Ухвала суду № 50685011, 15.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2015 року Справа № 876/6148/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Дутки-Гефко Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люкс» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України про скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люкс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України, в якому просило скасувати наказ відповідача від 19.05.2015 року № 594 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Будівельна компанія «Люкс».

21.05.2015 року позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у спосіб зупинення дії наказу ДПІ у м. Івано-Франківську від 19.05.2015 року № 594. В обґрунтування посилався на те, що існує мораторій на проведення перевірок платників податків, однак відповідач не беручи це до уваги вживає заходи щодо накладення адміністративного арешту на майно товариства та зупинення операцій на рахунках у зв'язку з не допуском працівників інспекції до перевірки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію наказу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України № 594 від 19.05.2015 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що правам та законним інтересам позивача може бути завдано шкоди ще до прийняття рішення в цій адміністративній справі внаслідок того, що відповідачем вживаються заходи по накладенню арешту на майно товариства та зупинення видаткових операцій на рахунках товариства в зв'язку з не допуском позивачем працівників інспекції до перевірки. Сама призначена без наявності на це законних підстав, передбачених частиною 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (за наявності мораторію на проведення перевірки, без наявності дозволу Кабінету Міністрів України на проведення перевірки), про що свідчить ухвала Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі № 809/2059/15 за подання Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій. Також є очевидним, що для відновлення прав та інтересів позивача за таких обставин необхідно буде докласти значних зусиль.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до положень ч.3 цієї ж статті, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що позивачем належним чином не було зазначено підстави та не надано доказів, у відповідності ст.117 КАС України, для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою повноваження податкового органу щодо проведення перевірок платників податків є дискреційними, які є компетенцією виключно уповноваженого органу, тобто повноваженнями, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, зокрема, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки не створює небезпеки інтересам ТзОВ «Будівельна компанія «Люкс», як платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду підприємству, не призведе до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.

При цьому слід враховувати, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

З матеріалів справи слідує, що перевірку призначено відповідно до наказу № 594 від 19 травня 2015 року, а також направлень № 00000523 від 19 травня 2015 року та № 00000524 від 19 травня 2013 року, які вручено уповноваженому представнику товариства. Останнім, в свою чергу, посадових осіб ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФСУ до проведення перевірки допущено не було.

Суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та за відсутності передбачених частиною 1 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, необґрунтовано вжив заходів забезпечення позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом з порушенням норм ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. ст. 117, 118, 159, 160, 167, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби України задовольнити повністю.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2015 року про забезпечення позову по справі № 809/2056/15 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Люкс» про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін