Ухвала суду № 50686089, 16.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/800/12791/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року

у справі № 804/18963/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - позивач, ПАТ «ДМКД»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «ДМКД» звернулось у листопаді 2014 року до суду з адміністративним позовом до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 0000494602.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, ст. 194 з урахуванням п. 10. Підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 200.3 ст. 200 ПК України; ст. ст. 2, 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по реалізації брухту в періоді з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2014 року № 453/28-01-46-02-05393043.

В ході перевірки було виявлено порушення пункту 23 підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПК України в частині завищення обсягів поставки по операціях з реалізації металобрухту в січні 2014 року в розмірі 2 744 125,00 гривень та п. 185.1 ст. 185, п. 193.1 ст. 193, ст. 194 з урахуванням пункту 10 підрозділу 2 Розділу XX Перехідних положень ПК України в частині заниження обсягів поставки по операціях на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% в січні 2014 року, що відображені у рядку 1 Декларації з ПДВ у розмірі 2 744 125,00 гривень, крім того ПДВ 548 825,00 гривень, що, в свою чергу, призвело до порушення п. 200.1, ст. 200 ПК України в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року на суму 548 825,00 гривень, а також п. 200.3 ст. 200 ПК України в частині завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, а саме за січень 2014 року в розмірі 548 825,00 гривень.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000384602 від 05.09.2014 року, згідно з яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 548 825,00 гривень.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в періоді з 01.01.2014 року по 17.02.2014 року операції з постачання, у тому числі операції з імпорту, відходів та брухту чорних і кольорових металів, підлягають оподаткуванню податком на додану вартість у загальновстановленому порядку з нарахуванням податку за основною ставкою (20 відсотків), оскільки в період з 01.01.2014 року по 18.02.2014 року перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема, операції з імпорту, звільняються від обкладення податком на додану вартість був відсутній, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 року № 43, яка набрала чинності 18.02.2014 року, не має зворотної дії у часі.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимог, виходив з наступного.

Відповідно до п. 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД (крім брикетів та гранул товарної підкатегорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00), а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 12.01.2011 року № 15 «Про затвердження переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2014 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість», термін дії якої визначався до 01.01.2014 року.

Законом України від 19.12.2013 року № 713-VII «Про внесення змін до ПК України щодо ставок окремих податків» (набрав чинності з 01.01.2014 року), зокрема, в абзаці першому пункту 23 цифри та слова « 1 січня 2014 року» було змінено цифрами та словами « 1 січня 2015 року», а після слів та цифр «(крім брикетів та гранул товарної під категорії УКТ ЗЕД 4401 30 90 00)» доповнено словами та цифрами «а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД».

Отже, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що законом пільговий режим оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів та деревини товарних позицій 4401, 4403, 4404 згідно з УКТ ЗЕД, був продовжений до 01.01.2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2014 року № 43, яка набрала чинності 18.02.2014 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 15, а саме: у назві та пункті 1 постанови цифри і слово « 1 січня 2014» замінити цифрами і словом « 1 січня 2015».

Позивач при здійсненні операцій з реалізації металобрухту в січні 2014 року застосував пільгову ставку ПДВ відповідно до вищевказаних норм ПК України.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не врахував, що відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, правовий режим власності, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи. Виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори. Таким чином саме закон є єдиним нормативним актом, який регулює питання права особи в процесі здійснення відповідних суспільних відносинах.

Крім того, Міністерство юстиції України листом від 30.01.2009 року № Н-35267-18 роз'яснило, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Додатково суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що закріплене в законі право не може ставитися в залежність від своєчасності прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту на виконання самого закону.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що дія ПК України в частині закріпленого права платників податків на пільговий режим оподаткування ПДВ за певними видами операцій (пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) мала безперервний характер протягом 2013-2014 років, а тому позивач правомірно застосував пільгову ставку ПДВ при здійсненні операцій з реалізації металобрухту в січні 2014 року.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 року у справі № 804/18963/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: І.В. Приходько підпис (підпис) Ю.І. Цвіркун