Постанова № 5069045, 16.10.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2009 р. Справа № 13/189-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Гущиної Г.В. (дов. № б/н від 07.10.2009р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Колімб-А", с. Іваниця, Недригайлівського району, Сумської області (вх. № 2697 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 10.08.09р. по справі № 13/189-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім", м. Дніпропетровськ

до Фермерського господарства "Колімб-А", с. Іваниця, Недригайлівського району, Сумської області

про стягнення 127141,33 грн., -

встановила:

У травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофармахім" (м. Дніпропетровськ) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Фермерського господарства "Колімб-А" (с. Іваниця, Недригайлівського району, Сумської області) про стягнення заборгованості в сумі 57102,93 грн. за поставлений товар відповідно до Договору поставки №16/03/07-С від 16.03.2007р., пені в сумі 24528,40 грн., 3490,69 грн. 3% річних, 26558,00 грн. інфляційних збитків, а також 15461,31 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором поставки №17/05/07-С від 17.05.2007р., 2440,74 грн. пені, 344,16 грн. 3% річних, 2592,68 грн. інфляційних збитків та 3470,37 грн. курсової різниці, перерахованої у відповідності до вимог пункту 3.2. Договору №17/05/07-С від 17.05.2007р.

В процесі розгляду справи позивачем 30.06.2009р. в порядку статті 22 ГПК України було подано заяву про уточнення позовних вимог шляхом їх зменшення, в якій позивач просив суд з урахуванням проведеного після порушення провадження у справі заліку між сторонами 12.06.2009р., сума позовних вимог складає: 26369,37 грн. боргу за Договором поставки №16/03/07-С від 16.03.2007р., 17361,66 грн. пені, 2393,77 грн. 3% річних та 16427,62 грн. інфляційних збитків, а також 6613,36 грн. боргу за Договором поставки №17/05/07-С від 17.05.2007р., 2665,78 грн. пені, 369,18 грн. 3% річних, 2591,45 грн. інфляційних збитків та 3353,95 грн. курсової різниці.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.08.2009р. по справі № 13/189-09 (суддя Лиховид Б.І.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Фермерського господарства “Колімб-А” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофармахім” 32982,73 грн. основного боргу, 20027,44 грн. пені, 19019,07 грн. інфляційних збитків, 2762,95 грн. 3% річних, 3353,95 грн. курсової різниці, 1271,42 грн. витрат по держмиту та 312,50 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження по справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 господарського процесуального кодексу України.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Сумської області від 10.08.2009р. по справі № 13/189-09 скасувати в частині стягнення 20027,44 грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну.

13.10.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ФГ «Колімб-А»надійшло клопотання, в якому відповідач просить розгляд справи відкласти, в зв’язку з неможливістю його уповноваженого представника приймати участь в даному судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, оскільки цей представник зайнятий 13.10.2009р. в судовому процесі апеляційного суду Сумської області при розгляді цивільної справи, на підтвердження чого надав копію ухвали суду по справі № 22-ц-1444 2009р.

Однак враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі і він не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв’язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника ФГ «Колімб-А»за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, який просив оскаржене рішення залишити без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 16 березня 2007 року між сторонами у справі укладено Договір поставки за № 16/03/07-С з доповненнями, на виконання умов якого позивач здійснив поставку товару (насіння рослин), проте відповідач сплату його вартості провів лише частково.

Пунктом 3.3. даного Договору сторони обумовили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача) за наступною схемою: 1) попередня оплата у розмірі 20% від вартості поставки; 2) 30% оплати поставленої партії товару до 25.08.2007р., 3) 50% оплати поставленої партії товару до 25.09.2007р.

Відповідно до пункту 4.6. зазначеного Договору датою поставки партії товарів вважається дата видаткової накладної на відпуск товарів Покупцю (відповідачу).

В процесі розгляду справи господарським судом з’ясовано, що позивач відповідно до видаткової накладної № РН АР–000010р від 22.03.2007р. поставив відповідачу товар на суму 13203,00 грн., про що свідчить довіреність на отримання ТМЦ від 20.03.2007р. серії ЯЛЦ № 762972. Крім того, позивач відповідно до видаткової накладної №РН АР–000031р від 30.03.2007р. поставив відповідачу товар на суму 69950,00 грн., що підтверджується довіреністю від 23.03.2007р. серії ЯЛЦ № 762973.

В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості позивач послався на те, що за результатами проведеного заліку зустрічних однорідних вимог від 12.06.2009р. була повністю закрита заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною №РН АР–000010р від 22.03.2007р. на суму 13203,00 грн. та частково було закрито заборгованість за видатковою накладною №РН АР–000031р від 30.03.2007р. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за накладною №РН АР–000031р від 30.03.2007р. з урахуванням проведеного взаємозаліку становить 26369,37 грн.

Оцінивши ці вимоги та надані на їх підтвердження докази, господарський суд визначився, що станом на момент розгляду справи сума основної заборгованості за Договором поставки №16/03/07-С від 16 березня 2007р. складає 26369,37 грн.

Разом з цим, в процесі з’ясування всіх обставин справи господарським судом також встановлено, що 17 травня 2007 року між позивачем та відповідачем у справі укладено Договір поставки за № 17/05/07-РР з доповненнями, відповідно умов якого Постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність Покупця (відповідача) засоби захисту рослин, а Покупець в свою чергу зобов’язується прийняти та оплатити товар.

Позивач на виконання умов даного Договору здійснив відповідачу поставки товару на загальну суму 11613,36 грн. по накладним №РН АР –000145р від 18.05.2007р. на суму 7918,20 грн. та № РН АР–000194р від 02.06.2007р. на суму 3695,16 грн., про що свідчать надані до матеріалів справи довіреності від 18.05.2007р. серії ЯЛЦ № 762990 та від 02.062007р. серії ЯЛЦ № 762981.

Пунктом 3.3. цього Договору сторонами визначено, що розрахунок за поставлений товар, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача) за наступною схемою: 1) попередня оплата у розмірі 50% від вартості поставки, 2) 50% оплати поставленої партії товару до 25.08.2007р.

Відповідно до пункту 4.6. зазначеного Договору датою поставки партії товарів вважається дата видаткової накладної на відпуск товарів Покупцю (відповідачу).

Однак відповідач в порушення умов даного Договору за отриманий від позивача товар розрахувався лише частково, через що у нього утворилась заборгованість в розмірі 6613,36 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевказане, господарський суд визначився, що в порушення договірних умов, відповідач свої зобов'язання по сплаті за отриманий товар виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості за Договорами поставки №17/05/07-РР від 17.05.2007р. та №16/03/07-С від 16 березня 2007р. всього в сумі 32982,73 грн., яка підтверджується наданими до справи доказами і відповідачем не погашена, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивача. Більше того, наявність даної суми заборгованості була визнана відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву (а.с. 58-60).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Скориставшись своїм правом та відповідними приписами чинного цивільного законодавства позивач у даній справі заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 19019,07 грн. та 3 % річних в сумі 2762,95 грн., які задоволені господарським судом, з посиланням на їх законність та обґрунтованість.

Крім цього, відповідно до пункту 3.2. спірних Договорів позивач здійснив перерахування суми основного боргу за всіма накладними з урахуванням курсу валют за відповідною формулою, в зв’язку з чим загальний розмір курсової різниці з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог складає 3353,95 грн.

Розглянувши ці вимоги, господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства, передбачені умовами Договорів і заявлені позивачем в зв’язку із несвоєчасним здійсненням відповідачем розрахунків за поставлений товар, а тому вимога про стягнення курсової різниці в сумі 3353,95 грн. задоволена судом та стягнута з відповідача на користь позивача.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, рішення господарського суду в означеній частині не оспорив.

За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, сторони у пункті 5.3. Договорів поставки №17/05/07-РР від 17.05.2007р. та №16/03/07-С від 16 березня 2007р. передбачили, що у випадку прострочки здійснення оплати за партію товару, що поставляється, Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,1 %, нараховану на суму несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки.

Господарським судом встановлено, що розрахунки позивача в частині нарахування пені відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, умовам Договору, а заявлена до стягнення її сума є правомірною та становить 2665,78 грн. за Договором поставки №17/05/07-РР від 17.05.2007р. та 17361,66 грн. за Договором поставки №16/03/07-С від 16 березня 2007р., в зв’язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, приймаючи оскаржене рішення господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими з’ясував, що при зверненні до суду з даним позовом позивач заявив до стягнення суму в розмірі 127141,33 грн., однак після порушення провадження у справі 12.06.2009р. ним з відповідачем було проведено залік зустрічних однорідних вимог, в зв’язку з чим загальна сума після уточнення становила 78146,14 грн. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що загальна сума з урахуванням основного боргу, пені, інфляційних збитків, 3% річних та курсової різниці, становить 78146,14 грн. підлягає задоволенню, а в частині стягнення боргу в сумі 48995,19 грн. провадження у справі підлягає припиненню у відповідності до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів визначає, що звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач в зв’язку з порушенням відповідачем термінів оплати вартості отриманого за спірними Договорами товару, здійснив нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з квітня 2007 року по червень 2009 року на загальну суму 20027,44 грн., з урахуванням прострочення відповідачем термінів оплати вартості товару по кожному етапу проведення розрахунків.

Однак, в даному випадку, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 20027,44 грн. господарський суд не взяв до уваги, що наданий позивачем розрахунок цих санкцій суперечить визначеним Договорами умовам щодо порядку нарахування пені та не проаналізував з достатньою повно тою законодавство, що регулює застосуван ня спеціальної позовної давності у спірних правовідносинах, стягнувши з відповідача пеню за весь період прострочення, який складає майже два роки, з огляду на таке.

Пунктом 3.3. Договору поставки №16/03/07-С від 16 березня 2007р. сторони обумовили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача) за наступною схемою: 1) попередня оплата у розмірі 20% від вартості поставки; 2) 30% оплати поставленої партії товару до 25.08.2007р., 3) 50% оплати поставленої партії товару до 25.09.2007р.

Пунктом 3.3. Договору поставки №17/05/07-РР від 17.05.2007р. сторонами визначено, що розрахунок за поставлений товар, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (позивача) за наступною схемою: 1) попередня оплата у розмірі 50% від вартості поставки, 2) 50% оплати поставленої партії товару до 25.08.2007р.

Відповідно до пунктів 5.3. Договорів сторони обумовили відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,1 %, у випадку прострочки здійснення відповідачем оплати за партію товару на суму несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки. Тобто, в даному випадку, сторони не передбачили такої умови, як нарахування пені за прострочку оплати вартості поставленої партії товару по кожному з етапів розрахунків окремо або після несвоєчасно проведеного перерахування суми попередньої оплати. Кінцевою датою оплати вартості партії товару відповідно до Договору поставки №17/05/07-РР від 17.05.2007р. є останній етап оплати вартості товару - 25.08.2007р., а за Договором поставки №16/03/07-С від 16 березня 2007р. –25.09.2007р. Проте відповідач у визначений зазначеними Договорами термін з позивачем не розрахувався, а тому є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, через що повинен нести відповідальність у вигляді сплати господарських санкцій. Втім маючи достатньо правових підстав для нарахування суми пені за неналежно виконані відповідачем грошові зобов’язання на суму несвоєчасно перерахованих коштів за кожен день прострочки, позивач провів її нарахування поза межами шестимісячного терміну та по кожному етапу сплати вартості окремо, що не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договорів. Однак господарський суд не дав цим обставинам належної правової оцінки, що призвело до прийняття неправомірного рішення в цій частині.

Крім того, колегія суддів визначає, що відповідно до змісту частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Цивільний кодекс України, який є основ ним актом цивільного законодавства, регу лює особисті немайнові та майнові відноси ни (цивільні відносини) засновані на юри дичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господар ські відносини, що мають вказані ознаки.

При вирішенні даної справи в частині застосування до відповідача відповідальності у вигляді часткового стягнення нарахованої позивачем пені колегія суддів враховує положення частини другої статті 9 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України та норми якого у регулюванні май нових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 223 Господар ського кодексу України передбачено, що при реалізації у судовому порядку відповідаль ності за правопорушення у сфері господарю вання застосовуються загальний та скоро чені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.6. Договорів сторонами передбачено, що штрафні санкції за цими Договорами нараховуються за весь період прострочки виконання зобов’язання. Позовна давність за усіма вимогами, що пов’язані з проведенням розрахунків за товар за Даними Договорами, у тому числі рахунку і вимоги про оплату пені, штрафу і т.і. складає п’ять років.

Проте, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України («Порядок застосування штрафних санкцій») нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано. При цьому, нормами даної статті їх нарахування обмежено певним строком.

Отже, переглядаючи повторно справу за поданою апеляційною скаргою в межах наданих повноважень, колегія суддів визначає, що за матеріалами справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду 22 травня 2009 року, отже відповідно до норм Господарського кодексу України, а саме пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також за змістом пункту 3 статті 254 Цивільного кодексу України («Закінчення строку») нарахування пені слід проводити починаючи з 22 листопада 2008 року. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума пені за Договором поставки №17/05/07-РР від 17.05.2007р. в розмірі 786,62 грн. та за Договором поставки №16/03/07-С від 16 березня 2007р. - 3136,47 грн., всього в розмірі 3923,09 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає неправомірним вимогу заявника апеляційної скарги відносно стягнення з відповідача ще 16104,35 грн. пені (20027,44 грн. –3923,09 грн.), оскільки її обчислення здійснено позивачем виходячи за межі шестимісячного терміну, за який сплачується пеня.

Разом цим, слід зауважити, що за загальним правилом в судовому порядку з урахуванням принципу добросовісності і розумності, підлягає стягненню пеня лише в тому порядку та розмірі, який законодавчо обмежений.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 16104,35 грн. пені слід скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині повинно бути відмовлено. В іншій частині оскаржене рішення відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому залишається без змін.

Крім того, колегія суддів відзначає, що порушень норм процесуального права, які могли б стати підставою для скасування оскарженого рішення у повному обсязі, місцевим господарським судом не допущено, а позиція заявника апеляційної скарги з цього приводу не знайшла свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки відповідач на протязі всього розгляду справи належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги частково, колегія суддів вирішила здійснити розподіл судових витрат, пов’язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 статті 193, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, статтями 258, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, статтями 43, 44, 49, 99,101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Колімб-А" (с. Іваниця, Недригайлівського району, Сумської області) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.08.2009р. по справі № 13/189-09 в частині стягнення 16104,35 грн. пені та 161,04 грн. витрат по сплаті державного мита скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофармахім” (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 21-А, р/р 26007050400021 в ЗАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 24984320) на користь Фермерського господарства “Колімб-А” (42120, Сумська область, Недригайлівський район, с. Іваниця, р/р 2600910579 у СОД ВАТ “Райффайзен банк Аваль”, МФО 337483, код ЄДРПОУ 32807499) витрат з державного мита по апеляційній скарзі в сумі 80,52 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 16 жовтня 2009 року.

Головуючий суддя

Судді