Рішення № 50691530, 07.09.2015, Господарський суд Київської області

Дата ухвалення
07.09.2015
Номер справи
911/2881/15
Номер документу
50691530
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" вересня 2015 р. Справа № 911/2881/15

за позовом Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України, м. Київ

2. Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до Фермерського господарства «Флореаль», с. Мазанка, Сімферопольський р-н, АР Крим

про стягнення 63 743,55 грн., розірвання договору та зобовязання повернути майно

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

прокурор Пономарьов А.О. посвідчення №030835 від 15.12.2014;

позивач 1 ОСОБА_1 предст. дов. № 9-5/3982 від 24.07.2015;

позивач 2 ОСОБА_2 предст. дов. №14/20-25-15 від 07.05.2015;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України (позивач-1), Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (позивач-2) до Фермерського господарства «Флореаль» (відповідач) про стягнення 33 747,46 грн. за договором фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009, яка складається з: 27 289,25 грн. основного боргу, 2 512,11 грн. пені, 3 820,49 грн. інфляційних втрат та 125,61 грн. 3% річних, розірвання договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009 та повернення предмету лізингу - сівалку ATD «Horsh-Агро-Союз» залишковою вартістю 152 994,74 грн.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У звязку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

В обґрунтування позовних вимог, Прокурор Автономної Республіки Крим посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо сплати лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2015 у справі №911/2881/15 порушено провадження та призначено до розгляду на 17.08.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.08.2015 розгляд справи було відкладено на 07.09.2015 року, у звязку з неявкою повноважних представників позивача-1 та відповідача.

27.07.2015 р. до господарського суду Київської області прокурором було подано заяву № 310 вих-15 від 27.07.2015 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 54 159,59 грн. основного боргу, 4839,26 грн. пені, 4502,73 грн. інфляційних втрат, 241,97 грн. 3 % річних, інші позовні вимоги залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

З огляду на викладене, розмір позовних вимог (з урахуванням вказаної заяви № 05/2/1-315 вих-15 від 27.07.2015 р.) в частині заявленої до стягнення суми становить 63 743,55 грн., з яких: 54 159,59 грн. основного боргу, 4839,26 грн. пені, 4502,73 грн. інфляційних втрат, 241,97 грн. 3 % річних.

Присутні у судовому засіданні 07.09.2015 представники прокуратури та позивачів підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судове засідання 07.09.2015 року відповідач повторно не направив свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується копією накладної № 6744-16092, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних документів, зокрема відзив на позов до суду не надав.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.09.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08 грудня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Украгролізинг», найменування якого змінено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 951 на Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець) та Фермерським господарством «Флореаль» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083, за умовами якого лізингодавець зобовязався передати лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач зобовязався сплачувати за це лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі - акт), що укладається у 5-ти автентичних примірниках.

Згідно з п. 2.3 договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюється додатками до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу».

Пунктом 3.4.3 договору передбачено, що лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.5 договору, лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажорних.

Згідно з п. 4.1 договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають: попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині комісії за організацію поставки предмета лізингу; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 відсотків від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що лізингоодержувач після укладення договору, на підставі виставленого лізингодавцем рахунку, який діє протягом трьох днів, перераховує на рахунки лізингоодержувача попередній лізинговий платіж в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору; одноразову комісію за організацію поставки техніки в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмету лізингу;

комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1 даного договору;

Черговість сплати лізингових платежів у частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно з п. 4.4 договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік сплати лізингових платежів».

Пунктом 5.1 договору передбачено, що предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.2 цього договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, визначеного та сплаченого згідно п. 4.2 договору, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» та виконання сторонами всіх зобовязань за цим договором.

Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу визначено у додатку № 1до договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009.

Додатком № 2 до договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009 сторони погодили графік сплати лізингових платежів.

На виконання умов договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 було складено акт № 8 приймання-передачі сільськогосподарської техніки (предмету лізингу) від 23.12.2009, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками та копія якого долучена до матеріалів справи.

Таким чином, свої зобовязання за договором фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від позивач 2 виконав належним чином, передавши в користування відповідачу предмет лізингу.

Проте, відповідачем не було виконано свого договірного зобовязання щодо сплати коштів за користування предметом лізингу, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 54 159,59 грн., що і стало підставою для звернення Прокурора Автономної республіки Крим з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобовязань за вказаним договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за договором фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 настав, доказів сплати лізингових платежів відповідачем не надано, борг перед позивачем 2 на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 159,59 грн. основного боргу за договором фінансового лізингу 1-09-751 стб/1083 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор, на підставі пунктів 7.1 та 7.7 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків сплати лізингових платежів за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми лізингових платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, яка за розрахунком позивача 2 складає 4839,26 грн.

