Ухвала суду № 50685509, 17.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/777/15

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області, третя особа Новобузький виправний центр управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївський області про зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

10.03.2015р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Миколаївській області про зобовязання внести припис про усунення Новобузьким виправним центром управління Державної пенітенціарної служби України в Миколаївській області (№ 103) порушення законодавства про працю, що полягає в ненарахуванні та невиплаті йому заробітної плати за період роботи з 12.06.2008 року по 01.06.2013 року та вжити заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб цієї установи згідно із вимогами чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами перевірки Новобузького виправного центру (№ 103) встановлено, що заробітна плата в цій установі позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, відповідно не нараховувались та не сплачувались податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, а саме посадова особа цього органу за результатами перевірки Новобузького виправного центру (№ 103) не винесла припис про усунення виявленого порушення та не вжила заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що між ОСОБА_2 та Новобузьким ВЦ існує індивідуальний трудовий спір щодо нарахування та виплати заробітної плати. Інспекція з питань праці не наділена повноваженнями поновлювати права працівників. На думку відповідача позивач за допомогою інспекції намагається вирішити індивідуальний трудовий спір, але в свою чергу державним інспекторам праці забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015р. в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України у зв'язку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про слухання справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

З 12.06.2008 року ОСОБА_2В, працював на посаді юрисконсульта юридичної групи Новобузького виправного центру (№ 103), про що є відповідні записи у трудовій книжці.

В цей період позивач також виконував обовязки юрисконсульта в іншій юридичній особі сільськогосподарському підприємстві Новобузького виправного центру (№ 103), без наказу та відповідних записів у трудовій книжці, але отримував заробітну плату в повному обсязі за рахунок цього підприємства.

З 25 по 26 грудня 2013р. відповідачем, за заявою позивача, проведена перевірка додержання Новобузьким ВЦ № 103 законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 14200120101, яким встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 135 начальника Новобузького виправного центру № 103 від 15.09.2008р. призначений юристконсультом юридичної групи з 12.09.2008р., яка утримувалась не з джерел бюджету, а з бюджету сільгосппідприємства при Новобузькому ВЦ № 103. Облік робочого часу, нарахування та виплата зарплати юристконсульту ОСОБА_2 до часу звільнення, тобто до 01.06.2013р., проводились в сільгосппідприємстві Новобузького ВЦ № 103.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оцінка результатів перевірки та вжиття заходів реагування за результатами перевірки є виключними повноваженням органу державного нагляду та суд не може перебирати на себе такі повноваження.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок здійснення повноважень Територіальною державною інспекцією з питань праці у Миколаївській області, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в Миколаївській області з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, в т.ч. вжиття заходів реагування за результатами перевірок, врегульовано Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007р. № 877-V, Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України № 386 від 06.04.2011 року (далі Положенні № 386) та Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року (далі Порядок № 390).

Стаття 7 Закону № 877-V та п.7 Порядку № 390 визначає припис, як письмову вимогу посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, які встановлені в ході перевірки.

Вірним є висновок суду першої інстанції, що складання припису в разі виявлення порушення, є дискреційним повноваженням органу державного нагляду, яке надає державному органу, її посадовій чи службовій особі на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених законом.

При цьому судова колегія враховує Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Вимагаючи від інспекції складання припису, позивачем не зазначено, яким чином порушуються його права та законні інтереси через відсутність припису на адресу Новобузького ВЦ № 3.

Враховуючи, що заробітна плата ОСОБА_2 під час його роботи юристконсультом Новобузкого виправного центру № 103 з 12.09.2008р. по 31.05.2013р. нараховувалась та виплачувалась за рахунок Сільськогосподарського підприємства Новобузького виправного центру, відсутні підстави для висновку про порушення його права на оплату праці.

В разі, якщо встановлені перевіркою обставини, стали підставою для неврахування пенсійним органом зазначеного періоду у спеціальний трудовий стаж для нарахування пенсії, судова колегія зазначає, що в такому випадку позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: С.Д.Домусчі

Суддя: О.О.Кравець