Ухвала суду № 50686174, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/15825/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О Цвіркуна Ю.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р.

у справі № 821/3138/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Резтех»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Резтех» (далі - позивач, ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» ) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. № 0000951504.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р., адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. № 0000951504; вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.07.2012 р. по 11.07.2012 р., на підставі направлення від 05.07.2012 р. № 867/15-4 та наказу від 05.07.2012 р. № 634, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», посадовою особою ДПІ у м. Херсоні була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень, лютий, травень 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2012 р. № 1542/15-4/37353315 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 200.4, 200.6, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2012 року на 351 796 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 16.10.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000951504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 351 796 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 178 898 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 06.08.2012 р. № 1542/15-4/37353315 підставами для зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, слугували висновки перевіряючого про безпідставне нарахування позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 351 796 грн. за січень 2012 року, оскільки залишки від'ємного значення ПДВ, задекларовані позивачем до відшкодування по декларації за січень 2012 року, співпадають із залишками від'ємного значення ПДВ, задекларованими до відшкодування по декларації за березень 2012 року у сумі 351 796 грн., в зв'язку з чим ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» двічі заявлено суму 351 796 грн. до відшкодування.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 статті 200 Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, платник податку має право самостійно визначати напрям бюджетного відшкодування, як то зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, так і повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що із наданої декларації ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» з ПДВ за січень 2012 року вбачається, що позивач за результатами декларування зобов'язань з ПДВ за цей період отримав від'ємне значення зобов'язань з ПДВ у сумі 8 753 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду визначений у розмірі 3 141 155 грн., у тому числі 215 627 грн. від'ємне значення декларації з ПДВ за грудень 2011 року. Отже, позивач у січні 2012 року не перекрив поточними зобов'язаннями від'ємне значення з ПДВ попередніх податкових періодів і тому це від'ємне значення, незалежно від періоду виникнення, могло приймати участь у розрахунку бюджетного відшкодування за січень 2012 року.

Під час виїзної документальної перевірки відповідач не спростував правомірність визначення позивачем від'ємного значення з ПДВ за грудень 2011 року та фактичну сплату ПДВ постачальникам, що є більшою, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, тому суд вважає, що у ТОВ «ТД «Резтех» було право на декларування цього відшкодування у січні 2012 року.

Крім того, судовим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2013 року у справі 2а-5161/12/2170, яке набрало законної сили, було встановлено, що ТОВ «Торгівельний дім «Резтех» за результатами декларування зобов'язань з ПДВ за березень 2012 року отримав від'ємне значення зобов'язань з ПДВ у сумі 1 129 976 грн., залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду визначений у розмірі 1 013 918 грн., у тому числі 571 326 грн. від'ємне значення декларації з ПДВ за лютий 2012 року. Отже, позивач у березні 2012 року не перекрив поточними зобов'язаннями від'ємне значення з ПДВ попередніх податкових періодів.

Судами попередніх інстанцій були досліджені надані позивачем платіжні доручення від 22.02.2012 р. № 57, від 15.02.2012 р. № 11, від 15.02.2012 р. № 12, від 20.02.2012 р. № 21, від 22.02.2012 р. № 56, від 29.02.2012 р. № 36, від 03.02.2012 р. № 3, від 24.02.2012 р. № 61, від 27.02.2012 р. № 63, від 14.02.2012 р. № 44, від 21.02.2012 р. № 29, від 22.02.2012 р. № 55 з яких вбачається, що у лютому 2012 року позивач фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) ПДВ у сумі 372 035 грн., тобто, сума сплати ПДВ перевищує задекларований позивачем показник бюджетного відшкодування за березень 2012 року.

Таким чином, залишки від'ємного значення, задекларовані позивачем у періодах: серпень 2011 р. у сумі 155 769 грн., вересень 2011 р. у сумі 73 972 грн., листопад 2011 р. у сумі 725 грн., грудень 2011 р. у сумі 121 330 грн., всього у сумі 351 796 грн., не приймали участі у бюджетному відшкодуванні за березень 2012 року, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Беручи до уваги вищезазначені правові норми та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2012 р. № 0000951504, вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 р. у справі № 821/3138/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун