Рішення № 50689469, 17.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/126/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2015 Справа № 908/4435/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕГРАЛ-ТЕХ (69035, м. Запоріжжя, пров. Камяний, буд. 8, офіс 33)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький індустріально-механічний завод (69009, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-д)

про стягнення суми 475145,54 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 12/08 від 12.08.2015 р.);

Від відповідача ОСОБА_2 (дов. № 12 від 24.12.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 480536,32 грн., із яких: сума 266090,40 грн. основного боргу відповідно до договору № 62 від 02.12.2014 р., сума 214445,92 грн. штрафних санкцій, у тому числі: сума 79027,85 грн. пені, сума 4494,66 грн. 3% річних, сума 26609,04 грн. штрафу, сума 104314,37 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.08.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4435/15, справі присвоєно номер провадження 20/126/15, справу призначено до розгляду на 20.08.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.08.2015 р., у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.09.2015 р.

У судовому засіданні 17.09.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог, та була прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Позовні вимоги мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 62 від 02.12.2014 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 266090,40 грн., у т.ч. згідно з видатковими накладними № РН-12-0901 від 09.12.2014 р. на суму 171223,20 грн., № РН-12-2401 від 24.12.2014 р. на суму 94867,20 грн. Відповідач оплату за товар не здійснив. Вимога про погашення боргу (лист від 22.01.2015 р. № 2201/03 залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 11, 526, 530, 625, 712 ЦК України, просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 266090,40 грн. основного боргу, суму 209055,14 грн. штрафних санкцій, у т.ч.: 73637,07 грн. пені, 4494,66 грн. 3% річних, 26609,14 грн. штрафу та 104314,37 грн. збитків від інфляції.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши в письмовому відзиві, що товар, за який позивач вимагає сплату грошових коштів, не відображений в активах та виробничих матеріалах відповідача. Станом на сьогодні у відповідача відсутні всі необхідні первинні документи, в т.ч. договір поставки № 62 від 02.12.2014 р., а також видаткові накладні, на які посилається позивач. Між засновниками ТОВ «ЗІМЗ», починаючи з другої половини 2014 р., виник конфлікт, у результаті чого кілька разів відбувалася зміна керівництва, та, як наслідок, недоліки у веденні обліку та документації. Окрім того, керівник підприємства, який саме й підписував договір поставки, своїми діями вчиняв збитки підприємству, в результаті чого був звільнений. Зазначено, що для надання обґрунтованого відзиву на позов відповідачу необхідно провести економічний аналіз господарської діяльності підприємства з залученням компетентного спеціаліста. Просить надати час для проведення аналізу та надання можливості надати суду обєктивну інформацію і докази на її підтвердження.

Після оголошеної в судовому засіданні 28.08.2015 р. перерви до 17.09.2015 р., від відповідача через канцелярію суду 16.09.2015 р. надійшло клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Клопотання судом відхилено як необґрунтоване з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судових засіданнях, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграл-Тех (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 62, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупцю металопродукцію (далі товар) в строки та на умовах, встановлених у договорі, а покупець зобовязався оплатити вартість товару та прийняти його згідно з умовами договору. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та номенклатура товару, що поставляється згідно з специфікацій, що є невідємною частиною договору (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п. 3.2 покупець здійснює оплату згідно з умов, зазначених у специфікаціях по кожній поставці товару, що є невідємною частиною договору.

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем із моменту видачі чи підписання видаткової накладної (п. 4.1).

Відповідно до п. 9.1 договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 р., а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами.

Сторонами до договору підписані: специфікація № 1 від 02.12.2014 р. стосовно поставки товару (лист 10 мм ст. 09Г2С-12 в кількості 15,854 тн) на загальну суму 171223,20 грн. з ПДВ; специфікація № 2 від 24.12.2014 р. стосовно поставки товару (лист 10 мм ст. 09Г2С-12 в кількості 8,640 тн) на загальну суму 94867,20 грн. з ПДВ. У даних специфікаціях сторонами обумовлено, що покупець проводить повний розрахунок згідно з специфікацій №№ 1, 2 протягом 15 банківських днів після відвантаження товару.

У підтвердження факту виконання своїх зобовязань за договором ТОВ Інтеграл-Тех» надані видаткові накладні (перелічені у позовній заяві №РН-12-0901, №РН-12-2401). Відповідачем оплата за отриманий товар не здійснена.

Позивач направив відповідачу лист від 22.01.2015 р. № 2201/03 (отриманий відповідачем 27.01.2015 р. згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) та претензію (отримана відповідачем 09.02.2015 р. згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), якими вимагав сплати заборгованості за договором № 62 від 02.12.2015 р.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на умовах специфікації № 1 від 02.12.2014 р. передав відповідачу згідно з видатковою накладною № РН-12-0901 від 09.12.2014 р. товар (лист 10 мм 09Г2С-12 в кількості 15,854 тн) на загальну суму 171223,20 грн. На умовах специфікації № 2 від 24.12.2014 р. - передав відповідачу згідно з видатковою накладною № РН-12-2401 від 24.12.2014 р. товар (лист 10 мм 09Г2С-12 в кількості 8,640 тн) на загальну суму 94867,20 грн. Всього був переданий товар на загальну суму 266090,40 грн.

На видаткових накладних у графі «отримав (ла)» мається підпис із зазначенням прізвища та ініціалів, скріплений печаткою підприємства-відповідача.

Отримання товару за перерахованими видатковими накладними здійснювалося представником відповідача на підставі довіреностей, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач оплату за товар не здійснив, заборгованість за отриманий товар становить суму 266090,40 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що товар, за який позивач вимагає сплату грошових коштів, не має відображення в активах та виробничих матеріалах ТОВ «ЗІМЗ». У відповідача відсутні всі необхідні первинні документи, в тому числі договір № 62 від 02.12.2014 р. та видаткові накладні, які покладено в підставу позову.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні. Підпис уповноваженої особи відповідача, яка одержала товар, скріплений круглою печаткою підприємства відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив справжність підпису особи, яка отримала товар на підставі виданих довіреностей.

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК).

Відповідач укладення договору № 62 не заперечив, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, не спростував. Доказів визнання недійсним договору № 62 від 02.12.2014 р., який покладено в підставу позову, відповідачем суду не надано. Долучені відповідачем до відзиву копії заяв від 19.12.2014 р., від 12.01.2015 р. до правоохоронних органів стосовно притягнення до відповідальності директора ТОВ «ЗІМЗ» ОСОБА_3 (підписав договір № 62 від 02.12.2014 р.), не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, оскільки доказів внесення відповідних даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань суду за вказаними заявами не надано. В силу приписів ст. 35 ГПК України для господарського суду обовязковим є лише вирок у кримінальному провадженні. Відповідачем також не надано суду будь-якого листування з приводу виконання/невиконання ним договору № 62, в т.ч. відповідей на претензії позивача, які надійшли відповідачу після звільнення ОСОБА_3 з посади директора. Станом на 24.12.2014 р. згідно з Випискою з ЄДРЮОтаФОП директором ТОВ «Запорізький індустріально-механічний завод» є ОСОБА_4

У судовому засіданні 17.09.2015 р. представник відповідача підтримав письмове клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, яке надійшло до суду 16.09.2015 р. Клопотання про призначення експертизи відповідач мотивував тим, що з вересня 2014 р. по травень 2015 р. у звязку зі зміною директора та власників ТОВ «ЗІМЗ», фактично робота підприємства була заблокована минулими власниками підприємства. В травні 2015 р. закінчились розгляди справ господарськими судами України з приводу зміни власників та керівництва підприємства. До сьогоднішнього дня в правоохоронних органах знаходиться ряд кримінальних справ стосовно дій минулого керівництва та власників підприємства. Нове керівництво вступило в управління підприємством з червня 2015 р., після закінчення розгляду господарської справи про визнання законним зміни керівництва товариства. Таким чином, у звязку з тривалим блокуванням роботи підприємства минулими власниками, на підприємстві частково, або повністю відсутня бухгалтерська документація. В рамках заявленого позову суд розглядає обставини, які не можуть бути доведені сторонами за допомогою інших засобів доказування, ніж проведення експертизи, оскільки вирішення питання про такі обставини, їх наявність чи відсутність належить до сфери спеціальних знань, та можуть бути вирішені за допомогою судово-бухгалтерської експертизи, яка включає в себе дослідження документів податкового та бухгалтерського обліку та звітності, дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, встановлення обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів та інше. На вирішення експерта відповідач просив поставити питання: 1. Чи підтверджується документально постачання ТОВ «Інтеграл-Тех» на користь ТОВ «ЗІМЗ» листа гарячекатаного б=10 мм в кількості 24,494 т згідно договору поставки № 62 від 02.12.2014 р. у грудні 2014 р.? Якщо так, то якими первинними документами це підтверджується та чи відповідають ці первинні документи діючим вимогам законодавства України в сфері бухгалтерського та податкового обліку щодо їх складання? 2. Чи підтверджується документально в період з 02.12.2014 р. по 04.08.2015 р. повернення ТОВ «ЗІМЗ» листа гарячекатаного б=10 мм, отриманого по договору поставки № 62 від 02.12.2014 р. від ТОВ «Інтеграл-Тех»? Якщо так, то коли, у якій кількості та якими первинними документами це підтверджується? 3. Чи підтверджується документально оплата ТОВ «ЗІМЗ» у період з 02.12.2014 р. по 04.08.2015 р. на користь ТОВ «Інтеграл-Тех» за лист гарячекатаний, отриманий по договору поставки № 62 від 02.12.2014 р.? Якщо так, то на яку суму та якими первинними документами це підтверджується? 4. Чи підтверджується документально розрахунки між ТОВ «Інтеграл-Тех» та ТОВ «ЗІМЗ» по договору поставки № 62 від 02.12.2014 р. у період з 02.12.2014 р. по 04.08.2015 р. лише у безготівковий спосіб? Якщо ні, то в який спосіб відбувалися зазначені розрахунки у період з 02.12.2014 р. по 04.08.2015 р.?

Суд відхилив клопотання відповідача як необґрунтоване, виходячи з наведеного нижче.

Зі змісту ч. 2 ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У судовому засіданні господарським судом оглянуті оригінали усіх документів, необхідних для розгляду даної справи (у тому числі договору № 62 від 02.12.2014 р. зі специфікаціями від 02.12.2014 р., 24.12.2014 р., видаткових накладних, довіреностей), належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи. В усіх цих документах маються підписи сторін, які скріплені печатками підприємств.

Згідно з ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» розяснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

У клопотанні про призначення судової експертизи відповідач зазначає, що у нього відсутні документи первинного бухгалтерського обліку. Тобто, експертизу, в разі її призначення, буде проведено за документами позивача. Разом з тим, усі документи, які покладені в підставу позову, як зазначалося вище, надані суду для огляду в оригіналах, будь-яких сумнівів у суду не викликають. Відповідність перинних документів діючим вимогам законодавства України у сфері бухгалтерського та податкового обліку щодо їх складання можливо встановити безпосередньо судом, оскільки це питання є правовим, жодних конкретних заперечень щодо відповідності (змісту) вказаних у підставі позову документів діючим вимогам законодавства представник відповідача не зазначив. Відповідачем не заявлено про те, що товар повертався позивачу, оплачувався чи було здійснено в інший спосіб розрахунки між сторонами у період з 02.12.2014 р. по 04.08.2015 р., тому також відсутні підстави для встановлення документального підтвердження факту, про який не заявлено. Запропоновані відповідачем питання на вирішення експертизи для підтвердження певних обставин у разі їх наявності можливо встановити самим відповідачем і враховуючи принципи рівності і змагальності сторін надати відповідні докази суду. Зокрема, відповідач не був позбавлений можливості отримати та надати суду банківську виписку про рух коштів по рахунку, виписку з касової книжки підприємства за спірний період для підтвердження факту оплати, надати виписку з Єдиного реєстру податкових накладних. У пунктах 12, 14 Постанови Пленуму № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» вказано, що господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи викладене, позовну вимогу про стягнення суми основного боргу в розмірі 266090,40 грн. суд вважає обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 73637,07 грн. за загальний період з 01.02.2015 р. по 31.07.2015 р. включно та штрафу в сумі 26609,14 грн.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 5.2 договору № 62 від 02.12.2014 р. сторони встановили, що за прострочку строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню у 2,0% від суми даного договору за кожний день прострочки. Крім сплати пені покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня на суму заборгованості за кожною видатковою накладною окремо з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунок пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а також неправильно визначено початок періоду нарахування пені. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12). Перебіг нарахування починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5).

Таким чином, позивач мав право нараховувати пеню з 31.12.2014 р. по 30.06.2015 р. та з 21.01.2015 р. по 21.07.2015 р. по кожній накладній відповідно. Однак, суд не виходить за межі визначено позивачем початку нарахування пені і здійснивши перерахунок пені за кожною видатковою накладною окремо, судом встановлено, що до стягнення належить пеня в загальній сумі 63739,35 грн. (за видатковою накладною № РН-12-0901 від 09.12.2014 р. пеня становить 38907,54 грн. за період з 01.02.2015 р. по 30.06.2015 р., за видатковою накладною № РН-12-2401 від 24.12.2014 р. пеня 24831,81 грн. за період із 01.02.2015 р. по 21.07.2015 р.).

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. закон не виключає можливості встановлення штрафу за порушення грошових зобовязань в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Розрахунок штрафу (10% від суми неоплаченого товару) здійснений позивачем правильно. З відповідача на користь позивача стягується загальна сума штрафу 26609,04 грн. (штраф на накладною № РН-12-0901 становить 17122,32 грн., штраф за накладною № РН-12-2401 9486,72 грн.).

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 4494,66 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 31.12.2014 р. по 31.07.2015 р. включно, та суми 104314,37 грн. збитків від інфляції, нарахованих за період з січня по червень 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних позивач здійснив правильно. З відповідача на користь позивача стягується сума 4494,66 грн. 3% річних (2997,58 грн. за накладною № РН-12-0901 за період з 31.12.2014 р. по 31.07.2015 р.; 1497,08 грн. за накладною № РН-12.2401 за період з 21.01.2015 р. по 31.07.2015 р.).

Перевіривши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» розрахунок збитків від інфляції, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснений неправильно. За заявлений позивачем період за накладною № РН-12-0901 за період з січня по червень 2015 р. включно збитки від інфляції становлять суму 69700,13 грн., тоді як за розрахунком позивача 69687,84 грн.; за накладною № РН-12-2401 за період з лютого по червень 2015 р. включно збитки від інфляції становлять суму 34604,15 грн., за розрахунком позивача 34626,53 грн. Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача стягується сума 69687,84 грн. збитків від інфляції за накладною № РН-12-0901 за період з січня по червень 2015 р. включно. За накладною № РН-12-2401 з відповідача стягується сума збитків від інфляції в розмірі 34604,15 грн. за період з лютого по червень 2015 р. включно. Таким чином, з відповідача стягується загальна сума збитків від інфляції в розмірі 104291,99 грн. за заявлений позивачем період.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 33701132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-Тех» (69035, м. Запоріжжя, провул. Камяний, буд. 8, офіс 33, код ЄДПОУ 32923554) суму 266090 (двісті шістдесят шість тисяч девяносто) грн. 40 коп. основного боргу, суму 63739 (шістдесят три тисячі сімсот тридцять девять) грн. 35 коп. пені, суму 4494 (чотири тисячі чотириста девяносто чотири) грн. 66 коп. - 3% річних, суму 26609 (двадцять шість тисяч шістсот девять) грн. 04 коп. штрафу, суму 104291 (сто чотири тисячі двісті девяносто одна) грн. 99 коп. збитків від інфляції, суму 9304 (девять тисяч триста чотири) грн. 51 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 18 вересня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.