Постанова № 50697321, 16.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.09.2015 справа №908/3651/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_5 предст. за довір.від відповідача:не зявилисьрозглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Відрадненське», с. Відрадне Запорізького району Запорізької областіна рішення господарського суду Запорізької областівід09.07.2015р.у справі№ 908/3651/15 (суддя: Попова І.А.)за позовом до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків Публічного акціонерного товариства «Відрадненське», с. Відрадне Запорізького району Запорізької областіпро стягнення 135 000 грн. основного боргу за договором № 190115 від 19.01.2015р., 683 грн. 20 коп. річних процентів, 14 005 грн. 20 коп. пені, 28 875 грн. втрат від інфляції грошових коштів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 р. у справі № 908/3651/15 позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків задоволений частково, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Відрадненське" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 100 000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 13783 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 56 коп. пені, 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 20 коп. річних процентів, 27910 (двадцять сім тисяч дев'ятсот десять) грн. 45 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 3548 (три тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 41 коп. судових витрат. В частині стягнення 35000 грн. основного боргу провадження припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування підстав для його скасування апелянт посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 4 ст. 612, ст. 613 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 34, 38 ГПК України.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 15.09.2015 р.

В судовому засіданні представник позивача також заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

19 січня 2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 190115, за умовами якого Продавець (надалі - Позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (надалі - Відповідач), а відповідач прийняти та сплатити за товар - корма для тварин (у т. ч. макуха соняшника, макуха сої та інш.), який зазначено в специфікації, що є додатком до цього Договору та його невід'ємною частиною (надалі договір).

Відповідно до п. 2.1, п. 2.2 договору ціна однієї тонни товару, загальна вартість та об'єм (кількість) товару визначаються в Специфікаціях на кожну партію товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості та суми, вказаній в Специфікації. Специфікації, видаткові накладні та рахунки-фактури оформлюється на кожну партію Товара.

Пунктом 2.3 договору передбачено безготівковий розрахунок покупцем за товар за кожну партію товару шляхом переказу грошей на поточний рахунок продавця по факту відвантаження товару на склад покупця.

Згідно п. 3.2, п. 3.3 договору Товар вважається переданим Покупцеві після підписання Сторонами видаткової накладної. Право власності на відвантажений Товар переходить з моменту підписання видаткової накладної.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 190115 сторонами були підписані Специфікації: № 1 від 21.01.2015 р., № 2 від 22.01.2015 р., № 3 від 28.01.2015 р., № 4 від 28.01.2015 р., № 5 від 03.02.2015 р., № 5 від 27.02.2015 р., № 6 від 03.02.2015 р., № 6 від 20.02.2015 р., якими узгоджено найменування, одиницю виміру, загальну кількість та суму, а також якість товару та умови постачання.

Позивач зазначає, що на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу, поставив відповідачу товар на загальну суму 1 447 846,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними № ЖА-0000001 від 21.01.2015 р.. № ЖА-0000002 від 22.01.2015 р., № ЖА-0000003 від 28.01.2015р., № ЖА-0000004 від 29.01.2015 р., № ЖА-0000005 від 29.01.2015 р., № ЖА-0000006 від 03.02.2015 р., № ЖА-0000007 від 03.02.2015 р.. № ЖА-0000008 від 05.02.2015 р.. № ЖА-0000010 від 20.02.2015 р., № ЖА-0000011 від 27.02.2015 р., без зауважень та заперечень з боку відповідача, належним чином завірені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином в частині оплати всієї вартості поставленого товару не виконав, що є порушенням умов договору купівлі-продажу.

Згідно розрахунку позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 1 312 849,00 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 135000 грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 цього ж кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони визначають зміст договору на основі вільного волевиявлення, сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору купівлі продажу від 19.01.2015 р. № 190115 позивач передав у власність відповідача товар за період з 21 січня 2015 р. по 27 лютого 2015 р. на загальну суму 1 447 846,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними, прийнятими покупцем (відповідачем) без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у даній справі відповідачем частина заборгованості, а саме в сумі 35000,00 грн. була перерахована на рахунок позивача. Отже, несплаченою є сума 100 000,00 грн. Факт наявності заборгованості в сумі 100 000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та жодним чином відповідачем не спростований. Доказів його оплати суду не надано.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 ГК України.

Враховуючи викладене, обгрунтованими є висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 190115 від 19.01.2015 р. в сумі 100 000,00 грн. та припинення провадження в частині стягнення з відповідача 35 000,00 грн. основного боргу у звязку з врегулюванням спору в добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 610-611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 6.6 договору передбачено, що Покупець (відповідач) за порушення обовязку, визначеного у п. 2.3 цього Договору, за вимогою Постачальника зобовязаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при розрахунку пені помилково був врахований день фактичної оплати, який не повинен включатися в період часу за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Таким чином правомірною є сума пені в розмірі 13 783 грн. 56 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок втрат від інфляції грошових коштів за період з квітня 2015 р. по травень 2015 р. у розмірі 28875 грн. не відповідає вимогам законодавства, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не було враховано часткову оплату, яку здійснив відповідач у травні 2015 р., тому колегія суддів погоджується з розрахунком, здійсненим судом першої інстанції відповідно до якого задоволенню підлягає розмір втрат від інфляції грошових коштів за період квітень 2015 р. травень 2015 р. в сумі 27910 грн.

Розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів в розмірі 683 грн. 20 коп. нарахованих з 23.04.2015 р. по 12.06.2015 р. є вірним, отже законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 р. по справі № 908/3651/15.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Відрадненське», с. Відрадне Запорізького району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 р. по справі № 908/3651/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015 р. по справі № 908/3651/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О. В. Кододова

ОСОБА_3