Ухвала суду № 50686143, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/12649/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Голяшкіна О.В.,Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 76/3 від 15.08.2013, за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2013 року суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області № 76/3 від 15.08.2013.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області № 76/3 від 15.08.2013.

У касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011, на підставі колективного звернення мешканців будинків № 51,49 по вул. Руській в м. Тернополі від 15.07.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, на об'єкті будівництва - «Торгово-офісний центр за адресою: м. Тернопіль, вул. Б. Хмельницького,3». За результатом проведення перевірки складено акт від 06.08.2013, у якому зафіксовано, що проектна документація розроблена позивачем з відхиленням від архітектурно-планувального завдання № 842 від 10.10.2006; з порушенням пункту 7.50 та додатку 3.1 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» без містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; залізобетонні конструкції зі сторони вул. Б. Хмельницького у м. Тернополі з другого по п'ятий поверх виступають за межі земельної ділянки від 1,2 м до 1,5 м., що свідчить про передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт, розробленої з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил. Вказане є порушенням вимог статей 29, 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 5 Закону України «Про основи містобудування», пункту 7.50 та додатку 3.1 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень».

06.08.2013 на цій підставі відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому вимагалось до 06.10.2013 привести проекту документацію до вимог містобудівного законодавства шляхом усунення виявлених порушень; припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, у якому вимагалось з 06.08.2013 зупинити виконання будівельних робіт на об'єкті до приведення проектної документації у відповідність до вимог містобудівного законодавства.

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності - акт перевірки, протокол, припис, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області складено спірну у цій справі постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 76/3 від 15.08.2013, якою суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 103230 грн.

Скасовуючи постанову першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з недоведеності Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області законності та обґрунтованості спірної постанови, як того вимагає частина 1 статті 72 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

У частині 1 статті 31 вказаного Закону передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно з абзацами 1, 2 статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил.

Пунктом 7.50 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» передбачено, що відстань від надземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових та громадських будинків слід приймати не менше тих, що наведені у таблиці 7.5. Згідно вказаної таблиці мінімальні відстані становлять 10 метрів.

Суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за заниження категорії складності об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вказаних вимог Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області не навела доказів на підтвердження допущеного позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

За таких обставин, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області при прийнятті спірної постанови діяла не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, як того вимагає частина 2 статті 19 Конституції України.

З урахуванням описаного апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області № 76/3 від 15.08.2013.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: