Ухвала суду № 50676889, 15.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1695/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

при секретарі - Римар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання нечинною та скасування картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2015/000008/1 від 14 квітня 2015 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00052 від 14 квітня 2015 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби №504000006/2015/000008/1 від 14 квітня 2015 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України №504010000/2015/00016 від 14 квітня 2015 року.

В апеляційній скарзі Миколаївської митниці Державної фіскальної служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 квітня 2013 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" уклав контракт №RF/RD/79-13/11-М з ОАО "Единая торговая компанія" (г. Стелитамак, РФ) на поставку гідроксиду натрію сумарним обсягом близько (+/-) 201500 тонн, на загальну орієнтовну суму 86645000 доларів США (+/-).

Відповідно до п.2.3 контракту ціна за 1 тону товару розраховується за формулою середнє котирування FOB MED Low агентства ICIS за два місяця, що передували періоду відвантаження з 21 числа першого місяця до 20 числа другого місяця мінус 40 доларів США.

Розрахована ціна зазначається в специфікації, що підписується кожного разу до 25 числа місяця, який передує відвантаженню.

Також, п.3.2 контракту передбачено, що вантажовідправником по цьому контракту можуть бути ВОАО "Химпром" (м. Волгоград, РФ), ОАО "Каустик" (м. Волгоград, РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.

23 березня 2015 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ОАО "Единая торговая компанія" підписали специфікацію №26 про визначення ціни на гідроксид натрію (сода каустична) на квітень 2015 року - 247,5 доларів США в обсязі 7500,0+/-% тонн.

04 березня 2015 року ОАО "Единая торговая компанія" поставило на адресу позивача 201,115 т гідроксиду натрію на загальну суму 49775,96 доларів США (270 доларів за тонну). При цьому, відповідно до інвойсу №SK-39 від 02 квітня 2015 року в якості вантажовідправника зазначено ОАО "Башкирская содовая компанія" (м. Стерлитамак, РФ).

14 квітня 2015 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці була подана електронна митна декларація №504010000/2015/000990 про оформлення 201115 кг соди каустичної, гідроксид натрію, на суму 49775,96 доларів США, яка надійшла від ОАО "Башкирская содовая компанія".

Разом з декларацією підприємством надано відповідачу: контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, інвойс №SK-39 від 02 квітня 2015 року, специфікацію №26 від 23 березня 2015 року, залізничні накладні, підтвердження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару, паспорта якості.

Тобто, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" під час митного оформлення зазначеної партії товару, визначив його митну вартість відповідно до ст. 58 Митного кодексу України за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) - 247,5 доларів США за тонну, на загальну суму 49775, 96 доларів США.

На етапі перевірки митної вартості, відповідач поставив під сумнів визначену підприємством митну вартість в 247,5 доларів США за тонну, у зв'язку з тим, що, на його думку, подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару), заявлена митна вартість не підтверджена документально, не подані документи про сплату.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного Кодексу України, Миколаївська митниця витребувала у позивача для підтвердження митної вартості: 1) бухгалтерську документацію - платіжні документи, щодо оплати за товар, щодо оплати за складові митної вартості (страхування), страховий поліс, щодо формування ціни товару з документальним обґрунтуванням зниження ціни на 40 доларів США у контракті; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленні спеціалізованими експертними організаціями та біржові котирування ICIS; 3) договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

14 квітня 2015 року позивач повідомив Миколаївську митницю, що відповідно до постанови НБУ №124 від 23 лютого 2015 року "Про особливості здійснення валютних операцій", попередня оплата товару не здійснювалась; ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" та ОАО "Единая торговая компанія" не страхували товар; формування ціни шляхом зменшення її на 40 доларів США є результатом комерційних переговорів; договори на продаж товару з третіми особами ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" не укладались, оскільки підприємство є безпосереднім споживачем товару; надані біржові котирування ICIS за останні 5 тижнів, що формували цінову політику на каустичну соду.

14 квітня 2015 року Миколаївською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00052, у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутнє документальне підтвердження вартості відповідно до п.2.3 Контракту №RF/RD/79-13/11-М; декларантом не надано витребувані митницею документи.

14 квітня 2015 року Миколаївською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого, загальна вартість товару №504010000/2015/000008/1 визначена в розмірі 92814,57 доларів США, тобто 464,5 доларів США за тонну.

При цьому, визначаючи митну вартість цього товару, відповідач використав резервний метод, на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. За основу для коригування митної вартості Миколаївською митницею було взята митна декларація іншого підприємства №508050000/2015/8367 від 12 березня 2015 року за ціною 460 долара США за 1 тонну.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у Миколаївської митниці не було ніяких підстав заперечувати можливість визначення митної вартості за ціною договору, з мотивів не надання всіх документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" надав відповідачу всі можливі у цьому випадку документи та пояснення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст. 53 Митного Кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).

Згідно з положеннями ст. 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані, зокрема, контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, інвойс №SK-39 від 02 квітня 2015 року, специфікацію №26 від 23 березня 2015 року, залізничні накладні, підтвердження радіологічного та екологічного контролю, сертифікати походження товару, паспорта якості

Тому, враховуючи, що підприємством було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлено обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, колегія суддів приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, що передбачено ст. 8 Митного Кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Крім того, посилання апелянта на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п.8 ч.2 ст. 52 Митного Кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.

Також, доводи митного органу стосовно того, що сода каустична небезпечна речовина та її перевезення зазвичай страхується, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, дії суб'єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватись на припущеннях та звичайній практиці, якщо остання не є законодавчо обов'язковою.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що порівняння апелянтом митної вартості з зазначеної у митній декларації іншого підприємства №508050000/2015/8367 від 12 березня 2015 року із зазначенням митної вартості 460 доларів США не може бути причиною для коригування митної вартості у бік збільшення, оскільки у деклараціях різняться умови поставки та розмір ввезеної соди каустичної.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.

Відповідно до ч.3 ст. 57 Митного Кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що приймаючи оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Частиною 1 ст. 58 Митного Кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Отже, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що наявність підстав, які унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідачем не наведено, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000006/2015/000008/1 від 14 квітня 2015 року та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00052 від 14 квітня 2015 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 вересня 2015 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

М.М. Милосердний