Ухвала суду № 50676918, 08.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р.Справа № 820/20713/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. по справі № 820/20713/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29.12.2014 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № 0004952203 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 261 879,00 грн., та № 0004982203 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 79 440,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року по справі №820/20713/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0004982203 від 19 листопада 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07 жовтня 2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, в частині грошового зобов'язання у розмірі 79440,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004952203 від 19 листопада 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07 жовтня 2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "Плазма" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року по справі №820/20713/14 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при винесенні постанови Харківським окружним адміністративним судом не дотримано ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що в свою чергу обумовлює звернення з даною апеляційною скаргою та порушення перед Харківським апеляційним адміністративним судом вимог про скасування такої постанови і ухвалення нового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "ПЛАЗМА" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої було складено акт № 5010/20-31-22-03-07/36226451 від 07.10.2014 року, в якому встановлено: завищення суми витрат на 13186048,23 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2011 року на суму 104984,70 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 1844120,62 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 8709,50 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 3728,70 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 1489,00 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 96945,30 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 116498,05 грн., у 2013 році на суму 11009572,36 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України; завищення суми доходу в частині сформованого податкового кредиту від підприємств, перелік яких, наведений в акті перевірки та додатках до цього акту, при реалізації комплектуючих на адресу покупців за перевіряємий період, на загальну суму 12986882,26 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2011 року на суму 104984,70 грн., у 3 кварталі 2011 року на суму 1841318,17 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 7053,00 грн., у 1 кварталі 2012 року на суму 2232,00 грн., у 2 кварталі 2012 року на суму 753,30 грн., у 4 кварталі 2012 року на суму 115188,90 грн., у 2013 році на суму 10915352,19 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44.1. ст.44, п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України; заниження податку на прибуток на суму 64627 грн., в тому числі: за 2011 рік на суму 1026 грн., за 2012 рік на суму 21102 грн., за 2013 рік на суму 42499 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, абз.2 п.44.1. ст.44, п.п.133.1.1 п.133.1 ст. 133, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.135.5.4 п.135.4 ст. 135, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.44.3, п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України; завищення податкових зобов'язань в частині сформованого податкового кредиту від підприємств, перелік яких, наведений в акті перевірки та додатках до цього акту, на суму 2597376,41 грн., в тому числі: у квітні 2011 року на суму 9532,99 грн.; у травні 2011 року на суму 10166,67 грн.; у червні 2011 року на суму 1 297,28 грн.; у липні 2011 року на суму 82267,98 грн.; у серпні 2011 року на суму 273475,60 грн.; у вересні 2011 року на суму 12520,00 грн.; у жовтні 2011 року на суму 693,00 грн.; у грудні 2011 року на суму 217,60 грн.; у січні 2012 року на суму 446,40 грн.; у травні 2012 року на суму 150,66 грн.; у серпні 2012 року на суму 1100 000, грн.; у листопаді 2012 року на суму 12213,85 грн.; у грудні 2012 року на суму 10823,93 грн.; у січні 2013 року на суму 96251,51 грн.; у лютому 2013 року на суму 17171,52 грн.; у березні 2013 року на суму 175 898,72 грн.; у квітні 2013 року на суму 274483,06 грн.; у травні 2013 року на суму 35697,29 грн.; у червні 2013 року на суму 428 195,25 грн.; у липні 2013 року на суму 319508,51 грн.; у серпні 2013 року на суму 248 221,49 грн.; у вересні 2013 року на суму 343418,64 грн.; у жовтні 2013 року на суму 129283,04 грн.; у листопаді 2013 року на суму 103765,86 грн.; у грудні 2013 року на суму 175,56 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1, п.188.1, п.187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового Кодексу України; завищення податкового кредиту на загальну суму 2642826,45 грн., в тому числі: у квітні 2011 року на суму 10 118,59 грн.; у травні 2011 року на суму 10166,67 грн.; у липні 2011 року на суму 20670,00 грн.; у серпні 2011 року на суму 23426,24 грн.; у вересні 2011 року на суму 314795,01 грн.; у жовтні 2011 року на суму 353,74 грн.; у грудні 2011 року на суму 548,90 грн.; у січні 2012 року на суму 446,40 грн.; у лютому 2012 року на суму 12310,50 грн.; у березні 2012 року на суму 126,67 грн.; у квітні 2012 року на суму 13077,62 грн.; у травні 2012 року на суму 184,33 грн.; у червні 2012 року на суму 46,50 грн.; у липні 2012 року на суму 66,97 грн.; у серпні 2012 року на суму 89,06 грн.; у жовтні 2012 року на суму 19300,00 грн.; у листопаді 2012 року на суму 367,25 грн.; у січні 2013 року на суму 107113,78 грн.; у березні 2013 року на суму 135 058,22 грн.; у квітні 2013 року на суму 332495,08 грн.; у травні 2013 року на суму 966,67 грн.; у червні 2013 року на суму 463892,54 грн.; у липні 2013 року на суму 319508,51 грн.; у серпні 2013 року на суму 81072,05 грн.; у вересні 2013 року на суму 550293,41 грн.; у жовтні 2013 року на суму 39067,55 грн.; у листопаді 2013 року на суму 185251,19 грн.; у грудні 2013 року на суму 2013,00 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.п.200.1, п.п.200.3, п.п.200.4 (б) ст.200 Податкового Кодексу України; заниження податку на додану вартість на загальну суму 210 093 грн., у тому числі: у квітні 2011 року на суму 586,00 грн.; у лютому 2012 року на суму 12311 грн.; у червні 2012 року на суму 13284 грн.; у жовтні 2012 року на суму 15625 грн.; у вересні 2013 року на суму 97906 грн.; у грудні 2013 року на суму 70377 грн., що сталося внаслідок нібито порушення п.44.1 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201, п.п.200.1 , п.п.200.3, п.п.200.4 (б) ст.200, п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1, 188.1, 187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового Кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 року № 0004952203 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 261 879,00 грн. та № 0004982203 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 80527 грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних рішень слугували висновки актів перевірок контрагентів-продавців ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" про неможливість отримання товару та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товару.

Не погодившись із вищезазначеними винесеними податковими-рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень було встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, правочини були укладені позивачем з ТОВ "Олімп-Дніпро" (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № 28 від 08.05.2013 року), ТОВ "НВФ "ЕЛЕКТРОСЕРВІС" (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № 2308-1 від 23.08.2012 року), ТОВ "АЗОП" (вчинений у формі обміну документами - видатковими накладними № 342 від 02.12.2011 року, № 387 від 27.04.2012 року), ТОВ "ЮВАС-ДТК" (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № РН-0000004 від 13.03.2012 року, № РН-0000005 від 13.03.2012 року), ТОВ "Будпластполімер" (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № 11/7-2 від 11.07.2011 року, № 15/7-1 від 15.07.2011 року, № 18/7-3 від 18.07.2011 року, № 25/7-8 від 25.07.2011 року), ТОВ "Велар-Д" (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 011257 від 03.12.2012 року та № 010152 від 01.01.2013 року), ТОВ "Лудан Груп" (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 010917 від 01.09.2013 року та № 01957 від 01.09.2013 року), ТОВ "Гран Прі +" (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № 0037 від 23.01.2012 року), ТОВ "КОСТАРИКА-10" (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 010415 від 01.04.2011 року), ТОВ "КС Альянс Сервіс" (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 011163 від 01.11.2011 року), ТОВ "Велстар-Ф" (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 010712 від 01.07.2013 року), ТОВ "УПМК" (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № УП-0000350 від 11.04.2011 р., № УП-0000367 від 14.04.2011 р., № УП-0000392 від 19.04.2011 р., № УП-0000401 від 20.04.2011 р.), ТОВ "ГРУПА ЕКЛІПТ" (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 011235 від 01.12.2013 року та № 011028 від 01.10.2013 року), ТОВ "Металелектромаш" (вчинений у формі обміну документами - видатковою накладною № РН-0000370 від 31.08.2012 року), ПП "Кур'єрська служба доставки - Харків" (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 343 від 25.07.2011 року), ТОВ "ВАШ ЧАС" (вчинені у формі обміну документами - актами № ОУ-023792 від 15.12.2011 року та № ОУ-024077 від 21.12.2011 року), ПП "НВП "КВАЗАР" (вчинений у формі окремого письмового документу - договору № 1-03/10 від 03.10.2013 року), ПП фірма "Промімпекс" (вчинені у формі обміну документами - видатковими накладними № ФП-КВ-1184 від 19.04.2012 року, № ФП-КВ-1264 від 25.04.2012 року, № ФП-КВ-3910 від 05.11.2012 року, № ФП-КВ-3918 від 06.11.2012 року), ТОВ "Агентство "Українські ділові контакти" (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 010827 від 01.08.2011 року та № 010828 від 01.08.2011 року), ТОВ "Клермонт" (вчинені у формі окремих письмових документів - договорів № 011036 від 01.10.2013 року, Договору № 011167 від 01.11.2013 року).

