Ухвала суду № 50677038, 10.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/560/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

10 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача - Волошенюк О.В., представник на підставі довіреності

представників відповідача - Кісь Д.В., Гончарова Л.П., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «АВІС» звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав, що позивачем завищено суму податкового кредиту, оскільки товариством не доведено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, зокрема не надано доказів транспортування товару, сертифікати якості, також деякі документи містять помилки у їх оформлені, а з контрагентами позивача не можливо провести зустрічні перевірки. Податковий орган вказує, що деякі контрагенти позивача не мають трудових ресурсів, власних та орендованих земельних ділянок, інших основних фондів та матеріальних активів, необхідних для здійснення сільськогосподарської діяльності.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ТОВ "Авіс" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №13/2201/13304871 від 06 січня 2015 року.

В ході проведеної перевірки виявлено порушення товариством підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.8, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 4559423 гривень; порушення пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 та пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 1227939 гривень.

Суть виявлених порушень полягає у тому, що під час перевірки не знайшли підтвердження реальне здійснення господарських операцій між ТОВ "Авіс" та ФГ "Скутельник А.О.", ТОВ "Суми - Агротранс" та ТОВ "Біопрот".

До таких висновків ревізори- інспектори дійшли з огляду на те, що: у ТОВ "Світ Олія" відсутні умови та засоби, основні фонди та матеріальні активи, що необхідні для здійснення господарської діяльності; під час проведення перевірки встановлено, що у ФГ "Скутельник А.О." відсутні власні або орендовані фонди для вирощування необхідної кількості сільгосппродукції, відсутні трудові ресурси, відсутні сертифікати якості на придбаний товар; надані Товариством первинні та зведені облікові документи, видаткові накладні, що надані ТОВ "Суми - Агротранс", не містять певних реквізитів (мова йде про місце складання та обсяг господарської операції); також товарно-транспортні накладні не відповідають чинному законодавству, оскільки в деяких із них не зазначено суму товару, що транспортувався, та не зазначено адресу пункт завантаження та пункт розвантаження товару; надані Товариством товарно-транспортні накладні не містять підтверджуючих даних транспортування матеріальних цінностей від ТОВ "Біопрот" до ТОВ "Авіс"; окрім цього відсутні сертифікати якості та свідоцтва відповідності.

На підставі виявлених порушень Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією 26 січня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1227939,00 гривень, в тому числі 818626,00 гривень - основний платіж та 409313,00 гривні - штрафні санкції, а також податкове повідомлення - рішення №0000492201, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4559423,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податку на додану вартість та податкового кредиту, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Податковим органом, на підставі акта перевірки №13/2202/13304871 від 06.01.2015 року, винесено податкове повідомлення-рішення №0000492201 від 26.01.2015 року, яким за порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4559423 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000482201 від 26.01.2015 року, яким за порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1227939грн., з яких 818626 грн. за основним платежем та 409313 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В силу п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138).

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПКУ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В свою чергу п. 138.1.9 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, позивач придбавав у ТОВ "Світ Олія", ФГ "Скутельник А.О.", ТОВ "Суми - Агротранс" та ТОВ "Біопрот" насіння соняшника та олію соняшникову. Однак перевіряючі дійшли висновку, що вказані господарські операції між Товариством та його контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків.

Так 22.03.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Світ Олія " (постачальник) укладено договір поставки №2203П, відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує насіння соняшника товарного.

Факт придбання вказаного товару підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Також, 06.09.2013 року між позивачем (покупець) та ФГ «Скутельник А.О.» було укладено договір поставки №ДА-61, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає та оплачує насіння соняшника товарного.

На підтвердження вчинення вказаних господарських операцій позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції, податкові накладні.

Податковий орган дійшов висновку про нереальність господарської операції між Товариством та ФГ "Скутельник А.О." на підставі листа, що надійшов від Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, у якому йдеться про відсутність зареєстрованої за ФГ "Скутельник А.О." сільськогогосподарської техніки.

Однак, судом першої інстанції вірно зауважено, що не можуть братися до уваги посилання на лист Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, оскільки інформація, наведена у ньому, не свідчить про відсутність товару (насіння соняшника), що було реалізовано Товариству, адже необхідна продукція могла придбаватися ФГ "Скутельник А.О." у інших суб'єктів господарювання для подальшої реалізації тощо. Відтак, висновки податкового органу, зроблені на підставі зазначеного листа, є лише припущеннями.

ТОВ "Авіс" на підставі укладеного договору поставки №ДА-86 від 22.10.2013 року придбавало у контрагента "Суми - Агротранс" насіння соняшника. На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції.

Відтак, наявні у справі документи спростовують твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом і, навпаки, підтверджують реальність їх здійснення.

Також 01.10.2012 року між ТОВ "АВІС" (покупець) та ТОВ "Біопрот" укладено договір поставки №59 від 01 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця продукцію (суміші, добавки, порошки), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити по цінам, в кількості та асортименті визначених умовами вказаного договору.

Факт отримання товару підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та приймаючими квитанціями.

Зважаючи на наведене, очевидним є те, що фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «АВІС» з ТОВ «Світ Олія», ФГ «Скутельник А.О.», ТОВ «Суми - Агротранс» та ТОВ "Біопрот" підтверджено в повному обсязі.

Стосовно доводів податкового органу про неточності заповнення товарно-транспортної накладної та помилки у їх заповненні, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність товарно-транспортних накладних, як підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей, не впливає на формування податкового кредиту, оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні і регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності..

Разом з тим, наявність або відсутність окремих документів, або помилки у їх оформленні не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Так, відсутність товарності господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагента вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками або ж відсутністю певних документів.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону, та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність довіреностей та товарно-транспортних накладних тощо, які не є обов'язковими первинними документами, що складаються під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності інших належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.

Крім того, посилання відповідача на відсутність у підприємств-контрагентів постачальника товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем і його безпосередніми постачальниками. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Таким чином з врахуванням викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів, які вчинялися юридичними особами.

До того ж суд апеляційної інстанції зазначає, що сертифікати якості (відповідності) не можуть розглядатись як документи, у зв'язку з наявністю або відсутністю яких можна зробити висновок про здійснення або нездійснення господарської операції. При цьому представник позивача, у судому засіданні зазначив, що на підприємстві є власна лабораторія, у якій перевіряється увесь товар який купується товариством.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року у справі №802/463/15-а за позовом ТОВ «АВІС» до Вінницької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень. Так, вказаним рішенням скасовано податкове повідомлення-рішення про визначення товариству грошових зобов'язань по податку на додану вартість за період вересень-грудень 2013 року. Дане податкове повідомлення рішення винесене у зв'язку з тим, що податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій ТОВ «АВІС» з ФГ «Скутельник А.О.», ТОВ «Суми - Агротранс» та ТОВ "Біопрот". Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2015 року залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 року, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2015 року відмовлено податковому органу у відкритті касаційного провадження.

Отже адміністративними судами уже дана оцінка правомірності правовідносинам позивача з його контрагентами («Скутельник А.О.», ТОВ «Суми - Агротранс», ТОВ "Біопрот") за той період за який було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000492201 та №0000482201 від 26.01.2015 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки правомірність їх прийняття не підтверджено під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 17 вересня 2015 року.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.