Ухвала суду № 50677019, 10.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1972/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г. Г.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

10 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Боровицького О. А. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника відповідача: Шеромова В. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Боянівка Імпекс ЛТД" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

у травні 2014 року ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Чернівцях, у якому з урахуванням заяви про залишення без розгляду позовних вимог в частині, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00011952201 від 23.04.2014 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задоволено частково: ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

02 липня 2015 року прийнято справу до провадження та призначено до апеляційного розгляду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач, будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Чернівцях проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 506/24-12-22-01/31620929 від 28.03.2014 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 23.04.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 00011952201, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 799 918,00 гривень та застосував штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 399 959,00 гривень.

У відповідності з договором відповідального зберігання № 11/0311 від 01.11.2011 року та згідно актів прийому-передачі майна від 31.07.2012 року № № 0011-0027, ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" передало ТОВ ВКТ "Арго" на відповідальне зберігання товарно-матеріальні цінності, що станом на 31.05.2013 року по бухгалтерському обліку ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" обліковуються на бухгалтерському рахунку 281 "Товари на складі".

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 року у справі № 926/82/13-г, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 року, ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" відмовлено у задоволенні позову про витребування вищевказаних товарно-матеріальних цінностей з незаконного володіння ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України".

Вказані товарно-матеріальні цінності відповідач вважає необоротними активами та такими, що з моменту набуття у червні 2013 року законної сили рішенням господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 року у справі № 926/82/13-г, почали використовуватися позивачем в операціях, що не вважаються господарською діяльністю ТОВ "Боянівка Імпекс".

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що зазначені товарно-матеріальні цінності на підставі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року по справі № 824/341/13-а за позовом ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" до ДПІ у м. Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнані такими, що придбані з метою використання у власній господарській діяльності з правомірним віднесенням податку на додану вартість у складі їх ціни до податкового кредиту позивача.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, а саме податкових та видаткових накладних, актів передачі-приймання майна, зміст договору поставки товарів та договору відповідального зберігання майна, судом першої інстанції встановлено, що документально витрати та податковий кредит по ПДВ ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" на придбання товарів (оснащення, зап. частин, металовиробів в асортименті) у ТОВ ВКТ "Арго" відображено в бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених та підписаних уповноваженою на те особою податкових накладних.

Згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 №926/82/13-г, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2013 №926/82/13-г та постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 №926/82/13-г та з листом - відповіддю керуючого філією ПАТ "Укрексімбанк" від 03.12.2012 за №071-03/4127, заперечується факт наявності у ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" майнових прав на майно (товар), що знаходиться на відповідальному зберіганні ТОВ ВКТ "Арго" за адресою Чернівецька область, вул. Незалежності, 49 "А", оскільки зазначене майно не може належати позивачу, так як воно було невід'ємною частиною єдиного майнового комплексу, який перейшов у власність ПАТ "Укрексімбанк" відповідно до свідоцтва на право власності, виданого приватним нотаріусом Хотинського нотаріального округу Мартинюк С.А. від 31.05.2012 року.

Так, зазначеним вище рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 №926/82/13-г, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" до ТОВ ВКТ "Арго" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про витребовування майна з чужого незаконного володіння. Предметом розгляду Господарським судом Чернівецької області справи №926/82/13-г було витребовування ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" від ТОВ ВКТ "Арго" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" придбаного у липні 2012 року майна згідно договору поставки №11/0313 від 01.11.2011, яке в подальшому було передано ТОВ ВКТ "Арго" 31.07.2012 ТОВ ВКТ "Арго" на відповідальне зберігання ТОВ ВКТ "Арго" згідно договору відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2013 року №926/82/13-г встановлено, що Господарський суд Чернівецької області у своєму рішенні від 29.03.2013 №926/82/13-г врахувавши наявність набравшого законної сили рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 року у справі №9/13 (а.с.106-115 т.3), частково зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року №9/13 про задоволення позову ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зі стягнення з ТОВ ВКТ "Арго" - 767577927,21 грн. боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", виходив з того, що позивач (ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД") не довів належними та допустимими доказами, що він є власником спірних товарно-матеріальних цінностей на суму 16273128,79 грн. придбаних у ТОВ ВКТ "Арго", який не мав законних підстав їх відчужувати за договором поставки №11/0313 від 01.11.2011 (із змінами і додатками) ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", оскільки не був їх власником. Встановлено, що позивач (ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД") не мав законних підстав в послідуючому передавати на підставі договору відповідального зберігання №11/0311 від 01.11.2011 (зі змінами та додатками) за актами приймання майна відповідачу (ТОВ ВКТ "Арго") на відповідальне зберігання.

В постанові Вищого господарського суду України від 10.12.2013 №926/82/13-г зазначено, що Львівський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 13.06.2013 №926/82/13-г, в порушення ст. 658 ЦК України, дійшов помилкових висновків, щодо наявності у позивача з 31.07.2012 права власності на спірне майно на підставі підписаних видаткових накладних до договору поставки, тоді як вказане оспорюване майно було реалізоване 28.04.2012 з прилюдних торгів ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на виконання набравшого законної сили рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 у справі №9/13, частково зміненого постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ "Арго", що не вплинуло на результат перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Так, у відповідності до застосованого відповідачем до спірних правовідносин п.п. "г" п.198.5. ст.195 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Твердження відповідача про використання зазначених товарно-матеріальних цінностей поза межами господарської діяльності позивача ґрунтуються виключно на припущеннях працівників відповідача.

Здійснивши аналіз матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" придбано матеріальні цінності з метою використання у господарській діяльності, про що свідчать звернення товариства з позовом до суду щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким чином, обставини встановлені судовим рішенням в господарській справі, свідчать про відсутність з 31.07.2012 у ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД" права власності на придбані у ТОВ ВКТ "Арго" товарно-матеріальні цінності на суму 16273128,79 грн., оскільки останнє було реалізоване 28.04.2012 з прилюдних торгів ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України».

Однак, колегія суддів наголошує, що відповідач не заперечує оприбуткування позивачем товарно-матеріальних цінностей при їх придбанні на бухгалтерському рахунку 281 "Товари на складі" і їх подальший облік в якості товарів, що суперечить його позиції щодо визначення таких цінностей - необоротними активами.

Відповідно до п.п. "г" п.198.5. ст.195 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Проте, колегія суддів вважає, що відповідач не довів факту придбання позивачем товарів не з метою їх використання у господарській діяльності та використання останнім вищевказаних товарно-матеріальних цінностей на суму 16273128,79 грн. в будь-яких операціях, які не відносяться до господарської діяльності ТОВ "Боянівка Імпекс ЛТД", а також неправомірно визначив їх необоротними активами.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірності прийнятого ним рішення та безпідставності заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 15 вересня 2015 року.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Сапальова Т.В.