Ухвала суду № 50686186, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/20186/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.за участю секретаряГончар Н.О.та представників сторін: від позивача Оджиковський В.О.від відповідачане з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014у справі № 2а/0470/2164/12за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ МЕНЮФЕКЧУРІНГ УКРАЇНА»доНікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпроскасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ МЕНЮФЕКЧУРІНГ УКРАЇНА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням зміни предмету позову, просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0000822301, №0000832301 від 20.09.2011, №0000062301, №0000982301 від 29.11.2011.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000822301, №0000832301 від 20.09.2011, №0000062301, №0000982301 від 29.11.2011.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Позивачем заявлено клопотання про заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ МЕНЮФЕКЧУРІНГ УКРАЇНА») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА».

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Орджонікідзевською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 132/23-124-1/32509841 від 02.09.2011;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимогп.198.1 ст.198, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту в травні, червні 2011 року суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, та п.1 р.2, абз.2 п.1 р.3, п.1 р.4 Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», п.202.1, п.202.2 ст.202, п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит в травні 2011 року на суму 2 642 671,09 грн., завищено суму податкового кредиту в червні 2011 року на 2 705 305,38 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2011 року на суму 888 702 грн., донарахування ПДВ у розмірі 1 753 969,09 грн. за травень 2011 року, та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту червня 2011 року на 2 705 305,38 грн.;

- на підставі названого акту перевірки Орджонікідзевською ОДПІ було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 0000822301 від 20.09.2011, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 255 583,38 грн. за основним платежем та на суму 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000832301 від 20.09.2011, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 2 641 666,74 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА у Дніпропетровській області було зменшено суму, заявлену до бюджетного відшкодування з ПДВ на 2 387 087,71 грн., у тому числі, по податковій декларації за травень 2011 року - на 1 498 385,71 грн., за червень 2011 року - на 888 702 грн., та збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 1 грн., скаргу платника податків в цій частині залишено без задоволення;

- з урахуванням результатів адміністративного оскарження Орджонікідзевською ОДПІ прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000982301 від 29.11.2011, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість, заявлене позивачем по деклараціям з ПДВ за травень 2011 року та за червень 2011 року, на суму 2 387 087,71 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0000062301 від 29.11.2011, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість, заявленого позивачем по декларації з ПДВ за червень 2011 року, в розмірі 2 641 666,74 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач у судовому засіданні частково погодився з встановленими відповідачем порушеннями, а щодо інших порушень позивачем вимог податкового законодавства суд погодився з доводами відповідача про їх наявність.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин справи наявні підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вважає їх передчасними. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу завищення позивачем розміру податкового кредиту в травні 2011 року внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ на 2 558 623,09 грн. по податкових накладних, виписаних у травні 2010 року - на суму 1 876 734,51 грн., серпні 2010 року - на суму 778,48 грн., вересні 2010 року - на суму 2 517,5 грн., жовтні 2010 року - на суму 13,78 грн., листопаді 2010 року - на суму 365,34 грн., грудні 2010 року - на суму 398,37 грн., січні 2011 року - на суму 3 196,71 грн., лютому 2011 року - на суму 145,86 грн., березні 2011 року - на суму 21 862,35 грн., квітні 2011 року - на суму 652 510,19 грн. та завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ в червні 2011 року внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ на 2 604 028,62 грн. по податкових накладних, виписаних у червні 2010 року - на суму 69,55 грн., жовтні 2010 року - на суму 114 586,55 грн., листопаді 2010 року - на суму 61 561,39 грн., грудні 2010 року - на суму 25 639,79 грн., у січні 2011 року - на суму 129 539,84 грн., лютому 2011 року - на суму 108 836,97 грн., березні 2011 року - на суму 81 458,09 грн., квітні 2011 року - на суму 220 894,47 грн., травні 2011 року - на суму 1 861 441,97 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає додаткових умов та/або коло обмежень щодо реалізації платником податку права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за отриманою від постачальника товарів (послуг) податковою накладною протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено обставини щодо дотримання позивачем строку, визначеного п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, на включення до складу податкового кредиту за травень, червень 2011 року сум податку на додану вартість за податковими накладними попередніх періодів. При цьому, колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що такі строки слід відраховувати з дати складання податкової накладної до дати подання податкової декларації.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року та завищення бюджетного відшкодування червня 2011 року на загальну суму 84 048,03 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частин 4, 5 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Колегія суддів касаційної інстанції не може вважати обґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства в цій частині спірних правовідносин, оскільки, розглядаючи справу по суті, як суд першої, так і суд апеляційної інстанції не перевірили по суті доводи відповідача в цій частині спору та не здійснили дослідження спірних податкових накладних.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що при розрахунку суми завищеного позивачем бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року податковим органом було враховано податкове повідомлення-рішення № 0000722301 від 28.07.2011, яким зменшено позивачу бюджетне відшкодування ПДВ в розмірі 28 593,29 грн.

З огляду на те, що судом першої інстанції не встановлено фактичні обставини справи щодо набуття податковим зобов'язанням за податковим повідомленням-рішенням №0000722301 від 28.07.2011 статусу узгодженого, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованими та передчасним висновок суду першої інстанцій щодо правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за вказаним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому, як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, розглядаючи справу по суті, цим судом, в порушення вимог процесуального закону, вищенаведені висновки суду першої інстанції не були досліджені та спростовані.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог, встановлених ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ МЕНЮФЕКЧУРІНГ УКРАЇНА») його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ПРОКТЕР ЕНД ГЕМБЛ УКРАЇНА».

2. Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

3. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний