Постанова № 50687773, 15.09.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року справа № 823/401/15

м. Черкаси

12 год. 15 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Попельнусі Ю.І.,

за участю:

представника позивача Державної фінансової інспекції в Черкаській області ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України ОСОБА_2 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Черкаській області до державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України, третя особа Смілянське управління державної казначейської служби України Черкаської області про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція в Черкаській області (надалі - ДФІ у Черкаській області) звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви від 13.07.2015 про уточнення позовних вимог просить стягнути з державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України (надалі - ДО «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України) кошти в сумі 117999,65грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у березні-травні 2014 року працівниками Смілянської об'єднаної державної фінансової інспекції в Черкаській області (надалі Смілянська ОДФІ) проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДО «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України за період з 01.05.2013 по 31.03.2014. За наслідками ревізії складено акт від 22.05.2014 № 05-19/77, яким зокрема встановлено використання Комбінатом коштів загального фонду бюджету на покриття витрат спеціального фонду на загальну суму 117999,65грн., що є порушенням ч.4 ст.13 та ч.4 ст.23 Бюджетного кодексу України. 23.06.2014 за № 05-50/1045 субєктом владних повноважень були сформовані та направлені на адресу відповідача вимоги щодо усунення порушень виявлених та зазначених в акті повірки від 22.05.2014 № 05-19/77. Оскільки у визначені законом строки вищевказані вимоги щодо усунення порушень Комбінатом виконані не були, ДФІ у Черкаській області на підставі п.10 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України» звернулась з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник ДО «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав викладених в запереченні, додатково наголосив, що кошти отримані Комбінатом від надання платних послуг використовувались останнім виключно в межах фактичних надходжень спеціального фонду - на господарські потреби Комбінату, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв. Додатково зауважив, що при проведенні перевірки за неповні фінансові роки перевіряючими не було враховано ту обставину, що протягом 2013 та 2014 років головним розпорядником бюджетних коштів Державним Агентством Резерву України до кошторису Комбінату вносилися зміни серед яких були зменшені видатки на оплату електроенергії в 2013 на 70000,00грн. на в 2014 на 21800,00грн., загалом на 91800,00грн., в той час як позивач вимагає стягнути з ДО «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України 117999,65грн. без врахування зменшення видатків по кошторису.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ДФІ у Черкаській області в повному обсязі.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до зали судового засідання не прибув, заяву про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Смілянської ОДФІ в Черкаській області у період з 25.03.2014 до 15.05.2014 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності державної організації «Комбінат «Дніпро» за період з 01.05.2013 до 31.03.2014.

За результатами ревізії складено акт від 22.05.2014 № 05-19/77 (а.с.6-19).

У акті від 22.05.2014 № 05-19/77 зазначено, що у період з 01.07.2013 по 31.03.2014 на спеціальний рахунок відповідача надходили кошти від надання платних послуг, у тому числі на покриття витрат з оплати електроенергії. Проте, відповідно до звітів «Про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги» (форма № 4-1д) та банківських виписок, комбінатом сплачено за спожиту електроенергію у сумі меншій ніж та, що надійшла на вищезазначені цілі. В акті зроблено висновок, що ДО «Комбінат Дніпро» порушено вимоги абз.16, 19 ч.4 ст.13 та ч.4 ст.23 Бюджетного кодексу України, що призвело до необґрунтованого покриття витрат спеціального фонду за рахунок загального фонду (без відновлення видатків загального фонду) у сумі 117999,65грн. (з них за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 в розмірі 98454,48грн., а з 01.01.2014 по 31.03.2014 в розмірі 19545,17грн.).

На підставі акту прийнято вимогу щодо усунення порушень від 23.06.2014 № 05-50/1045 (а.с.20-21), в п.4 якої зазначено:

- в порушення вимог вимоги абз.16, 19 ч.4 ст.13 та ч.4 ст.23 Бюджетного кодексу України позивачем у період з 01.07.2013 до 31.03.2014 використано кошти загального фонду бюджету на покриття витрат спеціального фонду у сумі 117999,65грн., в зв'язку з чим до 23.08.2014 необхідно вжити заходів для відновлення касових видатків загального фонду бюджету відповідно до чинного законодавства за січень-березень 2014 у сумі 19545,17грн. та липень-грудень 2013 у сумі 98545,48грн., перерахувавши кошти до державного бюджету України.

Оскільки у встановлені контролюючим органом терміни вищевказане порушення відповідачем усунуто не було, ДФІ у Черкаській області звернулась з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Законом що визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні є Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (надалі Закон № 2939).

Згідно із ст.1 Закону № 2939, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.2 Закону № 2939, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1 Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (надалі Положення № 499/2011), Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Відповідно до п.4 Положення № 499/2011, Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, при виявленні збитків, завданих державі чи обєкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п.6 Положення № 499/2011).

Частиною 2 ст.15 Закону № 2939 передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Вищевказаним Положенням також встановлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави (ч.4 п.4 Положення №499/2011).

З огляду на викладені вище норми, суд дійшов висновку, що відповідач визнається підконтрольною установою та зобов'язаний виконувати законні вимоги територіального органу Держфінінспекції України щодо усунення виявлених під час ревізії порушень державної фінансової дисципліни.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України (надалі БК України).

В розумінні положень ст.2 БК України, бюджетними установами визнаються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Частинами 1-3 ст.13 БК України визначено, що складовими частинами бюджету є загальний та спеціальний фонд. До загального фонду входять всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. До 2 підгрупи першої групи належать надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності (ч.4 ст.5 БК України).

Відповідно до абз 16,19 ч.4 ст.13 БК України власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Частиною 7 ст.13 БК України визначено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу). А відповідно до ч. 8 цієї статті платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Відповідно до ч.4 ст.23 БК України, витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Частиною 9 ст.51 БК України визначено, що якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

З урахуванням вищевказаних положень суд зазначає, що в даному випадку - платежі за спожиту електроенергію при додатковій (господарській) діяльності повинні сплачуватись Комбінатом лише за рахунок коштів спеціального фонду. Вказана позиція підтверджується постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.10.2014 у справі № 823/2284/15 за позовом державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України до Смілянської об'єднаної Державної фінансової інспекції в Черкаській області, Державної фінансової інспекції в Черкаській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015.

Тобто, оскільки актом перевірки відповідача від 22.05.2014 № 05-19/77 було встановлено використання відповідачем коштів загального фонду бюджету на покриття витрат спеціального фонду на загальну суму 117999,65грн. (чим порушено абз.16, 19 ч.4 ст.13 та ч.4 ст.23 Бюджетного кодексу), беручи до уваги, що відповідачем виявлене порушення усунуте не було, а дії контролюючого органу по прийняттю обов'язкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства були визнані в судовому порядку законними, суд приймаючи до уваги наявність у позивача повноважень щодо звернення до суду, у разі якщо його законні вимоги про усунення виявлених ревізією порушень не виконані, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Посилання представника відповідача на постанову Смілянського МВ УМВС України в Черкаській області від 08.09.2014 про закриття кримінального провадження на підставі ч.1 ст.191 КК України (за фактом вчинення службовими особами Комбінату фінансових порушень на загальну суму 140,87тис.грн.), як на доказ відсутності складу такого правопорушення суд розцінює критично та зазначає, що дана постанова свідчить лише про відсутність в діях службових осіб відповідача складу кримінального правопорушення, але не вимог Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Щодо судових витрат, то відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з державної організації «Комбінат «Дніпро» Державного агентства резерву України (20704, Черкаська область, місто Сміла, вулиця Івана Франка, 18, код ЄДРПОУ - 14373242) до Державного бюджету України кошти в сумі 117999 грн. 65 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2015 року.