Ухвала суду № 50684051, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
16.09.2015
Номер справи
826/6237/15
Номер документу
50684051
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6237/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,При секретаріВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» пред'явило позов до державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» за період 01.01.2014 по 31.01.2014, дочірнім підприємством «Фуршет Центр» та дочірнім підприємством «Фуршет регіон» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» пункту 187.1 статті 187, пункту 185.1статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 140 604,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.10.2014 №1523/26-59-22-03/30971302 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2014 №0015292203, яким позивачеві визначено податок на додану вартість у розмірі 210 906,00 грн., у тому числі: 140 604,00 грн. - основний платіж, 70 302,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Міністерства доходів і зборі у місті Києві від 17.10.2014 №1523/26-59-22-03/30971302 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» за договором на експлуатацію і технічне обслуговування приміщень від 01.10.2013 №16/10-ТО.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між товариством з обмеженою відповідальністю «Господарник» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгтес» (виконавець) укладено договір від 01.10.2013 №16/10-ТО, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги/виконати роботи по експлуатаційно-технічному обслуговуванню приміщення, займані замовником по наступним адресам і наступної площини згідно додатку №1 до договору, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги/роботи і оплатити їх на користь виконавця по ціні, в порядку і на умовах, затверджених в договором.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору від 01.10.2013 №16/10-ТО; додатків до договору від 01.10.2013 №1, №2; додаткового узгодження до договору від 02.01.2014 №2, від 31.01.2014 №3; звітів; нарядів-замовлень на проведення робіт з технічно - експлуатаційного обслуговування приміщень; актів з надання послуг; рахунків на оплату; податкових накладних; виписок з банківських рахунків.

Також, позивачем надано суду копію декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтес» за січень 2014 року, на підтвердження декларування контрагентом позивача податкових зобов'язань в межах спірних правовідносин та пояснень директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтес» від 07.05.2015 щодо виконання умов договору від 01.10.2013 №16/10-ТО; доказів перебування у позивача на праві приватної власності та на праві оренди нерухомого майна.

Крім, того, відповідно до звіту за формою 1-ДФ за 1 квартал 2014 року, що підписаний електронно-цифровим підписом директора ТОВ «Торгтес» ОСОБА_5 та на який посилається відповідач, на підприємстві працювало у штаті 167 осіб (за 1 кв.).

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що такі операції здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Що стосується посилань податкового органу на Акт від 08.05.2014 року № 485/26-58-22-02-18/38547678 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торгтес» щодо підтвердження господарських відносин зі платниками податків за період січень 2014 року» колегія суддів зазначає наступне.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Ключкович В.Ю.

Борисюк Л.П.

Попередній документ : 50684049
Наступний документ : 50684053