Ухвала суду № 50684037, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1579/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області пред'явило позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути заборгованість по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 36932,23 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач є юридичною особою, що свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи, довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.12-13) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області (а.с.69).

У відповідача працювали громадяни, яким призначено пенсію за пунктами «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.70-78).

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 6.1 розділу 6 та підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також їх розмір.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлявся розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з лютого 2015 року, який був отриманий відповідачем (а.с. 9).

Згідно пункту 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Посилання апелянта на те, що він не зобов'язаний відшкодовувати вищевказані витрати, судовою колегією відхиляється, адже виключення щодо такого відшкодування, встановлене Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, стосується лише платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок, а також з розділу XIV «Спеціальні податкові режими» цього Кодексу виключено норми глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок».

Таким чином, оскільки з 01 січня 2015 року СТОВ «Злагода» не є являється платником фіксованого сільськогосподарського податку, підприємство зобов'язане відшкодовувати Пенсійному фонду України суми понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених колишнім працівникам.

Також, твердження відповідача, що відбулося перейменування «фіксованого сільськогосподарського податку» на «єдиний податок четвертої групи» є безпідставними, оскільки глава 2 Податкового кодексу України «фіксований сільськогосподарський податок» виключена згідно із Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Посилання відповідача на норми абзацу 5 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що з 01.01.2005 виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, а тому не є витратами Пенсійного фонду, на думку суду, є безпідставними з огляду на таке.

Зміни до вищезазначеної норми були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» (далі - Закон № 2613-ІV), цим же Законом було доповнено абзац 4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» словами «крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку»

Законом № 2613-ІV визначено сферу його регулювання і стосується він лише внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення, що регламентують роботу працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Отже, фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України стосувалося лише колишніх працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, закріпленого у ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» з 01.01.2015 не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а є платником єдиного податку четвертої групи оподаткування.

Інших пільг по сплаті пільгових пенсій підприємство не має, пільгові пенсії призначені його колишнім працівникам фінансуються на загальних підставах, тобто за рахунок коштів Пенсійного фонду України, які підлягають відшкодуванню підприємством.

У матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості відповідачем.

З огляду на те, що працівники перед виходом на пенсію працювала у відповідача, а також те, що довідки на пільгову пенсію надані відповідачем їм як особам, що мають право на отримання пенсій відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відшкодування витрат по виплаті та доставці пенсій має здійснюватися відповідачем в повному обсязі.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 825/1455/15-а (ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.08.2015 про відмову у відкритті касаційного провадження за необґрунтованістю касаційної скарги), та в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі № 810/1732/15 (ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015 про відмову у відкритті касаційного провадження за необґрунтованістю касаційної скарги).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України..

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.