Рішення № 5069120, 15.10.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.09 Справа № 13/278

За позовом Закритого акціонерного товариства "Луганська вугільна компанія", м. Луганськ

до Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ

про стягнення 430 636 грн. 74 коп.,

Суддя

Яресько Б.В.

секретар с.з.

Чорна І.М.

За участю:

від позивача

Басова Г.А., довіреність № 012/д-3 від 12.04.09;

від відповідача

Батюшина Т.С., довіреність № 03/5-613 від 31.12.08.

У судовому засіданні 12.10.2009 року оголошено перерву до 15.10.2009 року 12 год. 20 хв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем подано позов про стягнення з відповідача індексу інфляції за час прострочення платежу в розмірі 364 831 грн. 18 коп., 3% річних в розмірі 65 805 грн. 56 коп.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 22.09.2009 року, у зв’язку з поверненням судді Яресько Б.В. з відрядження, справу № 13/278, що призначена до розгляду суддею Зюбановою Н.М., передано на розгляд судді Яресько Б.В.

Позивач позов підтримав.

Відповідач відзивом на позову заяву від 14.10.2009 року № 1/480 зазначив, що індекс інфляції за період з 01.11.2008 року по 01.08.2009 року складає 364 831 грн. 18 коп., 3% річних в сумі 65 805 грн. 56 коп.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що рішенням господарського суду Луганської області від 11.09.2007 року по справі № 1/349 встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу від 03.05.2004 року № 23 позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 4 338 526 грн. 51 коп. Відповідач за отриманий товар здійснив часткову оплату, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 2 932 726 грн. 51 коп.

Зазначеним вище рішенням заборгованість в сумі 2 932 726 грн. 51 коп. з відповідача стягнута, крім того стягнуто 243 228 грн. 00 коп. - 3% річних та 1 027 545 грн. 22 коп. –інфляційних нарахувань.

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.01.2009 року по справі № 17/141 з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні нарахування у сумі 783 624 грн. 52 коп., які нараховані за період з жовтня 2007 року по жовтень 2008 року, 3% річних у сумі 96 418 грн. 40 коп., які нараховані за період з 28.09.2007 року по 31.10.2008 року.

Позивачем 11.09.2009 року подано позов про стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 364 831 грн. 18 коп., які нараховані за період з листопада 2008 року по серпень 2009 року та 3 % річних у сумі 65 805 грн. 56 коп., які нараховані за період з 01.11.2008 року по 01.08.2009 року. Позов обґрунтовано несплатою заборгованості по договору та положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України.

Станом на момент винесення рішення по даній справі, відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу від 03.05.2004 року № 23 по сплаті 2 932 726 грн. 51 коп. не виконано, має місце прострочення виконання зобов'язання.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 4 306, 36 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1-в, ідентифікаційний код 32473323 на користь Закритого акціонерного товариства “Луганська вугільна компанія”, м. Луганськ, вул. Советська, буд. 18, ідентифікаційний код 32474386, інфляційні нарахування у сумі 364 831 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 65 805 грн. 56 коп., державне мито у сумі 4 306, 36 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., наказ видати.

За згодою сторони у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

20 жовтня 2009 року