Постанова № 50685020, 10.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 876/12052/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідач Яворського І.О.,

суддів: Сеника Р.П., Кухтея Р.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

з участю осіб:

позивача по справі: представника Біяна Б.Р.

відповідача по справі: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу в розмірі 4 014 973,95 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську в травні 2013 року звернулася з позовом в суд до державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення податкового боргу в розмірі 4 014 973,95 грн. за рахунок коштів на рахунках в банках та за рахунок готівки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає. що відповідачем не виконано свої податкові зобов'язання внаслідок чого в нього утворився податковий борг.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року в справі №809/1464/13а в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року в справі №809/1464/13а та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Як стверджується матеріалами справи, у зв'язку з невиконанням податкового обов'язку державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» утворено податковий борг в розмірі 4 014 973,95 грн.

Податковий борг виник на підставі: податкового повідомлення-рішення №0002492312 від 25.02.2004 року на суму 1795501,00 грн., яке було оскаржено та залишено в силі згідно постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2009 року в справі №А-6/89-9/66 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 року; в результаті несплати самостійно задекларованої суми, згідно податкової декларації №9049903193 за звітний період 7 місяців 2012 року, сума податку 209 719,00 грн., податкової декларації №9057288031 за звітний період 8 місяців 2012 року, сума податку 381 856,00 грн.; на підставі податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток №0000462304/1 від 05.06.2007 року на суму 163 610,32 грн., податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток №0000472304/1 від 05.06.2007 року на суму 534 591,67 грн., які за результатами касаційного оскарження згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012 року залишені в силі.

З метою вжиття заходів для погашення утвореного податкового боргу, актом за №79 від 11.12.2012 року, проведено опис активів державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», на які поширюється право податкової застави, та проведено оцінку цього майна.

Позивач продаж майна, внесеного в податкову заставу, згідно вказаного акта опису активів, на які поширюється право податкової застави - не здійснював.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

З аналізу наведених норм права вбачається, що достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, - є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.

Згідно положень пп. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерело для погашення податкового боргу платника податків майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

У той же час дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, надається не на конкретно визначене майно, а на суму податкового боргу; власне перелік майна, що підлягає реалізації з метою погашення податкового боргу платника, виявляється у процесі виконання органом державної податкової служби судового рішення про надання такого дозволу. При цьому майно платника, що підлягає продажу, не обмежується виключно майном, зазначеним в акті опису майна. В силу вимог пункту 89.5 статті 89 Податкового кодексу України джерелом погашення податкового боргу платника може бути і майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, однак вартістю у межах суми існуючого податкового боргу.

Платник не позбавлений права в подальшому оспорити включення податковим органом до опису майна активів, що належать платникові на іншому правовому титулі (а не на праві власності).

Процедура стягнення податкового боргу з платника податку - комунального підприємства врегульована статтею 96 Податкового кодексу України. За змістом пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Необхідною умовою застосування заходів, спрямованих на погашення податкового боргу комунального підприємства в порядку наведеного припису, є недостатність коштів, отриманих від продажу майна комунального підприємства, для покриття його податкового боргу та витрат на проведення публічних торгів.

З цього слідує, що вказана норма статті 96 Податкового кодексу України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 ПК, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.

Аналогічна позиція висловлена і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 грудня 2014 року (К/800/52372/13), ухвалі від 20.04.2015 року (К/800/53090/13), ухвалі від 09.06.2015 року.

Окрім того, у п. 95.4 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Однак, стягнення податкового боргу за рахунок готівки підприємства може бути застосовано лише з дотриманням наступного порядку:

- стягнення грошових коштів, які знаходять на його рахунках, за рішенням суду;

- продажу його майна, що перебуває в податковій заставі, за рішенням суду про надання дозволу;

- стягнення коштів за рахунок готівки за рішенням суду.

Таким чином, податковий орган не вправі одночасно заявляти в позові вимоги про погашення податкового боргу за рахунок стягнення коштів з рахунків і готівки, так як для цього існує певний порядок передбачений ПК України наведений вище.

З цього слідує, що позовні вимоги податкової інспекції підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення податкового боргу підприємства за рахунок коштів на рахунках підприємства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року в справі №809/1464/13а - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з розрахункових рахунків в банках податкову заборгованість в сумі 4 014 973,95 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.П. Сеник

Р.В. Кухтей

Повний текст виготовлено 15.09.2015 року