Рішення № 50688301, 16.06.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2014 Справа № 905/2255/14 Господарський суд Донецької області, у складі колегії суддів: головуючий суддя Огороднік Д.М., судді Левшина Г.В., Сажнева М.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до третя особа 1: третя особа 2: третя особа 3:Приватного акціонерного товариства"Страхова компанія "Вусо" ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3про стягнення 25858,60 грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача: від тертьої особи 1: від третьої особи 2: від третьої особи 3: ОСОБА_4 представник за довіреністю; ОСОБА_5 представник за довіреністю; не зявився; не зявився; не зявився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства"Страхова компанія "Вусо" про стягнення 25858,60грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання вимог договору добровільного страхування наземного транспорту №3068860/05АВ від 12.11.2010 укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_2 сплатив суму страхового відшкодування і відповідно до положень Закону України "Про страхування", Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Цивільного кодексу України, має право в порядку регресу на стягнення з відповідача сплаченої суми.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, посилаючись на пропущення відповідачем строку звернення до відповідача з вимогою сплатити страхове відшкодування, а також на не врахування у звіті оцінююча коофіценту фізичного зносу автомобіля та не надання доказів здійснення відновлювального ремонту застрахованого автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась напередодні спірної.

На запит суду від Дніпропетровського районного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративного провадження щодо ОСОБА_3, копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач та відповідач клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.11.2010 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3068860/05АВ.

Предметом договору виступав транспортний засіб "Шкода", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Строк дії договору з 13.11.2011 року до 12.11.2012 року (п. 10 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2011 о 17 год. 45 хв., на перехресті вул. Курнатовського та вул. А.Навої у м.Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Шкода", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та автомобіля "Опель", державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

24.05.2011 страхувальник звернувся до страховика із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно складеного звіту №1551 страхове відшкодування за вищевказаним страховим випадком здійснюється у розмірі 28886,09грн.

Даний звітів з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складений субєктом оціночної діяльності на замовлення страхової компанії не спростовані іншими доказами, відповідно є належним доказом розміру збитку, що завданий застрахованому позивачем автомобілю у спірній дорожньо-транспортній пригоді.

При цьому, господарським судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялося клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, згідно з п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р. (далі Методика), знос не нараховується для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років для інших легкових КТЗ.

Згідно зі Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АА6241ВХ застрахований позивачем автомобіль випущено у 2006 році. Відповідачем не доведено суду факт експлуатування застрахованого позивачем автомобіля в інтенсивному режимі, а також факт отримання застрахованим автомобілем пошкоджень, які свідчили б про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів підп."б" п.7.39 Методики.

Таким чином, суд виходить з того, що знос під час вирішення питання про здійснення відповідачем страхової виплати нарахуванню не підлягає, оскільки на момент ДТП від 24.05.2005 строк експлуатації застрахованого автомобіля не перевищив 7 років.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Виплата позивачем страхового відшкодування у розмірі 25585,60грн., підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №15566 від 16.06.2011. Роботи з відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу виконані, що підтверджується актом виконаних робіт та наданих послуг від 05.08.2011 №0000000407.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Постановою Дніпровського районного суду м.Миєва від 09.06.2011 у справі №3-4576 особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталось 24.05.2011, визнано водія транспортного засобу "Опель", державний номер НОМЕР_2 визнано ОСОБА_3, та притягнуто його до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля засобу "Опель", державний номер НОМЕР_2, станом на 24.05.2011 була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА2582572).

Договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АА2582572) передбачено, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 грн., франшиза 0 грн.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Шкода", державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №АА2582572), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору №3068860/05АВ від 12.11.2010, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.01.2013 звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регрессу №РГ/1252/11/5.

Відповідач претензію позивача не задовольнив, кошти не перерахував, що й зумовило позивача звернутися до господарського суду з цим позовом.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання субєктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обовязком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобовязаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 (№ 3-38гс12).

За таких обставин, росилання відповідача на пропущення строку звернення позивачем до відповідача з вимогою судом не приймається, оскільки до даний відносин застосовується загальний строк давності -3 роки, який підлягає обчисленню з дати перерахування позивачем страхувальнику коштів, тобто з 16.06.2011. Позивач звернувся з позовом 29.03.2014 (дата поштового штемпеля). Отже, позивачем не пропущений строк звернення за захистом своїх прав.

Відповідач кошти позивачу не перерахував, відповіді на претензію не наддав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, або на підтвердження здійснення перерахування позивачу страхового відшкодування у розмірі 25858,60 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 25858,60грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 60, сьомий поверх, код ЄДРПОУ 31650052, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 25858 (двадцять пять тисяч вісімсот пятдесят вісім) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя Г.В. Левшина

Суддя М.В. Сажнева

Дата складення повного рішення 17.06.2014.