Рішення № 50691380, 10.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/16419/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" До Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" Простягнення 4 792,34 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:Петровська А. М., представник, довіреність № 03/2/304 від 12.05.2015 р.; Від відповідача: Попічко Р. Р., представник, довіреність № Д-058/2014 від 28.02.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" заборгованості за договором про забезпечення надання гарантії від 14.02.2008 № 15/USE-12.1-39-Д/Г-08 з врахуванням штрафних санкцій та нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 № 910/16419/15, яку призначено до розгляду на 27.08.2015.

27.08.2015 за клопотанням представника позивача у справі було продовжено строк вирішення спору в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву в судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У ході розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заявлені суми, мотивуючи свої вимоги простроченням відповідача та відсутністю законодавчих передумов для виконання його платіжних доручень через запровадження спеціальних процедур з ліквідації банку.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на безпідставність заявлених вимог, прострочення кредитора (позивача), що призвело до прострочення (боржника), а також на припинення зобов'язання зі сплати 4 211,77 грн. внаслідок задоволення позивачем таких вимог за рахунок предмету застави.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (після зміни найменування відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" - Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк") та Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" 14.02.2008 уклали договір про забезпечення надання гарантії № 15/USE-12.1-39-Д/Г-08, за умовами якого позивач (гарант) за дорученням відповідача (принципала) зобов'язався забезпечувати випуск банком Arab African International Bank, Єгипет гарантій виконання зобов'язань на суму 6 713,90 доларів США на користь Управління озброєнь Міністерства оборони Уряду арабської Республіки Єгипет згідно з контрактом № CAIR/N/OV/UKRSPETSEXSPORT/2007/45/USE-17/1-189-K/KE-07 від 06.12.2007, укладеним між відповідачем та Управлінням озброєнь Міністерства оборони Уряду арабської Республіки Єгипет (бенефіціар).

Для забезпечення випуску гарантії банком бенефіціара - Arab African International Bank, позивач зобов'язувався випускати контргарантію для подальшого випуску гарантії банком бенефіціара на користь бенефіціара.

Відповідно до п. 1.3 договору гарантія надається на строк 20 місяців, а контргарантія до 02.11.2009 і набуває чинності з дати випуску.

Строк дії договору було встановлено до 16.11.2009, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. Додатковими угодами від 27.08.2009, 07.05.2009, 02.12.2009, 07.07.2010, 18.11.2010, 09.06.2011, 24.11.2011, 30.03.2012, 05.03.2013, 27.03.2014, 29.09.2014, 30.10.2014 до договору від 14.02.2008 було змінено строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем.

Так, сторонами було погоджено, що контргарантія надається на строк до 15.01.2015, гарантія надається на строк до 31.12.2014, строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем становить 29.01.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Також, договором було передбачено, що гарантіє випускається англійською мовою згідно з текстом, наведеним у додатку № 1, контргарантія направляється до банку бенефіціара по системі SWIFT.

Умовами п. 1.6 договору гарантії в редакції змін та доповнень, передбачалося, що принципал сплачує гаранту комісію за надання та обслуговування контргарантії згідно з діючими тарифами гаранта, зокрема:

- комісійні за надання та обслуговування контргарантії на умовах покриття коштами клієнта в розмірі 0,3 % від суми контргарантії, мінімум 200,00 доларів США за квартал або його частину;

- комісійні за оформлення договору про забезпечення надання гарантії в розмірі 70,00 доларів США;

- інші комісійні згідно з тарифами гаранта;

- комісійні інших банків (у разі виникнення).

У п.п. 1.6.2 договору гарантії сторони погодили обов'язок принципала зі сплати гаранту комісії за взяття зобов'язань по контргарантії у розмірі 2,5 % проценти річних від суми наданої контргарантії, яка сплачується за період з дати підписання цього договору про внесення змін до дня виконання гарантом зобов'язань перед банком бенефіціара за наданою контргарантією або до закінчення строку дії контргарантії.

Відповідно до п.п. 2.1.1, п.п. 2.1.3 договору гарантії принципал зобов'язався сплачувати комісію за надання послуги згідно з п. 1.6 цього договору протягом 3-х банківських днів з дати отримання повідомлення від гаранта, відшкодовувати всі витрати інших банків, що виникли під час обслуговування гарантії, протягом 3-х банківських днів з дати отримання повідомлення від гаранта про сплату таких витрат.

Згідно з п.п. 2.1.7 договору гарантії у разі отримання від гаранта повідомлення про надходження вимоги за контргарантією від банку бенефіціара, який отримав вимогу по гарантії від бенефіціара, протягом 2-ох банківських днів з дня отримання повідомлення від гаранта принципал зобов'язався перерахувати гаранту належну до сплату суму за реквізитами, вказаними гарантом у повідомленні про надходження вимоги.

Протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виконання гарантом зобов'язання перед банком бенефіціара та отримання від гаранта письмово повідомлення принципал повинен відшкодовувати йому у грошовій формі всі витрати, понесені ним при виконанні зобов'язань за цим договором (п.п. 2.1.8).

У п.п. 2.1.9 договору гарантії вказується, що у разі виконання гарантом зобов'язання за контргарантією за рахунок власних коштів, вважається, що відбулося кредитування принципала, і, він зобов'язаний сплачувати відсотки за платіж за контргарантією в розмірі 25 % річних від сплаченої гарантом та невідшкодованої принципалом суми до моменту повного відшкодування на користь гаранта сум, сплачених останнім за контргарантією. Відсотки сплачуються щомісячно не пізніше 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 2.2.1 договору гарантії гарант зобов'язався протягом двох банківських днів з дати підписання договору випустити контргарантію за умови виконання принципалом вимог передбачених п.п. 2.1.6 щодо подання необхідних документів - договору застави майнових прав (права вимоги) на грошові кошти в сумі 6 713,90 доларів США, розміщені на депозитному рахунку, відкритому у гаранта, згідно з договором строкового банківського вкладу від 13.02.2008 № 176-ІВ та договору строкового банківського вкладу від 13.02.2008 № 176-ІВ на суму 6 713,90 доларів США).

За твердженнями позивача, підтвердженими відповідачем, зобов'язання за договору гарантії банком були виконані в повному обсязі, зокрема, випущено контргарантію № CPFO12/ARAI/08 від 14.02.2008 на суму 6 713,90 доларів США на термін до 15.01.2015.

12.12.2014 позивач направив відповідачу вимогу № 08-17560 щодо належного виконання зобов'язань за договором гарантії, а саме: про погашення заборгованості зі сплати комісійної винагороди.

23.12.2014 супровідним листом № USE-11-16673 відповідач направив позивачеві платіжне доручення № 453 від 22.12.2014 на суму 3 153,87 грн. з метою сплати комісії по контргарантії згідно з укладеним договором, а також заяву про продаж іноземної валюти або банківських металів № 9 від 23.12.2014.

Факт наявності між сторонами правовідносин з обслуговування банківського рахунку і надання супутніх банківських послуг підтверджується договором про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування, в тому числі з використанням систем дистанційного обслуговування рахунку від 15.04.2013 № USE-11-27-Д/Г-13 з подальшими додатковими договорами до нього.

29.12.2014 до позивача надійшло SWIT-повідомлення від банку Arab African International Bank, Каїр, Єгипет щодо звільнення гаранта від зобов'язань за контргарантією № CPFO12/ARAI/08 на суму 6 713,90 доларів США.

15.01.2015 відповідач направив позивачеві разом з супровідним листом № USE-11-236 два платіжних доручення від 13.01.2015 за № 1 на суму 424,87 грн. по сплаті комісії по контрганатії за договором від 14.02.2008.

22.01.2015 відповідач отримав відповідь позивача № 09-391 від 15.01.2015 на лист № USE-11-16673 від 23.12.2014, в якому повідомлялося про неможливість виконання платіжних доручень у зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних, запровадженням тимчасової адміністрації та призначенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" з 21.11.2014, а можливість задоволення вимог з повернення коштів в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в межах ліквідаційної процедури, а також про можливість оплати комісії за договором гарантії з рахунків, відкритих в інших банківських установах.

23.01.2015 позивач надав відповідачеві відповідь на лист № USE-11-236 від 14.01.2015 (лист № 09-588 від 21.01.2015) про неможливість проведення платежів, аналогічного змісту, що і лист № 09-391 від 15.01.2015.

23.04.2015 позивач направив відповідачу письмову вимогу від 22.04.2015 № 31/1-7658 щодо належного виконання зобов'язань за договором гарантії щодо про погашення заборгованості у сумі 200,00 доларів США та 456,78 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором від 14.02.2008, позивач звернувся з позовом до суду.

В ході розгляду справи позивачем не оспорено факт отримання вищевказаних платіжних доручень та підтверджено їх невиконання з посиланням на наявність об'єктивних причин, не зважаючи на наявність на рахунку відповідача грошових коштів для їх виконання.

Отже, судом встановлено, що спірні платіжні доручення у встановлений строк усупереч ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, де вказується, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом, а також та п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", де закріплено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Вказаним невиконанням було порушене майнове право відповідача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні ст.ст. 177, 190 Цивільного кодексу України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що станом на момент подання позивачеві платіжних доручень, згідно з якими відповідач мав намір виконати грошові зобов'язання за сплати комісій за договором гарантії у позивача не було достатніх підстав для його невиконання в розрізі порушення прав майнових відповідача, проте суд вважає за належне задовольнити заявлений позов, з наступних підстав.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 20.11.2014 було прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації строком на три місяці з 21.11.2014 до 20.02.2015.

По закінченню строку дії тимчасової адміністрації, на підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99, "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації товаристві "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноважену на це особу строком з 20.03.2015 по 19.03.2016.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua), тому у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Таким чином, на час звернення відповідача до позивача для виконання платіжних доручень з метою сплати виконання грошових зобов'язань за договором від 14.02.2008, у банку було введено тимчасову адміністрацію, а на час розгляду справи та винесення рішення - відбувається ліквідація банку.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (ст. 321 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.1.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI, від 14.10.2014 № 1702-VII) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спірних правовідносинах банківських установ з особами, які ними обслуговуються, що пов'язані з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що п. 1 ч. 6 ст. 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Даний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Отже, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення ст.ст. 177, 190, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку відповідача, відкритого у позивача згідно з платіжними дорученнями № 453 від 22.12.2014 на суму 3 153,87 грн., 13.01.2015 № 1 на суму 424,87 грн. є майновим зобов'язанням.

Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, відповідач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому позивач, який не виконав зазначені платіжні доручення, вчинив правомірно у зв'язку з неможливістю задоволення вимоги відповідача під час запровадження тимчасової адміністрації.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Виходячи зі змісту ст.ст. 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій ст. 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з ч. 4 ст. 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Враховуючи те, що станом на момент розгляду даного спору Національний банк України відкликав банківську ліцензію позивача, заперечення відповідача проти позову щодо прострочення позивача як кредитора у правовідносинах з Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" відхиляються судом повністю.

У ході розгляду спору по суті, з'ясовуючи фактичні обставини справи, суд встановив, що відповідач не оскаржував жодним чином дії тимчасового адміністратора банку щодо невиконання платіжних доручень зі сплати комісійної винагороди за договором гарантії.

Також, суд відхиляє заперечення відповідача відносно припинення грошових зобов'язань перед позивачем на суму 4 211,77 грн. внаслідок реалізації Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" свого права на задоволення вимог за рахунок предмету застави за договором застави, зважаючи на наступне.

13.02.2008 сторонами було укладено договір строкового банківського вкладу № 176-ІВ/USE-12.1-Д/Г-08, згідно з яким та відповідно до договору про внесення змін від 21.04.2009 та додаткових угод № 2 від 27.08.2009, № 3 від 02.12.2009, № 4 від 07.07.2010, № 5 від 18.11.2010, № 6 від 09.06.2011, № 7 від 22.11.2011, № 8 від 22.11.2011, № 9 від 30.03.2012, № 10 від 30.03.2012, № 11 від 05.03.2013, № 12 від 27.03.2014, № 13 від 27.03.2014, № 14 від 29.09.2014, № 15 від 30.10.2014, відповідач в якості вкладника вніс, а позивач прийняв на рахунок № 26101262400296/840 в користування грошові кошти в сумі 6 713,90 доларів США з терміном повернення вкладу - 29.01.2015, але не раніше звільнення Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" від зобов'язань за договором про забезпечення надання гарантій від 14.02.2008 № 15/USE-12.1-39-Д/Г-08.

14.03.2008 сторонами було укладено договір застави в забезпечення виконання зобов'язань та задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" у повному обсязі, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, та інших зобов'язань, передбачених договором про забезпечення надання гарантії № 15/USE-12.1-39-Д/Г-08 від 14.02.2008 на суму 6 713,90 доларів США.

