Ухвала суду № 50676456, 10.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2043/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

10 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Шурка О.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ш", зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати.

Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідачем фактично оскаржено судове рішення лише в частині задоволення адміністративного позову, у зв'язку з чим, в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем подано до Відповідача Податкові декларації з податку на додану вартість: від 18.02.2013 року за січень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 3148,00 грн.; від 19.03.2013 року за лютий 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 18647,00 грн.; від 19.04.2013 року за березень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 19984,00 грн.; від 17.05.2013 року за квітень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 56901,00 грн.; від 19.06.2013 року за травень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 29897,00 грн.; від 16.07.2013 року та Уточнюючий розрахунок від 26.07.2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 6956,00 грн. за червень 2013 року; від 19.08.2013 року за липень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 8890,00 грн.; від 17.09.2013 року за серпень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 4275,00 грн.; від 15.10.2013 року за вересень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 4209,00 грн.; від 15.11.2013 року за жовтень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 2381,00 грн.; за листопад 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 14316,00 грн.; від 17.01.2014 року за грудень 2013 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 20861,00 грн.; від 17.02.2014 року за січень 2014 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 2696,00 грн.; від 18.03.2014 року за лютий 2014 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 10147,00 грн.; від 14.04.2014 року за березень 2014 року з самостійно визначеним податковим зобов'язанням на суму 43747,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.36-99).

Відповідачем проведено камеральну перевірку Позивача щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість терміном сплати 30.03.2014 року та 30.04.2014 року, за результатами якої складено відповідний Акт від 23.05.2014 року №158/151/24879282 (надалі - Акт), копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.9-10).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України, а саме ним несвоєчасно сплачено до бюджету суми податку на додану вартість за Деклараціями від 18.03.2014 року №9013882671 та від 17.04.2014 року №9021326805.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 30 травня 2014 року №0004111500, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 8), та яким зобов'язано сплати штраф у розмірі 10% на суму 8009,30 грн. з податку на додану вартість.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), встановлено обов'язок платників податків, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 49.1. ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з пп. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, зокрема платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначені вище вимоги до порядку та строків подачі податкової декларації з податку на додану вартість та сплати його платником кореспондуються з положеннями ст. 203 Податкового кодексу України.

А відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, зокрема у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргує.

А згідно з п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, самостійно визначені Позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість згідно зазначених Податкових декларацій та Уточнюючого розрахунку сплачено ним у повному обсязі та у строки, встановлені вимогами Податкового кодексу України, що підтверджується Платіжними дорученнями, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.100-119).

Будь-яких доказів наявності у Позивача податкового боргу з податку на додану вартість, а також доказів на підтвердження обставин, викладених в Акті, Відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Згідно зі ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Степанюк А.Г.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Шурко О.І.

Степанюк А.Г.