Ухвала суду № 50684372, 17.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13644/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» звернулися в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» задоволено повністю; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 20 лютого 2015 року №200220152, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленстер Компані» та Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві; визнано протиправною відмову Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Киві у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року із додатками - з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит; вважати прийнятою та зареєстрованою податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит - 26 червня 2015 року в 15:18.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем укладено договір про визнання електронних документів від 20 лютого 2015 року № 200220152 (надалі - Договір № 200220152).

Позивачем 26 червня 2015 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року.

Вказану декларацію податковим органом прийнято не було у зв'язку з розірванням Договору № 200220152 про визнання електронних документів.

Підставою для розірвання Договору № 200220152 стала відсутність позивача за місцезнаходженням. На підтвердження чого відповідачем надано: рішення про направлення державному реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 травня 2015 року, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 лютого 2015 року № 329/9/26-57-11-01-18, довідка про встановлення місцезнаходження юридичної особи.

Водночас, доказів повідомлення позивача про розірвання договору про визнання електронних документі, контролюючим органом не надано.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктом 4 розділу 6 Договору № 200220152, орган державної податкової служби має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації.

Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням загальних зборів учасників товариства від 09 червня 2015 року змінено адресу реєстрації позивача на: м. Київ, Шевченківській район, вул. Дегтярівська, 48, оф. 412. При цьому, в органах державної реєстрації відповідні зміни обліковано, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб.

Відповідно до пункту 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462), зареєстрований в Міністерстві юстиції України від14 травня 2014 року за №503/25280 (далі по тексту - Порядок № 1588) у разі зміни місцезнаходження суб'єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду: у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу; до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Враховуючи приписи вищезазначеної норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що змінивши місцезнаходження, позивач протягом звітного року продовжує звітувати в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням, тобто в даному випадку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Тобто, зміненим місце реєстрації позивача буде вважатись з 2016 року.

Також, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або змінив місце реєстрації у поточному звітному році. Тобто, підстави для одностороннього розірвання Договору № 200220152 відсутні.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання апелянта на рішення про направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність позивача за місцезнаходженням від 20 травня 2015 року, повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 20 лютого 2015 року № 329/9/26-57-11-01-18, довідку про встановлення місцезнаходження юридичної особи, в яких встановлено відсутність позивача за адресою: 03164, місто Київ, Святошинський район, вул. Генерала Наумова, буд. 3, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач був зареєстрований на момент перевірки за адресою: м. Київ, Шевченківській район, вул. Дегтярівська, 48, оф. 412. При цьому, станом на 10 липня 2015 року позивачем у травні та червні підтверджувались відомості про юридичну особу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протиправно розірвано Договір № 200220152 в односторонньому порядку.

Пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Водночас пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Водночас, повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови податковим органом не надано і в матеріалах справи відсутні.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції законно та обґрунтовано визнано поданою податкову декларацію за квітень 2015 року у день та час її фактичного подання засобами електронного зв'язку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, а також недоведеність відповідачем правомірності свої дій та рішення про розірвання Договору № 200220152, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 18.09.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мєзєнцев Є.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.