Ухвала суду № 50686181, 15.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року м. Київ К/800/51955/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити заборгованість з виплати різниці в посадовому окладі, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати з врахуванням індексу інфляції, премії, надбавки за вислугу років та надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи та стягнення моральної шкоди.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Ширяївську районну державну адміністрацію Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 різницю у заробітку між посадою заступника начальника Управління праці та соціальної політики з правових питань Ширяївської районної державної адміністрації та посадою головного спеціаліста юридичного сектора апарату Ширяївської районної державної адміністрації за два тижні з дня переведення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області №95-к від 05 грудня 2006 року ОСОБА_4 з 06 грудня 2006 року було призначено заступником начальника Управління праці та соціальної політики райдержадміністрації з правових питань.

Розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області № 04-к від 01 лютого 2007 року ОСОБА_4 з 06 лютого 2007 року був призначений заступником начальника Управління праці та соціальної політики з правових питань.

06 квітня 2007 року позивачем була написана заява на ім'я голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області про його переведення за сімейними обставинами з посади заступника Управління праці та соціальної політики з правових питань на посаду головного спеціаліста юрисконсульта юридичного сектору райдержадміністрації з 28 квітня 2007 року.

Розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області від 10 квітня 2007 року № 16-к ОСОБА_4 було призначено головним спеціалістом юридичного сектору апарату райдержадміністрації з 28 квітня 2007 року, звільнивши його з посади заступника начальника управління праці та соціальної політики з правових питань райдержадміністрації.

09 вересня 2007 року розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області № 26-к ОСОБА_4 було призначено завідуючим юридичного сектору апарату райдержадміністрації з 10 липня 2007 року.

08 січня 2009 року розпорядженням в.о. голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області Дамаскіна С.П. №1-к було призначено ОСОБА_4 з 08 січня 2009 року начальником Управління праці та соціальної політики з правових питань райдержадміністрації.

Розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області від 21 серпня 2010 року № 79-к ОСОБА_4 було звільнено з посади начальника Управління праці та соціальної політики з правових питань райдержадміністрації з 25 серпня 2010 року за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню в частині зобов'язання Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити на користь позивача різницю у заробітку між посадою заступника начальника Управління праці та соціальної політики з правових питань Ширяївської районної державної адміністрації та посадою головного спеціаліста юридичного сектора апарату Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області за два тижні з дня переведення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечується сторонами, розпорядженням голови Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області №16-к від 10 квітня 2007 року ОСОБА_4, відповідно до його заяви, було переведено з посади заступника начальника управління праці та соціальної політики з правових питань райдержадміністрації на посаду головного спеціаліста юридичного сектору апарату райдержадміністрації з 28 квітня 2007 року. Таким чином, мало місце переведення позивача на іншу посаду, а не звільнення з посади, як вважає позивач.

З огляду на викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача виплатити на його користь компенсацію за невикористану відпустку і матеріальну допомогу на оздоровлення, які виплачуються при звільненні, та відповідно і відпускні пропорційно відпрацьованому часу.

Крім того, суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині зобов'язання Ширяївської районної державної адміністрації Одеської області нарахувати та виплатити йому премію у розмірі не менше як 10% від посадового окладу та економії фонду оплати праці з лютого 2007 року по серпень 2010 року у сумі 5010,80 грн. з відповідною індексацією.

Так, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно статті 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Умови оплати праці працівників органів виконавчої влади визначені постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова КМУ № 268).

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 зазначеної Постанови керівникам відповідних органів у межах установленого фонду оплати праці надано право здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 01 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Таким чином, Постановою КМУ № 268 передбачено право керівників відповідних органів, а не обов'язок, вирішувати питання щодо преміювання працівників у залежності від особистого вкладу у загальні результати праці у межах фонду преміювання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість за невиплачену у повному обсязі надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи за період з лютого 2007 року по серпень 2010 року у сумі 10205,11 грн. суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що вказані надбавки позивачу не встановлювалися. При цьому, відповідно до пункту 2 Постанови КМУ № 268 керівникам відповідних органів у межах установленого фонду оплати праці надано право установлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи.

Про безпідставність вказаних позовних вимог також свідчить і проведена 15 грудня 2011 року Територіальною державною інспекцією праці в Одеській області, за зверненням ОСОБА_4, перевірка додержання законодавства про працю та оплату праці Ширяївською районною державною адміністрацією Одеської області.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу 10000 грн. моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало