Ухвала суду № 50686098, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/26005/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року

у справі № 2а-9070/10/1070

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Хімімпекс»

до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «Хімімпекс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2010 року № 0000452300/0, № 0000371710/0 та № 0000442300/0, від 20 липня 2010 року № 0000452300/1, № 0000371710/1 та № 0000442300/1, від 05 жовтня 2010 року № 0000452300/2, № 0000371710/2 та № 0000442300/2 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 12 січня 2011 року).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 червня 2010 року № 0000452300/0 та № 0000442300/0, від 20 липня 2010 року № 0000452300/1 та № 0000442300/1, від 05 жовтня 2010 року № 0000452300/2 та № 0000442300/2. В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог в цій частині відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Бородянському районі Київської області провела планову виїзну перевірку ПП «НВФ «Хімімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 лютого 2007 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 лютого 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 383/23-34779537 від 14 червня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 115386,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року - 28420,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 86966,00 грн.; вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 94648,00 грн., у тому числі: у липні 2008 року - 22215,00 грн., у жовтні 2008 року - 2860,00 грн., у січні 2009 року - 24958,00 грн., у лютому 2009 року - 44615,00 грн.; вимоги підпункту. 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано податок з доходу, нарахованого та виплаченого фізичній особі, у сумі 1207,50 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ПП «Науково-виробнича фірма «Хімімпекс» (покупець) неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного у ТОВ «Укрпромсервіс» товару (вітамінів та препаратів для тварин), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартість, - до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: згідно листа УПМ ДПІ у Вишгородському районі від 31 березня 2010 року № 1089/7/26-31-008/1089 ТОВ «Укрпромсервіс» має ознаки фіктивності, оскільки входить до злочинної тіньової схеми, печатка підприємства вилучена 11 листопада 2008 року під час проведення обшуку на «конвертаційному центрі» в рамках кримінальної справи № 05-14893, порушеної за статтею 205 Кримінального кодексу України, яка перебуває в провадженні СВ Оболонського району РУГУ МВС України в м. Києві; свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Укрпромсервіс» було анульовано 17 липня 2009 року. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що первинні бухгалтерські, виписані ТОВ «Укрпромсервіс», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту. Також, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту липня та жовтня 2008 року податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Меліто Груп», оскільки відповідно до даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було встановлено, що ТОВ «Меліто Груп» не включило до складу своїх податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, задекларовану ПП «НВФ «Хімімпекс» у складі податкового кредиту, що свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні фінансово-господарської діяльності. Крім іншого, у акті перевірки було казано, що позивач не утримав податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходу ОСОБА_1 в сумі 8050,00 грн. на підставі цивільно-правового договору.

25 червня 2011 року ДПІ у Бородянському районі Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000442300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «НВФ «Хімімпекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 173079,00 грн., у тому числі: 115389,00 - за основним платежем, 57693,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

25 червня 2011 року ДПІ у Бородянському районі Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000452300/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «НВФ «Хімімпекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 141972,00 грн., у тому числі: 94648,00 - за основним платежем, 47324,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

25 червня 2011 року ДПІ у Бородянському районі Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000371710/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «НВФ «Хімімпекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3622,50 грн., у тому числі: 1207,50 - за основним платежем, 2415,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року № 0000452300/1, № 0000371710/1, № 0000442300/1, від 05 жовтня 2010 року №0000452300/2, № 0000371710/2, № 0000442300/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаного у ТОВ «Укрпромсервіс» товару, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість. Також, суд виходив з того, що порушення ТОВ «Меліто Груп» правил здійснення податкової дисципліни (зокрема, щодо декларування податкових зобов'язань) та господарської діяльності не є підставою для позбавлення позивача права на отримання податкової вигоди у зв'язку з відсутністю доказів недобросовісності такого платника. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що фізична особа ОСОБА_1, на користь якої був виплачений дохід, є суб'єктом підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування валових витрат є наявність у платника податку - покупця відповідних розрахункових та платіжних документів, а підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язують виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг), а сплачених ним у складі такої вартості сум податку - до складу податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Укрпромсервіс» товару (вітамінів та препаратів для тварин) підтверджується накладними та податковими накладними, перелік яких зазначений в акті перевірки (арк. справи 12, 22).

При цьому, реальність господарських операцій у акті перевірки податковим органом не заперечувалась, а підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугували обставини, викладені у листі УПМ ДПІ у Вишгородському районі від 31 березня 2010 року № 1089/7/26-31-008/1089 стосовно того, що ТОВ «Укрпромсервіс» має ознаки фіктивності, з огляду на що правочини, укладені позивачем з вказаним суб'єктом господарювання, є нікчемними.

Разом з цим, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним сторонами оспорюваних договорів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Укрпромсервіс».

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, слугував також висновок податкового органу про те, що контрагент позивача, а саме - ТОВ «Меліто Груп» не задекларувв свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25075,00 грн.

При цьому, первинні бухгалтерські документи позивача, які підтверджують його право на податковий кредит податковим органом взагалі не перевірялись, а підставою для вказаних вище висновків слугували системи автоматизованого співставлення даних звітності за квітень 2010 року, про що вказано описовій частині акту перевірки (арк. справи 23).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 25 червня 2010 року № 0000452300/0, № 0000442300/0, від 20 липня 2010 року № 0000452300/1, № 0000442300/1, від 05 жовтня 2010 року № 0000452300/2, № 0000442300/2 та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Бородянському районі Київської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна