Ухвала суду № 50685439, 17.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1182/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Карат-2" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Карат-2» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

23.02.2015 року мале приватне підприємство «Карат-2» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.08.2012р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 157 791 грн., в т.ч. за основним платежем на 148 455 грн. та штрафними санкціями 9 336 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій з ТОВ «Астана К», ТОВ "РІП", ТОВ "ТПК "Салтіс" по наданню послуг та поставці товару є неправомірними. Позивач зазначає, що отримав послуги і товар та використав їх своїй господарській діяльності.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В звязку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

В ході проведення позапланової виїзної перевірки МПП "Карат-2" з питань взаємовідносин з ТОВ "Астана К", ТОВ "РІП" та ТОВ "ТПК "Салтіс" за період з 01.12.2010р. по 31.07.2011р., за результатами якої 08.08.2012р. складений акт № 1831/22-1/24533103, встановлено порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, що призвело до заниження сум ПДВ у грудні 2010р., травні-липні 2011р. на загальну суму 148 455 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок врахування пояснень керівників ТОВ "Астана К", ТОВ "РІП" та ТОВ "ТПК "Салтіс" про фіктивність діяльності таких підприємств, оскільки вони реєструвались без наміру здійснення підприємницької діяльності.

За висновками акту перевірки 22.08.2012р.04.04.2012 року ДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 157 791 грн., в т.ч. за основним платежем на 148 455 грн. та штрафними санкціями 9 336 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з позицією ДПІ про нереальність господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ "Астана К", ТОВ "РІП" та ТОВ "ТПК "Салтіс".

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту у періодах, що перевірялись, визначався ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 ПК України, відповідно до яких не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Згідно документів, наданих позивачем, вбачається, що МПП "Карат-2" отримало:

- 22.05.2011р. та 07.07.2011р. від ТОВ "РІП" роботи по зборці та наладці панелей релейного захисту на підставі договорів підряду від 18.02.2011р. № 42 та від 19.05.2011р. № 59. На виконання умов зазначених договорів позивач надав акти виконаних робіт та податкові накладні. Оплати виконаних робіт здійснена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями,

- 30.03.2011р. від ТОВ "Астана К" роботи по зборці та монтажу електрошафів та панелей на підставі договору підряду від 18.02.2011р. № 228. Підтверджуючи реальність господарських операцій з цим контрагентом, позивач надав копію договору підряду, податкові накладні та акти виконаних робіт,

01.12.2010р. та 30.12.2010р. від ТОВ "ТПК "Салтіс" електрообладнання та механічні прилади, на підтвердження чого надав рахунки, видаткові та податкові накладні, які виписані продавцем товару.

Позивач пояснює, що укладанню договорів субпідряду з ТОВ "РІП" та ТОВ "Астана К" на виконання робіт по монтажу обладнання передувало укладання позивачем договорів з замовником робіт - ТОВ "Одеський завод "Нептун". Крім того, товар, який отриманий від ТОВ "ТПК "Салтіс", позивач продав в подальшому ТОВ "Укрмашінструмент" та філіалу № 2 КП "Електромонтажналадка".

З матеріалів справи вбачається, що позивачем формально дотримані вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по зазначеним господарськім операціям.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що докладно зазначено судом першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що засновник та директор ТОВ "РІП" ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст.205 та ст.358 КК України, а саме, за створення підприємства ТОВ "РІП" з метою прикриття незаконної діяльності та за внесення до статуту товариства завідомо неправдивих відомостей про мету та предмет діяльності ТОВ "РІП" та даних про володіння часткою в статутному фонді цього товариства, що підтверджуються вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 12.10.2-12р. у справі № 2610/18145/2012, який в апеляційному порядку не оскаржувався та набрав законної сили.

Зі змісту вироку суду вбачається, що ОСОБА_2 в березні 2011р. за попередньою змовою із невстановленою особою добровільно за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, створив суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ "РІП". Після реєстрації ТОВ "РІП" ОСОБА_2 самостійно підприємницьку не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи підприємства передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід. В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатку, статутні документи та реквізити рахунку ТОВ «РІП» для здійснення безтоварних операцій та незаконного одержання доходів.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що директор ТОВ "Астана К" ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі № 362/2769/15-к, яка надрала законної сили 11.06.2015р., ОСОБА_3 звільнена від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Ухвалою суду встановлено, що ОСОБА_3, будучі засновником та директором фіктивного підприємства ТОВ "Астана К", в період з 01.09.2010р. по теперішній час забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складені від її імені як службової особи ТОВ «Астана К» фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складенні та видачі документів податкової звітності.

Таким чином, вироком та ухвалою судів, які набрали законної сили, встановлені обставини ведення ОСОБА_2, як директором ТОВ "РІП", та ОСОБА_3, як директором ТОВ "Астана К", фіктивної підприємницької діяльності з часу реєстрації на їх імя цих підприємств.

Відповідно до вимог ч.4 ст.72 КАС України, обставини, встановлені вироком або постановою суду, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

При формуванні висновку про нереальність господарської операції позивача з ТОВ "ТПК "Салтіс" по поставці обладнання та механічних приладів судом першої інстанції вірно враховані пояснення директора ТОВ "ТПК Салтіс" ОСОБА_4 про непричетність до реєстрації на свої ім'я та ведення господарської діяльності зазначеного підприємства (т.1 а.с.70-72).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту, передбаченого Законом України «Про податок на додану вартість», є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність або були вчинені без мети використання в господарській діяльності платника податків.

Враховуючи відсутність даних про те, що саме реальні посадові особи підписували податкові накладні та інші первинні документи, видані ТОВ "Астана К", ТОВ "РІП" та ТОВ "ТПК "Салтіс", зазначені податкові накладні і первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, судом першої інстанції правильно відмовлено у позові щодо скасування ППР від 22.08.2012р. № НОМЕР_1.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Карат-2" - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий:Н.В.Вербицька

Суддя: С.Д.Домусчі

Суддя:О.О.Кравець