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 7.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобовязань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобовязання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем 2 та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку в строк встановлений договором, заступник прокурора просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі з простроченої суми грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 2 інфляційні втрати складають 4502,73 грн., а 3 % річних 241,97 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем 2 та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 159,59 грн. основного боргу, 4839,26 грн. пені, 4502,73 грн. інфляційних втрат та 241,97 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, прокурором було заявлено вимогу про розірвання договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Фермерським господарством «Флореаль».

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір, може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 8.3 договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору у звязку з несплатою лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.

Враховуючи встановлення судом істотного порушення відповідачем договору в частині своєчасної сплати лізингових платежів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009, укладеного між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» та Фермерським господарством «Флореаль».

Також прокурором заявлено вимогу про зобовязання Фермерського господарства «Флореаль» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу сівалку ATD «Horsh-Агро-Союз» залишковою вартістю 152 994,74 грн.

Пунктом сьомим частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобовязаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно з пп. 3.1.2 п. 3.1 договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів.

Враховуючи те, що договір фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009 є розірваним судом у звязку з простроченням відповідачем сплати лізингових платежів більше ніж на 30 календарних днів, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про зобовязання Фермерського господарства «Флореаль» повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» за актом приймання-передачі предмет лізингу сівалку ATD «Horsh-Агро-Союз» залишковою вартістю 152 994,74 грн. на підставі ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пп. 3.1.2 п. 3.1 договору фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р.№ 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Як вбачається з позовної заяви прокурором заявлено три позовні вимоги:

-про стягнення 63 743,55 грн. заборгованості (майнова вимога);

-про розірвання договору (немайнова вимога);

-про зобовязання повернути предмет лізингу (майнова вимога).

Відповідно до п. 3 ст.6 «ЗУ «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, за розгляд позовної вимоги:

-про стягнення 63 743,55 грн. до сплати підлягає 1827,00 грн. судового збору;

-про розірвання договору 1218, 00 грн. судового збору;

-про зобовязання повернути предмет лізингу (виходячи з залишкової вартості предмета лізингу у розмірі 152 994,74 грн. ) до сплати підлягає 3059,89 грн. судового збору.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення з позовом до суду) органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход Державного бюджету України.

Аналогічна правова позиція викладена в п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7.

З огляду на викладене, згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 6104,89 грн. покладається на відповідача шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Крім того, позивач 2 просив покласти на відповідача витрати у розмірі 165,00 грн., повязані з надсиланням відповідачу ухвал господарського суду від 13.07.2015 року та 17.08.2015 року.

На підтвердження понесених витрат позивачем 2 надано до суду копії накладної №6744-16092 та платіжного доручення № 3770 від 01.09.2015 року.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що витрати повязані з надсиланням відповідачу ухвал господарського суду від 13.07.2015 року та 17.08.2015 року є судовими витратами та вирішив покласти їх на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Флореаль» (97530, АР Крим, Сімферопольский р-н, с. Мазанка, вул. Ювілейна, 4, код ЄДРПОУ 22311249) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) 54 159 (пятдесят чотири тисячі сто пятдесят девять) грн. 59 коп. основного боргу, 4 839 (чотири тисячі вісімсот тридцять девять) грн. 26 коп. пені, 4 502 (чотири тисячі пятсот дві) грн. 73 коп. інфляційних, 241 (двісті сорок одну) грн. 97 коп. 3% річних та 165 (сто шістдесят пять) грн. 00 коп. судових витрат.

3. Розірвати договір фінансового лізингу № 1-09-751 стб/1083 від 08.12.2009, укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» і Фермерським господарством «Флореаль».

4. Зобов'язати Фермерське господарство «Флореаль» (97530, АР Крим, Сімферопольский р-н, с. Мазанка, вул. Ювілейна, 4, ЄДРПОУ 22311249) повернути Державному публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) за актом приймання- передачі предмет лізингу - сівалку ATD-9.35 «Horsh-Агро-Союз» залишковою вартістю 152 994,74 грн.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Флореаль» (97530, АР Крим, Сімферопольский р-н, с. Мазанка, вул. Ювілейна, 4, ЄДРПОУ 22311249) в дохід Державного бюджету України 6104 (шість тисяч сто чотири) грн. 89 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 18.09.2015р.

Суддя О.В. Щоткін

Попередній документ : 50691529
Наступний документ : 50691531