Рішення № 50682063, 09.09.2015, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/492/15-ц

Провадження № 2/603/183/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2015 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Галіяна І. М.

при секретарі - Смолінчук М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу запозовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України»

до ОСОБА_2

про стягнення коштів за навчання

ВСТАНОВИВ:

Представник Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» звернувся в суд із цивільним позовом до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 коштів затрачених ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» на його навчання в розмірі 114240,62 грн. (р/р 31253201104491 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 02010830).

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 31.07.2006 року на навчання до ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» на бюджетну форму навчання зараховано ОСОБА_2

01.09.2006 року між ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» та ОСОБА_2 укладено угоду №06104 про підготовку фахівців із вищою освітою, якою передбачено, що в разі відмови їхати за призначенням студент зобовязаний відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

Також в позовній заяві зазначає, що персональне направлення на роботу ОСОБА_2 вручено. В даному направленні окрім конкретного місця направлення та його адреси, вказано також і дату прибуття. Складовою частиною вказаного направлення на роботу є повідомлення до направлення на роботу, яке після прибуття відповідача до місця направлення підлягає поверненню до навчального закладу. Однак таке повідомлення позивачу не надійшло, що свідчить про невиконання ОСОБА_2 своїх обовязків перед державою.

Окрім цього позивач зазначає, що відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» вартість навчання ОСОБА_2 становить 75527,49 грн. Крім цього ОСОБА_2 за період навчання у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» було виплачено 38713,13 грн. стипендії.

Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не зявився, суду подав заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримуює в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечуює.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, відповідно до зазначених даних в довідці ф.20 Монастириського поштового відділення вбачається, що за зазначеною адресою не проживає проте згідно наданої Монастириським районним сектором Державної міграційної служби України в Тернопільській області інформації вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), а тому суд, дослідивши матеріали справи не вбачає підстав для відкладення справи і вважає можливим розглянути її на підставі наявних в матеріалах справи доказів з винесенням заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача з наступних підстав.

Так, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до загальних положень наказу Міністерства охорони здоровя України №880 від 24.11.2014 року Про затвердження нової редакції Статуту Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоров'я України" університет заснований на державній формі власності. ОСОБА_3 Міністрів Української РСР від 12.04.1957 року № 343 створено Тернопільський державний медичний інститут.

ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 року № 92 (92-97-п) на базі інституту створена Тернопільська державна медична академія імені ОСОБА_1. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 2 грудня 2004 року № 596 (0596282-04) , згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року № 831-р (831-2004-р) академію реорганізовано у Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1. Університет є правонаступником майнових прав і обов'язків Тернопільської державної медичної академії імені ОСОБА_1. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 жовтня 2011 року № 177-о державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1" перейменовано на державний вищий навчальний заклад " Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України ".

Згідно даних навчальної картки студента (особиста справа №06104) Тернопільського державного медичного університету імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 зарахований до ВНЗ: за держзамовленням згідно наказу №109-Д від 31.07.2006 року на медичний факультет за спеціальністю лікувальна справа.

01.09.2006 року між Тернопільським державним медичним університетом імені ОСОБА_1 МОЗ України та студентом ОСОБА_2 укладена типова угода №06104 про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно умов якої ОСОБА_2 зобовязується прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, у разі відмови їхати за призначенням відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів, республіки вартість навчання в установленому порядку.

Відповідно до протоколу засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 МОЗ України в червні 2012 року від 26.10.2011 року (а.с.16-19) ОСОБА_2 направлений в Бучацьку ЦРЛ, Тернопільське управління охорони здоровя на посаду лікар-патологоанатом.

Згідно картки працевлаштування випускника (а.с.11) ОСОБА_2 погодився працювати в Бучацькій центральній районній лікарні, яка підпорядкована УОЗ Тернопільській ОДА на посаді лікаря-патологоанатома, про що свідчить особистий підпис відповідача та його згода з пропозицією від 26.10.2011 року та видано посвідчення про направлення на роботу №25 від 01.06.2012 року.

Відповідно до підпункту 4 п.2 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» державні органи, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади здійснюють розподіл випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління, для подальшого працевлаштування в заклади охорони здоровя (для вищих медичних навчальних закладів) у межах державного замовлення

Згідно ст. 52 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобовязані відпрацювати за направленням в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідност. 56 Закону України «Про освіту» випускники вищих навчальних закладів вільніувиборімісця роботи, однак, якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

Відповідно до п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України №367 від 25.12.1997 року, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обовязку прибути на роботу за призначенням.

У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобовязаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В свою чергу 525 ЦК Україничітко зазначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст. 60 ЦК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Підставою відшкодування коштів є відмова від подальшого прибуття після закінчення вищого навчального закладу освіти по місцю направлення на роботу і відпрацювання не менше трьох років.

Відомостей про те, що ОСОБА_2 після закінчення вищого навчального закладу прибув на місце направлення і працює (відпрацював) в ньому не менше трьох років в матеріалах справи відсутні, а тому відшкодуванню підлягає вартість навчання.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 МОЗ України», розмір фактичних витрат, пов'язаних з навчанням у навчальному закладі ОСОБА_2 становить 75527,49 грн.

Окрім вищевказаного, згідно довідки про доходи ОСОБА_2 за період навчання у ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 МОЗ України» було виплачено 38713,13 грн. стипендії, яка також підлягає відшкодуванню.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10 , 60, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610, 611 ЦПК України

УХВАЛИВ:

1. Цивільнийпозов Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання - задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрований за адресою проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» (р/р 31253201104491 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 02010830) 114240 (сто чотирнадцять тисяч двісті сорок) грн. 62 коп. коштів, затрачених Державним вищим навчальним закладом «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» на навчання ОСОБА_2

3.Стягнути з ОСОБА_2 в користь Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_1 Міністерства охорони здоровя України» судовий збір в сумі 1142 (тисячу сто сорок дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя ОСОБА_4