Ухвала суду № 50686124, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/1801/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року

у справі № 2-а-1970/1311/11 (№ 56478/11/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новер»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новер» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001541602 від 12 травня 2011 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001541602 від 12 травня 2011 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Тернопільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Новер», посилаючись на те, що постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Тернопільською ОДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Новер» з питань перевірки правильності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складений акт № 2243/16-02/36974466 від 21 квітня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: частини 1 статті 203, статей 215, 228, 532, 626, 628, 655, 656, 689, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 55 Господарського кодексу України в частині участі в господарських відносинах, реалізуючи господарську компетенцію (сукупності господарських прав та обов'язків) за рахунок відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності, залежності місця знаходження майна контрагента та місця виконання зобов'язань, за рахунок порушення вимог, встановлених статтями 4, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з врахуванням пункту 6 даного Закону - стосовно застосування форм зведених облікових документів, документів первинного обліку, передбачених вимогами спеціалізованого законодавства, що свідчить про те, що ТОВ «Новер» здійснювало операції товарного характеру, яких наявними документами перевіркою не підтверджено; підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7,підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року, на 38710,61 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», оскільки за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, результати якої оформлені актом ДПІ у Голосіївськомй районі м. Києва №258/3/23-30/36644828 від 25 березня 2011 року, було встановлено, що: ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться; загальна чисельність працюючих у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» згідно податного комунального податку за 2010 рік становить 1 особу; згідно податкової звітності у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, транспортні засоби, сировина та матеріали, необхідні для здійснення основного виду діяльності. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини між ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями були здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та, як наслідок, відсутність правових підстав для формування ТОВ «Новер» податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», які фактично не відбулися.

12 травня 2011 року Тернопільська ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001541602, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Новер» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 58065,91 грн., у тому числі: 38710,61 грн. - за основним платежем, 19355,30 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Новер» правомірно включило до складу податкового кредиту грудня 2010 року вказану суму податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагента, який є належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувались, з урахуванням того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (справи 18-21, 40-41).

Також, судами було встановлено, що на дату здійснення господарських операцій ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест».

Як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про те, що у контрагента позивача, а саме у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» відсутні трудові та виробничі ресурси, які необхідні для провадження підприємницької діяльності, а також про те, що вказаний суб'єкт господарювання не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, про що свідчать висновки невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», результати якої оформлені актом ДПІ у Голосіївськомй районі м. Києва №258/3/23-30/36644828 від 25 березня 2011 року.

При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, про що вказано у пункті 2.9 акту перевірки, в якому зазначено, що документами, які використані при перевірці, були: податкові декларації ТОВ «Новер» з податку на додану вартість, акт перевірки №258/3/23-30/36644828 від 25 березня 2011 року (арк. справи 7-8).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Крім іншого, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, доказом якої може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків суду, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами правочину матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Тернопільської ОДПІ підлягає залишенню без задоволення, а постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна