Рішення № 50689335, 07.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/177/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2015 Справа № 908/4517/15

за позовом Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-А)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький Втормет (69081, м.Запоріжжя, вул. Панфьорова, 240)

про стягнення 18551 грн. 20 коп. основного боргу, 705 грн. 13 коп. річних процентів, 12576 грн. 84 коп. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Позивача ОСОБА_2, дов. від 20.07.2015 р.

Відповідача не зявився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 18551 грн. 20 коп. основного боргу, 705 грн. 13 коп. річних процентів, 12576 грн. 84 коп. втрат від інфляції грошових коштів.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 07.09.2015р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених в позові, відповідно до ст. ст. 509, 526, 530, 611, 625, 629, 655, 656, 691, 692 ЦК України, ст. 67, 173, 174, 179, 193, 230, 231 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання договору № 21-14, укладеного з відповідачем 05.02.2014 р., позивач продав та передав у власність відповідачу металобрухт та відходи чорних металів, згідно ДСИТУ 41-21-2002 (вид № 501), що підтверджується актами приймання металів чорних (вторинних). Порушуючи умови договору, відповідач виконав зобов'язання щодо оплати металобрухту частково в розмірі 5000 грн., внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 18551 грн. 20 коп., яку позивач просить стягнути з товариства «Запорізький Втормет». Крім того, до стягнення заявлено 705 грн. 13 коп. річних процентів, нарахованих за період з 06.02.2014 р. по 31.07.2015 р., та 12576 грн. 84 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з лютого 2014 р. по липень 2015 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судове засідання за викликом не зявився, правом надати відзив на позов не скористався. Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. В разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто, адресою, зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи. Ухвала суду від 11.08.2015 р. про порушення провадження по даній справі, яка направлялася на адресу відповідача не повернута органом зв'язку, тому з урахуванням обставин справи вважається належним виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу щодо вчинення судом певних процесуальних дій.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 11.08.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив: 05 лютого 2014 р. Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (продавець, позивач по справі) та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запорізький Втормет» (покупець, відповідач по справі) укладено договір № 21-14 купівлі-продажу відходів чорних металів, за умовами якого продавець зобовязується продати та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити металобрухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості 29 (орієнтовно). Пунктом 3.1 договору № 21-14 передбачено, що ціна на товар визначається в національній валюті і є договірною та узгоджується на момент продажу товару у додатках до договору, які є невід'ємною частиною договору. Згідно п. 3.3 оплата за товар проводиться покупцем за цінами, що діють на момент здачі товару платіжними дорученнями на підставі акта приймання металів чорних (вторинних).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору № 21-14 від 05.02.2014 р. за актами приймання металів чорних (вторинних) № 07 від 05.02.2014 р., № 004 від 05.02.2014 р., № 06 від 05.02.2014 р., № 09 від 207.02.2014 р.. № 14 від 11.02.2014 р., № 12 від 10.02.2014 р., № 3161 від 08.12.2014 р., № 3162 від 08.12.2014 р., № 46 від 10.12.2014 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 23551 грн. 20 коп., який отриманий уповноваженими представниками відповідача.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За свідченням позивача, в порушення умов догововру № 21-14 від 05.02.2014 р. відповідач здійснив часткову оплату товару в розмірі 5000 грн., внаслідок чого за ним склалася заборгованість в розмірі 18551 грн. 20 коп.

Оскільки відповідач не надав суду доказів виконання зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару в узгодженому розмірі та у визначені строки, суму заборгованості визнав, про що підписав акт звірення заборгованості станом на 01.07.2015 р., суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 18551 грн. 20 коп. за договором № 21-14 від 05.02.2014 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу ст.. 625 ЦК України вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобовязань. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару. Розрахунок заявлених до стягнення 705 грн. 13 коп. річних процентів, нарахованих за період з 06.02.2014 р. по 31.07.2015 р., та 12576 грн. 84 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з лютого 2014 р. по липень 2015 р., судом перевірено. Суд вважає вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 12265 грн. 56 коп., нарахованих за вказаний період, внаслідок неправильно виконаного позивачем розрахунку. При розрахунку судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Вимоги про стягнення річних процентів в розмірі 705 грн. 13 коп., нарахованих за період з 06.02.2014 р. по 31.07.2015 р. за кожним актом відповідно, є такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 625, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Запорізький Втормет (69081, м.Запоріжжя, вул. Панфьорова, 240, ЄДРПОУ 00193097) на користь Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-А, ЄДРПОУ 08804940) 18551 (вісімнадцять тисяч пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп. основного боргу, 705 (сімсот пять) грн. 13 коп. річних процентів, 12265 (дванадцять тисяч двісті шістдесят пять) грн. 56 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1806 (одна тисяча вісімсот шість) грн. 35 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15 вересня 2015 року.

Суддя І.А. Попова