До договору застави у подальшому вносилися зміни, про що сторонами укладалися договори про внесення змін № 1 від 07.05.2009, від 27.08.2009, № 2 ДО від 02.12.2010, № 3 від 07.07.2010, № 4 від 18.11.2010, № 5 від 09.06.2011, № 6 від 24.11.2011, № 7 від 30.03.2012, № 8 від 05.03.2013, № 9 від 27.03.2014, № 10 від 29.09.2014, № 11 від 30.10.2014.

Так, відповідно до договору про внесення змін № 11 від 30.10.2014 Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" як застоводавець надає заставодержателю - Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" в заставу майнові права (право вимоги)на грошові кошти в сумі 6 713,90 доларів США, що знаходяться на рахунку № 26101262400296/840 згідно з договором строкового банківського вкладу № 176-ІВ/USE-12.1-38-Д/Г-08.

За умовами п. 4.1 договору застави у разі невиконання або неналежного виконання принципалом будь-якої з вимог договору гарантії та/або заставодавцем цього договору застави, майнові права, які є предметом застави (самі грошові кошти), переходять до заставодержателя. З цього моменту заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави, перерахувати кошти на будь-який власний рахунок і задовольнити за рахунок цих коштів в повному обсязі всі свої вимоги за договором гарантії.

Згідно з п. 4.2 договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в повному обсязі (сума гарантії, проценти, неустойку, витрати по зверненню стягнення на предмет застави) у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

У ст. 572 Цивільного кодексу України та ст.2 Закону України "Про заставу" закріплено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу законодавчих приписів та умов договору застави слідує, що задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" за договором про забезпечення надання гарантії і припинення у зв'язку з цим грошових зобов'язань Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" можливе у разі реалізації банком своїх прав заставодержателя та фактичного настання переходу прав на грошові кошти.

Станом на 10.09.2015 суду не було пред'явлено доказів звернення стягнення описаним договором.

У ході розгляду спору по суті, з'ясовуючи фактичні обставини справи, суд встановив, що позивач не вчиняв жодних дій, спрямованих на задоволення вимог заставодержателя за договором застави від 14.02.2008. Відповідач, у свою чергу, на запитання суду підтвердив, що звернення стягнення за договором застави від 14.02.2008 станом на час розгляду справи не відбулося.

Таким чином, оскільки позивач правомірно не виконав платіжних доручень відповідача і припинення зобов'язання відповідача перед позивачем внаслідок звернення стягнення на предмет застави не відбулося, відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань перед позивачем за договором про забезпечення надання гарантії від 14.02.2008.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 200,00 доларів США заборгованості за надання та обслуговування контргарантії, що відповідно до розрахунку позивача становить 4 211,77 грн. за курсом Національного банку України станом на дату оплати і 422,59 грн. комісії за прийняття контргарантії (у розмірі 2,5 % річних від суми наданої контргарантії щомісячно) є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 5,81 грн. 3 % річних та 151,97 грн. інфляційної складової боргу, а також 0,20 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, що розраховані за період з 16.12.2014 по 15.06.2015.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 4.1 договору про забезпечення надання гарантії сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання умов п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8. 2.1.9 цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі 0,1 % від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором № 15/USE-12/1-39-L/U-08 від 14.02.2008 та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими, а також такими, що підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений судом та приймається як належний.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється, в тому числі, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Оскільки у даному випадку саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулась до господарського суду з позовом від імені Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", то вона звільнена від сплати судового збору, а тому, судовий збір за подання даного позову до суду підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код 21655998) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-т, ідентифікаційний код 19017842) 200 (двісті) доларів США заборгованості за надання та обслуговування контргарантії, що еквівалентно 4 211 (чотирьом тисячам двомстам одинадцяти) грн. 77 коп., 422 (чотириста двадцять дві) грн. 59 коп. заборгованості зі сплати комісії за прийняття зобов'язань по контргарантії, 0,20 грн. (двадцять копійок) пені, 5 (п'ять) грн. 81 коп. 3 % річних та 151 (сто п'ятдесят одну) грн. 97 коп. інфляційної складової боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код 21655998) в доход Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 18.09.2015 р.