Рішення № 50691200, 14.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2015Справа №910/18246/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний»До Третя особа,Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Простягнення страхового відшкодування у розмірі 4 533,17 грн. та 946,38 грн. пеніСуддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта» про страхового відшкодування у розмірі 4 533,17 грн. та 946,38 грн. пені.

Ухвалою суду від 20.07.2015 року було порушено провадження у справі № 910/18246/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, та призначено розгляд справи на 04.09.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 04.09.2015 року не з'явився, проте 10.08.2015 року через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, проте 28.08.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання 04.09.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 04.09.2015 року розгляд справи відкладено на 14.09.2015 року.

В судовому засіданні 14.09.2015 року представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, проте 11.09.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, а тому клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи в судове засідання 14.09.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні 14.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2014 року по вул. Дзержинського в м. Дзержинськ Донецької області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та за участю автомобіля «Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням власника ОСОБА_1.

Згідно постанови Дзержинського районного суду Донецької області від 30.05.2014 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

Постановою Дзержинського районного суду Донецької області від 30.05.2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору страхування В№141723 від 03.01.2014 року страховиком автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (позивач).

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9382455, виданою ВДАІ з обслуговування м. Дзержинська УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 03.05.2014 року автомобіль «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про експертну оцінку колісного транспортного засобу №80514-001 від 18.05.2014 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 5 533,17 грн.

Відповідно до страхового акту №289/14 від 18.06.2014 року, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 5 023,62 грн., виплата якого за договором страхування В№141723 від 03.01.2014 року підтверджується платіжним дорученням № 827 від 23.06.2014 року на суму 5 023,62 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ford», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Домінанта», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3610772.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача заяву №71 від 25.11.2014 року про виплату страхового відшкодування в розмірі 4 533,17 грн., яка отримана відповідачем 02.12.2014 року, проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3610772 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням розміру франшизи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в сумі 4 023,62 грн. (5 023,62 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) - 1 000,00 грн. (франшиза).

Крім того, позивач, з посиланням на ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 946,38 грн.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не визначено.

Разом з цим, згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Однак, положення п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаній нормі йдеться про обов'язок страховика сплатити пеню на користь страхувальника (потерпілої особи) в разі прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати).

Крім того, відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання зобов'язання страховика за полісом ОСЦВВТЗ (відповідача), що виникло внаслідок заподіяння шкоди при ДТП, перед страховиком, який здійснив страхове відшкодування (регламентну виплату) (позивач) забезпечується неустойкою (пенею).

За таких обставин, для позадоговірних зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

(Наведеної правової позиції з вказаного питання дотримується і Верховний суд України в постанові від 26.09.2012 року у справі N 4/17-3520-2011).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Аско-Донбас Північний» (місцезнаходження: 84205, Донецька обл., м. Дружівка, вул. Леніна, буд. 37, код ЄДРПОУ 13494943) 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн. 62 коп. - страхового відшкодування та 1 341 (одну тисячу триста сорок одну) грн. 56 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Повне рішення складено

17.09.2015 року