Ухвала суду № 50685036, 15.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/4295/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Хробак Г.В.,

представника відповідача Гладій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства ,,Львіввугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

23 лютого 2015 року державне підприємство (ДП) ,,Львіввугілля" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі -СДПІ у м. Львові) за № 0000032500/16643 від 13.11.2014 року.

Постановою від 23 березня 2015 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив в повному обсязі. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львова Державної податкової служби за № 0000032500/16643 від 13.11.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, СДПІ у м. Львові подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що під час перевірки був встановлений факт реалізації майна, яке перебувало в податковій заставі.

Оскільки позивач допустив порушення вимог п. 92.3 ст. 92 Податкового Кодексу України, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає , що відповідно до рішення начальника СДПІ у м. Львові за № 5 від 24 липня 2012 року податковий керуючий Шеремета І.Я. 14 лютого 2013 року провів опис майна ДП ,,Львіввугілля", а саме: енергетичного вугілля ГЖСШ-013 в кількості 39897,8 тон та вартістю 26172956,8о грн., про що складено акт № 1 (а.с.6).

Для документування опису енергетичного вугілля марки ГЖСШ-013 14 лютого 2013 року посадові особи підприємства не запрошувались, про свідчить відсутність підпису представника платника податків у вказаному акті.

30.10.2014 року СДПІ у м. Львові проведено перевірку стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, яка оформлена актом № 470/28-06-25/32323256 від 30.10.2014 року. У вказаному акті зафіксовано, що у лютому 2013 року підприємством ДП ,,Львіввугілля" спрямовано 12372,00 тис. грн. коштів від реалізації описаного в податкову заставу вугілля марки ГЖСШ-013 на оплату матеріалів, обладнання, палива, електроенергії та послуг, чим порушено вимоги ст. 92 Податкового кодексу України (а.с. 9).

На підставі висновків акту перевірки СДПІ у м. Львові прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000032500/16643 від 13.11.2014 року, яким зобов'язала ДП ,,Львіввугілля" сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна, що становить 12372000,00 грн. (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів обґрунтованості висновку щодо вчинення позивачем порушень п. 92.3 ст. 92 ПК України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом підпункту 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 ПК України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Згідно з пунктом 92.1 статті 92 ПК України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Пунктом 92.3 статті 92 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 124.1 ПК України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 25.12.2012 року ДП ,,Львіввугілля" (продавець) та ДП ,,Вугілля України" (покупець) уклали Договір поставки вугілля № 16-13/1-ЕН, відповідно до якого постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у договорі. Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором. Загальна кількість та вартість вугілля, що підлягає поставці за цим договором зазначається у додатках до договору. Постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором знаходиться у його власності (а.с. 49-54).

На підтвердження факту взаємних розрахунків між позивачем та його контрагентом за договором до матеріалів справи долучені акти звірки взаємних розрахунків станом на 01.02.2013 року та станом на 01.03.2013 року, відповідно до яких у лютому 2013 року в податкову заставу описано вугілля марки ГЖСШ 0-13 39897,8 тон на суму 26172956,8 грн. (залишок на 01.02.2013 року) реєстраційний номер витягу про реєстрацію податкової застави 13531587, контрольна сума 105Г7690ЕЕ.

14.02.2013 року описано в податкову заставу 48000,0 тон вугілля марки ГЖСШ 0-13 на суму 31488000,00 грн., яке було відвантажене та збагачене у лютому 2013 року, реєстраційний номер витягу про реєстрацію податкової застави 135315535, контрольна сума Д607Б494А1. Фактично збагачено 41510,0 тон. Станом на 01.03.2013 року залишок описаного вугілля цієї марки становив 39761,6 тон. Дозволів на самостійну реалізацію вугілля позивач не надавав. Без згоди СДПІ у м. Львові у лютому 2013 року відповідачем відвантажено вугілля марки ГЖСШ 0-13 в кількості 38292,35 тонн, згідно актів приймання-передачі № 3 від 20.02.2013 року та № 4 від 28.02.2013 року ( а.с.41,42).

У лютому 2013 року на рахунки ДП ,,Львіввугілля" надійшли кошти в сумі 122883,00 тис. грн., в т.ч. від ДП ,,Вугілля України" в сумі 30579,00 тис. грн. за реалізоване вугілля, бюджетні кошти державної підтримки в сумі 84490,00 тис. грн. та інші надходження 2200,00 тис. грн..

Згідно акту перевірки отримані кошти використані на виплату заробітної плати - 13222,00 тис. грн.; на погашення податкового боргу - 1304,00 тис. грн.; єдиний соціальний внесок - 3618,00 тис. грн.; електроенергію - 910,00 тис. грн., матеріали - 6356,00 тис. грн., обладнання - 2655,00 тис. грн.; паливо - 914,00 тис. грн.; інше - 1537,00 тис. грн..

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог п.92.1 ст. 92 ПК України, оскільки кошти від реалізації описаного майна позивач витратив на визначенні вказаним пунктом цілі.

Крім того, станом на 01.12.2012 року залишок вугілля становив 23004 тон, станом на 01.01.2013 року - 27335 тон, станом на 01.03.2013 року - 39761 тон, що свідчить про постійне збільшення кількості вугілля на складах позивача та відповідно про постійну наявність описаного в податкову заставу майна.

Оскільки описане в податкову заставу майно не має індивідуальних ознак, а лише родові, на час перевірки кількість описаного майна була наявна на складах позивача, отримані кошти від реалізації описаного в податкову заставу вугілля були спрямовані позивачем на цілі, визначені частиною третьою пункту 92.1 статті 92 ПК України та на оплату послуг зі збагачення вугілля, що в свою чергу узгоджено з відповідачем під час опису вугілля в податкову заставу, а тому апеляційний суд визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушення інтересів держави у даних податкових правовідносинах.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням зазначених нормативно-правових актів, а тому є протиправним та належить до скасування.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року у справі № 813/910/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 17 вересня 2015 року.