Ухвала суду № 50676550, 16.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2304/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мол- Енергопром" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

2 червня 2015 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» (ТОВ «Мол-Енергопром», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 січня 2015 року №0000062201/17.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0000062201/17 від 14 січня 2015 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на допущення судом першої інстанції неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 19 листопада 2014 року по 21 листопада 2014 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Мол-Енергопром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Дрім Білдінг» за період з 1 липня 2014 року по 31 липня 2014 року та з ТОВ «Гетьман» за період з 1 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року, за наслідками якої складено Акт від 28 листопада 2014 року №3787/10-16-22-01/34910903 (а.с.11-39)

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, підприємством порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 69421 грн.

Такі висновки обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман». Це твердження обумовлене посиланням на відомості із Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 8 вересня 2014 року №2725/26-55-22-08/38913080 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дрім Білдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2014 року» та Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 1 вересня 2014 року №2634/26-55-22-07/32416270 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гетьман» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 квітня 2014 року по 31 серпня 2014 року», зокрема про відсутність за місцезнаходженням таких суб'єктів господарювання.

На підставі Акта перевірки позивача 14 січня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000062201/17, згідно якого ТОВ «Мол-Енергопром» збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 69421 грн. за основним платежем і на 34710,50 грн. за штрафними санкціями (а.с.10).

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зважає на таке.

Згідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

У силу вищевикладених положень чинного законодавства, колегія суддів зауважує, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2014 року між ТОВ «Мол-Енергопром» (покупець) та ТОВ «Гетьман» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №33 (а.с.151-152), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця обладнання для використання його в господарській діяльності, а покупець - прийняти вказане обладнання і сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є обладнання для харчової промисловості. Якість та комплектність обладнання, що поставляється, повинна відповідати вимогам визначеним у технічній документації на обладнання та специфікації до цього договору. Загальна сума договору складає 56643,90 грн. із врахуванням податку на додану вартість. Оплата здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Сума оплати складає 100% від загальної суми договору та повинна бути перерахована на рахунок постачальника не пізніше 45-х (сорока п'яти) робочих днів з дати підписання договору, шляхом безготівкового банківського переказу на рахунок постачальника. Доставка товару проводиться за рахунок постачальника протягом 3-ох (трьох) робочих днів після підписання договору. Поставка товару здійснюється на умовах встановлених міжнародними правилами тлумачення термінів «IHKОTEPMC-2010» в редакції 2010 року в тлумаченні терміну DDP (delivered duty paid), з урахуванням положень договору. Приймання-передача обладнання між сторонами здійснюється на підставі відповідної супровідної документації: видаткової накладної, довіреності, податкової накладної. Право власності переходить до замовника з моменту одержання ним обладнання та видаткової накладної.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- податкова накладна №729 від 21 серпня 2014 року (а.с.46);

- видаткова накладна №ГМ-0001412 від 21 серпня 2014 року (а.с.47);

- рахунок-фактура №ГМ-0001477 від 21 серпня 2014 року (а.с.48);

- товарно-транспортна накладна №Р21 від 21 серпня 2014 року (а.с.153);

- банківська виписка (а.с.181).

Крім того, 29 серпня 2014 року між ТОВ «Мол-Енергопром» (покупець) та ТОВ «Гетьман» (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №34 (а.с.148-150), згідно якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця обладнання для використання його в господарській діяльності, а покупець - прийняти вказане обладнання і сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є обладнання для харчової промисловості. Якість та комплектність обладнання, що поставляється, повинна відповідати вимогам визначеним у технічній документації на обладнання та специфікації до цього договору. Загальна сума договору складає 340080,00 грн. із врахуванням податку на додану вартість. Оплата здійснюється покупцем за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати, поставки та приймання товару за цим договором є такими ж, як і за названим вище договором №33 від 21 серпня 2014 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- податкова накладна №398 від 29 серпня 2014 року (а.с.43);

- видаткова накладна №РН-0001056 від 29 серпня 2014 року (а.с.44);

- рахунок-фактура №ГМ-0001112 від 29 серпня 2014 року (а.с.45);

- товарно-транспортна накладна №Р28 від 22 вересня 2014 року (а.с.154);

- банківська виписка (а.с.182).

Крім того, позивачем надано копії договору відповідального зберігання майна, укладеного 29 серпня 2014 року між ТОВ «Мол-Енергопром» та ТОВ «Гетьман», акта приймання-передачі майна (а.с.157-159).

На засвідчення подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Гетьман» товару за вказаними вище договорами подано копії видаткової накладної, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, банківські виписки (а.с.155-156, 183-184, 188-189).

Також, 2 липня 2014 року, між ТОВ «Мол-Енергопром» (замовник) та ТОВ «Дрім Білдінг» (підрядник) укладено договір будівельного підряду (а.с.164-167), за умовами якого підрядник зобов'язується провести ремонт складського приміщення за адресою: м. Київ, вулиця Харківське шосе 19, офіс 3011 в строк і в порядку, визначених договором, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові фронт робіт в строк 5 днів, прийняти закінчені ремонтні роботи в строк і в порядку, визначених договором, та оплатити їх. Склад та зміст проектно-кошторисної документації: кошторис. Ціна робіт (ремонту) за договором включає в себе компенсацію витрат підрядника та належну йому винагороду. Ціна робіт (ремонту) визначається у твердому кошторисі, що є складовою частиною проектно-кошторисної документації та складає 19800 грн. із врахуванням податку на додану вартість, за домовленістю сторін.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем подано до суду завірені належним чином копії наступних документів:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001290 (а.с.40);

- податкова накладна №247 від 21 липня 2014 року (а.с.41);

- рахунок-фактура №СФ-0001376 від 21 липня 2014 року (а.с.42).

- банківські виписки (а.с.185-186).

Крім того, позивачем надано фотокопії приміщень, у яких проводилися будівельні роботи, як матеріальний вираз наданих послуг за вказаним договором (а.с.197-200).

Як доказ відображення операцій із ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман» у бухгалтерському обліку подано картки рахунку: 631 за період з 1 серпня 2014 року по 30 вересня 2014 року та за період з 1 липня 2014 року по 11 вересня 2014 року (а.с.160-163, 193-194).

Також представником товариства «Мол-Енергопром» подано до суду письмові пояснення щодо економічного ефекту від операцій із ТОВ «Гетьман» та ТОВ «Дрім Білдінг» (а.с.176-177). Вказано, що придбаний у ТОВ «Гетьман» товар був реалізований, у звязку із чим позивач отримав прибуток від таких господарських операцій у сумі 12901,28 грн. Зазначено і те, що надані послуги за договором, укладеним із ТОВ «Дрім Білдінг», використані у господарській діяльності товариства «Мол-Енергопром», зокрема, з метою належного виконання договірних зобовязань останнього із ОСОБА_3, на підтвердження чого подано копію договору оренди нежитлового приміщення (а.с.190-192).

Судом апеляційної інстанції взято до уваги, що на момент вчинення та виконання господарських договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман», контрагенти були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, мали право виписувати податкові накладні. Крім того, ТОВ «Дрім Білдінг» отримало ліцензію на провадження господарської діяльності, повязаної із створенням об'єктів архітектури.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Дрім Білдінг» та ТОВ «Гетьман», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Колегія суддів зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі товари не постачались, послуги не надавались, роботи не виконувались.

Податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Отже фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів, що свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2015.

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисик

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.