Колегія суддів зазначає, що за формою, предметом домовленостей, змістом прав і обов'язків, умовами виконання зобов'язань правочини, на підставі яких склались згадані господарські відносини, та котрі були укладені позивачем, закону не суперечать, можливостей для набуття ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" безпідставної податкової вигоди не створюють.

Наявні у справі документи свідчать, що вартість товарів (робіт, послуг), отриманих ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" від вище перелічених суб'єктів права були оплачені як шляхом перерахування з банківських рахунків безготівкових грошових коштів, так і проведено за готівку з отриманням відповідних фіскальних касових чеків.

Фізична наявність товарів (робіт, послуг) підтверджується, по-перше, первинними документами і документами про оплату, зміст та форма яких відповідають ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88), які виписані реально існуючими суб'єктами права у зв'язку з настанням визначених законом подій, по-друге, товарно-транспортними накладними, договорами з перевізниками та актами надання транспортних послуг, по-третє, документами складського і бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційною інстанцією, що товари (роботи, послуги), придбані ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" у вищезазначених контрагентів за вказаними договорами, були в подальшому реалізовані іншим контрагентам, що свідчить про використання даного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

В силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, жоден з укладених позивачем та згаданими вище контрагентами правочинів податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.

Обставини фізичної наявності товарів та обставини дійсності виконання робіт та надання послуг податковою інспекцією не заперечувались, заперечень відносно розрахунків платника податків з контрагентами податковою інспекцією в ході судового розгляду справи не висловлено, в тексті акту не наведено.

Встановлені в ході судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджені апеляційною інстанцією обставини дійсного виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами з метою досягнення передбачених договорами юридичних наслідків свідчать про настання змін у стані та структурі активів платників податків - сторін перелічених правочинів.

Зважаючи на реальність здійснення господарських взаємовідносин ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" з ТОВ "Клермонт" та, відповідно, з ПАТ "Кримський содовий завод", якому був реалізований товар від ТОВ "Клермонт", колегією суддів спростовуються висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про те, що грошові кошти, які були отримані ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" від ПАТ "Кримський содовий завод" загальною сумою 124886,08 грн., вважаються безповоротною фінансовою допомогою, а тому є неправомірними висновки ДПІ про заниження суми доходу в частині сформованого податкового кредиту ТОВ "Клермонт" при реалізації тмц на адресу покупців в рядку 03 "Інші доходи" в декларації з податку на прибуток за 2013 рік всього на загальну суму 124 886,08 грн.

З приводу посилань відповідача на акти податкових перевірок контрагентів ТОВ "Компані "ПЛАЗМА" колегія суддів відзначає, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначене кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на витрати та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування, та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Колегія суддів зазначає, що наведене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції" ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, ТОВ "Компані "ПЛАЗМА", у спірних правовідносинах отримав в розпорядження документи, визначені законом як підстави для збільшення валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ, провів розрахунки з контрагентами, діяв з достатньою виваженістю, розсудливістю та обачливістю.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки висновки про нереальність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні податків, висновки суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нереальність господарських операцій без зазначення, в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 року по справі № 820/20713/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. по справі № 820/20713/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.09.2015 р.