд не врахував, що сума неустойки не повинна перевищувати розмір фактично заданих збитків. Оскільки на час звернення з позовом до суду несплачена відповідачем сума штрафу складала 15 000,00 грн., то сума пені не повинна бути більше ніж 15 000,00 грн., тоді як суд стягнув з відповідача 50 000,00 грн. пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Корсакова Г.В., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Корсакової Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Корсакової Г.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.09.2015р.

В судовому засіданні 10.09.2015р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним і об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання 10.09.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 10.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель (ст. 1 Закону України „Про Антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 3 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Правові засади захисту суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.

Згідно зі ст. 1 названого Закону недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

В ст. 2 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" передбачено, що цей Закон застосовується до відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарювання у зв'язку з недобросовісною конкуренцією, у тому числі у разі вчинення ними дій за межами України, якщо ці дії мають чи можуть мати негативний вплив на конкуренцію на її території, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 15-1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.07.2014р. №72/02-р/к у справі №164-03/12.13 «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» (том справи - 1, аркуші справи - 12-14) було вирішено:

- визнати дії відповідача порушенням, яке передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб на етикетці напою кисломолочного газованого "ТАН Айран ароматний з кропом" під торговельною маркою "Elite Новел" неправдивих відомостей про його споживчі властивості, внаслідок обраного способу їх викладення, а саме зазначення на етикетці напою кисломолочного "з кропом" та розміщеного зображення гілочки кропу, в той час як у складі цього продукту кріп відсутній, що може вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання;

- за вчинене порушення накласти на відповідача штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату штрафу у встановлені законодавством строки. На час звернення з позовом до суду сума несплаченого відповідачем штрафу становила 15 000,00 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку оплатити штрафні санкції, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) стягнути з відповідача 15 000,00 грн. штрафу та 50 000,00 грн. пені, нарахованих за весь час прострочення відповідача.

Місцевий господарський суд задовольнив позов, визнавши позовні вимоги обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу, тощо (ч.1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання (ч.2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Як уже зазначалося вище, рішенням позивача від 18.07.2014р. №72/02-р/к «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі №164-03/12.13 визнано дії відповідача порушенням, яке передбачене ст. 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб на етикетці напою кисломолочного газованого "ТАН Айран ароматний з кропом" під торговельною маркою "Elite Новел" неправдивих відомостей про його споживчі властивості, внаслідок обраного способу їх викладення, а саме зазначення на етикетці напою кисломолочного "з кропом" та розміщеного зображення гілочки кропу, в той час як у складі цього продукту кріп відсутній, що може вплинути на наміри споживачів щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання, а також накладено на відповідача штраф у розмірі 50 000,00 грн.

Рішення позивача було надіслано відповідачу та отримано останнім 14.08.2014р., про що свідчать наявні в матеріалах справи супровідний лист позивача від 24.07.2014р. №26-02/2550 та повідомленням відділення поштового зв'язку про вручення поштового відправлення (том справи - 1, аркуші справи - 15-16). Відповідач не оскаржував вищезгадане рішення позивача в судовому порядку.

В ч.3 ст. 21 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до ч.ч.3, 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладений штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Однак відповідач сплатив на виконання рішення позивача лише частину штрафу у розмірі 15 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №3225 від 13.10.2014 р. (том справи - 1, аркуш справи - 18).

17.10.2014 р. позивачем було прийнято рішення №106/02-р/к «Про розстрочення сплати штрафу» (том справи - 1, аркуш справи - 17), яким відповідачу розстрочено сплату штрафу у розмірі 35 000,00 грн. строком на 3 місяці до 30.12.2014р.

Відповідач у період з листопада 2014 року по січень 2015 року включно сплатив 20 000,00 грн. штрафу, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №385 від 11.11.2014р., №3322 від 20.01.2015р. та №3422 від 04.02.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 19-21).

Таким чином, загальна сума штрафу, сплаченого відповідачем, складає 35 000,00 грн. Залишок несплаченої суми штрафу становить 15 000,00 грн. Наявність заборгованості по сплаті штрафу відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

В порушення вищенаведених правових норм, відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів оплати у повному обсязі штрафу, накладеного на відповідача рішенням позивача від 18.07.2014р. №72/02-р/к «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі №164-03/12.13.

Крім суми штрафу, позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу в розмірі півтора відсотки від суми штрафу за період з 31.12.2014р. по 16.03.2015р., що відповідно до розрахунку позивача в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 16.03.2015р. №26-06/745 (том справи - 1, аркуш справи - 32), з урахуванням обмежень, встановлених в ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» складає 50 000,00 грн.

В ч.2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач не сплатив 50 000,00 грн. штрафу в строки, встановлені діючим законодавством, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15 000,00 грн. штрафу, накладеного на підставі рішення від 18.07.2014р. №72/02-р/к «Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу» у справі №164-03/12.13.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з положеннями ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Як уже зазначалося вище, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 31.12.2014р. по 16.03.2015р. в розмірі 50 000,00 грн.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивач неправомірно заявив до стягнення з відповідача 50 000,00 грн. пені, оскільки вказана сума пені є більшою ніж сума несплаченого штрафу.

Однак поза увагою відповідача залишилося те, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» передбачає нарахування пені безпосередньо на суму штрафу, а не на залишок несплаченого штрафу. Оскільки позивач нарахував відповідачу до сплати 50 000,00 грн. штрафу, то відповідно сума пені, нарахованої за весь період прострочення відповідача не повинна перевищувати 50 000,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, колегією суддів було встановлено, що при здійсненні нарахування пені позивачем правильно визначено початок періоду прострочення відповідача, а також враховано обмеження щодо розміру пені, встановлені в ч.5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які полягають в тому, що суд був відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, а не розглядати спір по суті не можуть бути прийняті до уваги. Оголошення в судовому засіданні перерви чи відкладення розгляду справи на іншу дату, відповідно до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується ним в залежності від того, чи наявні обставини, які унеможливлюють вирішення спору в судовому засіданні.

Жодних клопотань або заяв, в яких були б наведені підстави, що унеможливлюють розгляд справи без участі представника відповідача останнім до Господарського суду міста Києва не подавались, тому суд у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Окрім того, посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач в судове засідання Київського апеляційного господарського суду не з'явився, не подав до матеріалів справи жодних документів (доказів), які б спростовували викладене у позові та не подавав відповідних заяв (клопотань), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції також розглядав справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість, як уже зазначалось вище, відповідач не надав доказів сплати штрафу у встановлені строки і розмірі, тому твердження відповідача про прийняття місцевим господарським судом незаконного рішення у даній справі є безпідставним та спростовується зібраними у справі доказами.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. у справі №910/3897/15-г відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Новел" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015р. у справі №910/3897/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/3897/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Г.В. Корсакова

А.І. Мартюк