Ухвала суду № 50684338, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10985/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сорочко Є.О.

суддів: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Мілльвілль" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Мілльвілль" (далі - ПП "Мілльвілль") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2015 р. №0002312202, №0002322202, наказу №392 від 01.04.2015 р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, визнання протиправними дії по проведенню перевірки та по коригуванню податкової звітності позивача, зобов'язати відновити показники податкової звітності позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі від 15.05.2015 р. №0002312202, №0002322202. В іншій частині позову відмовлено.

На вказану постанову ДПІ у Подільському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволенні позову та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «МВВ Постач», ПП «Олімпія-Торг» та ПП «Охорона Центрус» за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 16 квітня 2015 року № 1709/26-56-22-02-03/36337418.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток на 252063,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 280070,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року:

- № 0002312202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 420105,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 280070,00 грн., за штрафними санкціями - 140035,00 грн.;

- № 0002322202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 315078,75 грн., в тому числі, за основним платежем - 252063,00 грн., за штрафними санкціями - 63015,75 грн.

Підставою для збільшення сум грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств стали висновки податкового органу про безтоварність укладених позивачем з контрагентами правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та ПП «МВВ Постач», як постачальником, укладено договір поставки № 100 від 28 жовтня 2014 року. Відповідно до умов вказаного договору: постачальник зобов'язався передати в погоджені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору; постачальник відвантажує товар покупцеві за договірними цінами, які зазначені в заявках покупця та узгоджені з постачальником шляхом виставлення відповідних рахунків до сплати; ціна остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку товару; сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених постачальником, на видачу товарів покупцю на протязі дії цього договору; передача товару від постачальника покупцеві здійснювалась за видатковою накладною та оформленою покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару; передача товару від постачальника покупцеві здійснювалась на складі покупця, силами та коштами постачальника.

Аналогічний за змістом договір укладений позивач з ПП «Олімпія Торг» 30 вересня 2014 року за № 30Т.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано: рахунки фактур, видаткові накладні, податкові накладні, журнал складського обліку.

Транспортування придбаного позивачем товару здійснювалось за рахунок ПП «Олімпія Торг» та ПП «МВВ Постач» на підставі укладених вказаними підприємствами договорами з ПП «Лів-Компані.Ком». Зазначене також підтверджується подорожніми листами та товарно-транспортними накладними.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товари у ПП «Олімпія Торг» та ПП «МВВ Постач» позивач придбав з метою використання у власній господарський діяльності, а саме для виробництва хліба та хлібобулочних виробів, що є основним видом діяльності позивача відповідно до: довідки з ЄДРПОУ АА№783695, технічних умов погоджених МОЗ ТУ У 15.8-34999316-022:2009 «Кекси, печиво, вироби пряникові, та їх напівфабрикати швидкозаморожені «Світові хлібні традиції» від 17.07.2014 року, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 06.05.2014 року №05.03.02-06/30447, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.06.2014 року №05.03.02-04/56921, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15.01.2015 року № 05.03.02-04/347, технічних умов погоджених МОЗ ТУ У 15.8-34999316-001:2008 «Вироби хлібобулочні та здобні хлібобулочні «Світові хлібні традиції» від 28.04.2014 року, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2014 року 05.03.02-06/22183, технічних умов погоджені МОЗ ТУ У 15.8-34999316-003:2009 «Вироби хлібобулочні заготівки тортів, тістечок та тісто «Світові хлібні традиції» від 17.07.2014 року, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 29.04.2014 року 05.03.02-06/29438, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.06.2013 року 05.03.02-06/56920, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.07.2014 року 05.03.02-06/47778, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 14.01.2014 року 05.03.02-06/1230 (з додатком), висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.04.2014 року 05.03.02-06/22183 (з додатком).

Також, в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з ПП «Охорона Центріус» на підставі договору про надання послуг з охорони від 01.11.2014 року. Відповідно до Додатку до вказаного договору сторони визначили, що під об'єктом охорони розуміється побудова розташована за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти надання послуг, рахунки фактури, податкові накладні.

Вказане нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 орендується позивачем у ТОВ «МЕР ІНВЕСТ» на підставі договору суборенди 29.11.2013 року, що підтверджується також актом приймання-передачі №1 до відповідного договору.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно, згідно підпункту 14.1.36 вказаної статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України закріплено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Щодо доводів відповідача про недоліки в товарно-транспортних накладних та технічні характеристики автомобіля, яким здійснювалось транспортування придбаного позивачем товару колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 11.1 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Тобто, обов'язковість оформлення товарно-транспортної накладної передбачено саме у разі укладення відповідного договору перевезення. При цьому, як вже зазначалось, перевезення придбаного позивачем товару здійснювалась його контрагентами. А тому, і відповідальність за належне оформлення відповідних документів покладається саме на сторін такого договору. Крім того, формальні помилки та неточності в документах бухгалтерського обліку не може свідчити про відсутність реального виконання фінансово-господарських зобов'язань.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені між позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Враховуючи викладене, а також недоведеність відповідачем правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

головуючий суддя Сорочко Є.О.

судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 17.09.2015 року

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Земляна Г.В.

Межевич М.В.