Постанова № 50697401, 08.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа№ 910/9090/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Хмелюк І.І. - представник;

від відповідача: Волошин В.А. - представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 25.05.2015р.

у справі № 910/9090/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1 010 317, 38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІЯ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 1 010 317, 38 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 р. у справі №910/9090/15 позовні вимоги задоволено частково: зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" перерахувати суму грошових коштів у розмірі 835 000 (вісімсот тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" № 26005053404000 в Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005;

-стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" 169 415 (сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 5 902 (п'ять тисяч дев'ятсот дві) грн. 19 коп. - 3 % річних та 20 206 (двадцять тисяч двісті шість) грн. 35 коп. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунування апеляційнї скарги апелянт звертає увагу суду на те, що вказане рішення Господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ „АРІЯ" 169415, 19 грн. інфляційних втрат, 5 902, 19 грн. - 3% річних, необгрунтоване, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки невірно застосовано ст. 625 Цивільного кодексу України та не застосовано ст. ст. 217, 230 Господарського кодексу України.

Апелянт зазначає, що зобов'язання, що виникло між позивачем і відповідачем із договору про банківський строковий вклад (депозит) по своїй правовій природі є господарським зобов'язанням.

Відповідач АТ „Банк „Фінанси та Кредит" є суб'єктом господарювання, тому що його правовий статус повністю підпадає під визначення суб'єкта господарювання, викладене у п.1 ч.2 ст. 55 ГК України, а саме: є юридичною особою, створеною відповідно до Цивільного кодексу України, зареєстроване в установленому законом порядку і здійснює господарську діяльність. Ці обставини підтверджуються наявністю копією Свідоцтва про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" та копією Статуту.

Вимога позивача про стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань, як видів відповідальності, встановлених ст. 625 ЦК України, виходячи з того, що такий вид відповідальності за правопорушення в сфері господарювання не передбачений Господарським кодексом України задоволенню не підлягала, а судовий збір сплачується позивачем виходячи з оспорюваної суми в розмірі 175 317, 38 грн. Сплаті при подання позовної зави підлягала сума - 3 506, 35 грн., відповідно судовий збір за розгляд апеляційної скарги складає - 1 753,17 грн.

Ухвалою від 13.07.2015 року порушено апеляційне провадження у справі та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія встановила наступне:

08.07.2014 р. між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (банк) та ТОВ виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" (клієнт) укладено договір банківського вкладу "Класичний" № 238.

Умовами договору передбачено, що клієнт надає банку суму грошових коштів у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк виплачує клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї.

Пунктом 1.2. договору зазначено, що вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами даного договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених даним договором та додатками, укладеними в рамках даного договору і які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 договору визначено, що договір діє до 07.07.2015 р., внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії даного.

Згідно п. 1.5. договору для обліку вкладу банк відкриває клієнту вкладний рахунок № 2610408493301 у Філії "Полт РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит". Перерахування вкладного траншу на вкладний рахунок здійснюється клієнтом зі свого поточного рахунку шляхом зарахування коштів через транзитний рахунок, що вказаний у відповідному додатку.

При закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 даного договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 2 розділу 4 договору після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною даного договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у даному договорі та у додатках до даного договору.

09.09.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" укладено додаток № 238-3 до договору банківського вкладу "Класичний" № 238 від 08.07.2014 р., відповідно до якого сторони дійшли згоди про наступне:

- для розміщення вкладного траншу, клієнт не пізніше 09.09.2014 р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок № 2909.6.084933.003 в Філії "Полт РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на вкладний рахунок у банку № 2610.7.084933.003 у розмірі 1 100 000 , 00 грн.

Пунктом 2 додатку зазначено, що сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного договору, надана клієнтом банку на строк до 10.10.2014 р.

На виконання умов договору, позивач перерахував тимчасово вільні кошти у розмірі 1 100 000, 00 грн. на депозитний рахунок, відкритий у Філії "Полт РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит", що підтверджується платіжним дорученням № 7201 від 09.09.2014 р.

10.10.2014 р. між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" укладено додаток № 238-4 до договору банківського вкладу "Класичний" № 238 від 08.07.2014 р., відповідно до якого клієнт продовжує розміщення коштів на вкладному рахунку у банку № 2610.7.084933.003 у розмірі 1 100 000, 00 грн.

Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного додатку, надана клієнтом банку на строк до 10.11.2014 р. (п. 2 договору).

10.11.2014 р. між ПАт "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" укладено додаток № 238-4/1 до договору банківського вкладу "Класичний" № 238 від 08.07.2014 р., відповідно до якого клієнт продовжує розміщення коштів на вкладному рахунку у банку № 2610.7.084933.003 у розмірі 1 100 000, 00 грн.

Згідно п. 2 договору сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного додатку, надана клієнтом банку на строк до 12.12.2014 р.

12.12.2014 р. між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" укладено додаток № 238-4/2 до договору банківського вкладу "Класичний" № 238 від 08.07.2014 р., відповідно до якого клієнт продовжує розміщення коштів на вкладному рахунку у банку № 2610.7.084933.003 у розмірі 1 100 000, 00 грн.

Згідно п. 2 договору сума грошових коштів, вказаних в п. 1 даного додатку, надана клієнтом банку на строк до 12.01.2015 р.

Як свідчать матеріали справи, 15.01.2015 р. позивач листом від 13.01.2015 р. №06-З/44 звернувся до відповідача, в якому вимагав виконати свої зобов'язання по договору, а саме, у зв'язку із закінченням строку розміщення 12.01.2015 р. вкладного траншу на суму 1 100 000, 00 грн. по додатку № 238-4/2 від 12.12.2014 р. до договору повернути шляхом перерахування грошові кошти у розмірі 1 100 000, 00 грн. на поточний рахунок ТОВ ВКК "АРІЯ", який отриманий відповідачем 22.01.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Однак, відповідач відповіді не надав.

05.02.2015 р. позивач повторно звернувся до відповідача з претензією від 04.02.2015 р. № 06-3/462, в якій повідомив, що станом на 13.01.2015 р. вкладний транш у розмірі 1 100 000, 00 грн. ТОВ ВКК "АРІЯ" не повернуто, у зв'язку з чим відповідачу нараховано 3 % річних та вимагав сплатити претензійну суму у розмірі 1 102 079, 45 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок № 2600505340400, відкритий у ПАТ "УкрСиббанк", що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Відповідач листом від 26.02.2015 р. № 11-021500/2886 надав відповідь на зазначену претензію позивача, вказавши, що банк підтверджує свою готовність виконати свої зобов'язання перед клієнтом.

Відповідно до довідки № 185 від 26.03.2015 р. відповідач повідомив позивача про відкриті рахунки у Філії "Полт РУ "АТ "Банк "Фінанси та Кредит": № 26008035487101 - поточний рахунок в національній валюті (UAH) від 09.02.2015 р. № 2610035487101 - депозитний рахунок в національній валюті (UAH) від 09.02.2015 р.

Як вбачається з виписок по особовому рахунку відповідача свої зобов'язання по договору останній виконав частково, повернув грошові кошти у розмірі 265 000, 00 грн., в результаті чого за останнім утворилась неперерахована сума у розмірі 835 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення переказу коштів, просить суд стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 835 000, 00 грн. та зобов'язати останнього виконати умови договору банківського вкладу "Класичний" № 238 від 08.07.2014 р. в частині здійснення переказу грошових коштів у сумі 835 000, 00 грн. на поточний рахунок позивача № 26005053404000 в ПАТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 169 415, 19 грн. - інфляційних втрат та 5 902, 19 грн. - 3 % річних за період з 13.01.2015 р. по 08.04.2015 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, укладений між сторонами договір банківського вкладу "Класичний" № 238 від 08.07.2014 р., за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За приписами ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Так, відповідно до умов договору внесений позивачем вкладений транш є строковим.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору вчасно не виконав доручень позивача та не повернув вкладний транш.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать умови договору, при закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 даного договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо переказу коштів у передбачені законодавством України строки, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати суму грошових коштів у розмірі 835 000, 00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" № 26005053404000 в Публічному акціонерному товаристві "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 169 415, 19 грн. - інфляційних втрат та 5 902, 19 грн. - 3 % річних за період з 13.01.2015 р. по 08.04.2015 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищеперелічене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання відповідача перерахувати суму грошових коштів у розмірі 835 000, 00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "АРІЯ" № 26005053404000 в ПАТ "Укрсиббанк".

Викладені в апеляційній скарзі доводи не підтверджені відповідними доказами, не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно доводів викладених в апеляційній скарзі слід зазначити наступне, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Статті 217, 230 ГК України регулюють питання штрафних санкцій та їх застосування.

Отже, посилання відповідача щодо незастосування ст.ст. 217, 230 ГК України безпідставне та не ґрунтується на нормах права, а прохання позивача про стягнення нарахованих інфляційних та трьох процентів річних, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отримання від відповідача компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати позивачу, відповідно

Враховуючи вищеперелічене, наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідає вимогам законодавства, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 902, 19 грн. - 3 % річних та 169 415, 19 грн.- інфляційних втрат за період з 13.01.2015 р. по 08.04.2015 р.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 року у справі №910/9090/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/9090/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/9090/15 повернути до Господарського суду м. Києва

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх