Рішення № 50688307, 11.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 Справа № 905/2444/14 Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доПублічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат"простягнення 24974,81грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача: не зявився; не зявився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" про стягнення 24974,810грн., у тому числі основний борг у розмірі 22161,64грн., пеня у розмірі 1582,90грн., 3% річних у розмірі 526,34грн., інфляційні втрати у розмірі 703,93грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №АСС 13/3 від 24.04.2013 в частині своєчасної та повної сплати вартості переданого позивачем товару, у звязку з чим заборгованість відповідача становить 22161,64грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №АСС 13/3 від 24.04.2013; видаткової накладної №21 від 28.06.2013; рахунок №21 від 28.06.2013; довіреності №608 від 27.06.2013; банківської виписки від 27.08.2013.

В судове засідання призначене на 11.06.2014 сторони не зявились, про причини неявки не повідомили.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Ухвали суду були надіслані на адресу відповідача зазначену в позовній заяві та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осібпідприємців. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

24.04.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як продавцем (позивач), та Публічним акціонерним товариством «Великоанадольський вогнетривкий комбінат», як покупцем (відповідач), підписаний договір №АСС 13/3.

Згідно з п.1.1 договору, продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцю електрокорунд регенерований (далі - продукція) окремими партіями за ціною та у кількості, що погоджуються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобовязаний оплатити та прийняти її на умовах, встановлених даним договором.

Загальний обсяг продукції, що продається по даному договору, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості продукції за всіма переданими у відповідності до умов даного договору окремими партіями продукції (п.1.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, доставка продукції здійснюється автотранспортом на умовах FCA з завантаженням на транспортний засіб покупця зі складу продавця в м.Донецьк, вул.Ревякіна, 24«Д».

Розрахунок здійснюється в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії продукції на розрахунковий рахунок продавця 100% передоплати протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату (п.5.1 договору).

Остаточний розрахунок за відвантажену партію продукції здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури із зазначенням фактичної кількості відвантаженої продукції (п.5.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що договір набуває сили з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п.2.2 договору, договір діє до 31.12.2013.

Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 27161,64грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №21 від 28.06.2013, копія якої міститься в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначеної накладної товар на підставі довіреності №608 від 27.06.2013. на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представленої накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаної накладної здійснювалась на виконання договору №АСС 13/3 від 24.04.2013.

28.06.2013 в день поставки продукції позивачем виставлений відповідачу рахунок №21 на оплату поставленої продукції на загальну суму 27161,64грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначеної накладної, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1. ст. 655 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як розяснено у п.п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що - якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем повинна бути остаточно оплачена протягом 5 банківських днів від дати виставлення рахунку.

Позивачем надана банківська виписка від 27.08.2013 (копія міститься в матеріалах справи), відповідно до якої відповідач 27.08.2013 здійснив часткову оплату отриманої продукції в сумі 5000,00грн. В графі «призначення платежу» міститься посилання на рахунок №21 від 28.06.2013.

Відповідачем до матеріалів справи надана копія банківської виписки, в якій зазначено про здійснення відповідачем 03.12.2013 оплати на суму 2000,00грн. за електрокорунд на користь ФОП ОСОБА_1

Проте зазначена оплата не може бути врахована в якості погашення заборгованості по рахунку №21 від 28.06.2013, оскільки призначенням платежу під час здійснення цієї оплати відповідачем вказано інший рахунок - №б/н від 02.12.2013.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого останній оплатив не в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 22161,64грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню розмірі 1582,90грн., 3% річних у розмірі 526,34грн., інфляційні втрати у розмірі 703,93грн.

Відповідно до п.7.2 договору, у випадку затримки оплати продукції покупець за вимогою продавця сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на суму несплаченого боргу за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1582,90грн. та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед позивачем.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що розрахунок інфляційних втрат повинен бути здійснений з урахуванням періоду прострочення шляхом перемноження усіх індексів інфляцій за вказаний період у тому числі з урахуванням дефляції.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляції, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 06.07.2013 по 08.04.2014 у розмірі 526,34грн. та інфляції за період з липня 2013 по квітень 2014 в сумі 703,93грн., у звязку з чим задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок відповідача витрати на оплату правової допомоги в сумі 2000,00грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським обєднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини пятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Правовідносини між Позивачем та адвокатським бюро «Олени Прядко» підтверджуються договором про надання правової допомоги від 18.03.2014, рахунками-фактурами №Р-0008 від 18.03.2014 та №Р0010 від 03.04.2014, платіжними дорученнями №27 від 18.03.2014 на 1000,00грн. та №32 від 04.04.2014 на 1000,00грн., актом приймання-передачі наданих послуг від 08.04.2014 згідно договору про надання правової допомоги від 18.03.2014.

Згідно п.1 договору про надання правової допомоги від 18.03.2014 бюро зобовязується надати правову допомогу з підготовки претензії-вимоги та позовної заяви про стягнення заборгованості, яка виникла за договором №АСС 13/3 від 24.04.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Великоанадольський вогнетривкий комбінат». Виконавцем цього договору призначається адвокат ОСОБА_3, адвокатське свідоцтво №2410.

Проте, позивачем документально не підтверджено надання відповідних послуг саме адвокатом та понесення витрат у вказаному вище розмірі. Відтак підстави для покладення на відповідача 2000,00 грн. витрат на правову допомогу відсутні.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, що складаються з судового збору за подачу позовної заяви, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" (85721, Донецька область, Волноваський район, смт.Володимирівка, вул.Заводська, буд.1; код ЄДРПОУ 00191721, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83027, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код №2837000082) основний борг у розмірі 22161 (двадцять дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 64коп., пеню у розмірі 1582 (одна тисяча пятсот вісімдесят дві) грн. 90коп., 3% річних у розмірі 526 (пятсот двадцять шість) грн. 34коп., інфляційні втрати у розмірі 703 (сімсот три) грн. 93коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 16.06.2014.