Ухвала суду № 50676320, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6239/15 Головуючий у 1-й інстанції:Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп", Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 44 від 27 березня 2015 року щодо непогодження застосування податкового компромісу.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, з апеляційною скаргою звернувся відповідач, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, листом від 13 березня 2015 року № 13/03-2015-1 позивач звернувся до відповідача, в якому відповідно до підрозділу 9-2 перехідних положень ПК України просив застосувати податковий компроміс щодо неузгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що визначена у податковому повідомленні-рішенні від 29 січня 2014 року № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 141 678,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 776 794,00 грн. Також у листі позивач зазначив, що наразі триває процедура судового оскарження вказаного рішення в Київському апеляційному адміністративному суді в рамках адміністративної справи № 826/15012/14.

За результатами розгляду вказаного листа, відповідач прийняв рішення від 27 березня 2015 року № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу, в якому зазначив, що 23 вересня 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом в рамках адміністративної справи № 826/4977/14 щодо оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення винесено ухвалу, якою апеляційну скаргу ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» залишено без задоволення. При цьому, в рішенні також вказано, що в акті перевірки ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» від 13 січня 2014 року № 16/26-53-22-02-21/37203330, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000252202, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, що, з урахуванням норм Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України 17 січня 2015 року № 13, не дає права застосування процедури податкового компромісу до вказаних операцій.

Не погоджуючись з отриманою від відповідача відмовою щодо погодження податкового компромісу позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, були внесені зміні до Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), зокрема Розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 92 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження.

Закон встановлює дві групи зобов'язань, які можуть бути включені до податкового компромісу:

- суми податкових зобов'язань, які не перебували в спорах з контролюючими органами;

- суми податкових зобов'язань, які перебувають в спорах з контролюючими органами.

Приписи абз. 1 п. 7 Підрозділу 9-2 Податкового кодексу України визначають, що процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Отже, цими нормами встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок не закінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу.

Згідно абз. 1 п. 8 Підрозділу 9-2 ПК України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Відповідно до п. 11 підрозділу 9-2 ПК України Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Згідно пункту 3.12 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 17 січня 2015 року №13, досягнення податкового компромісу здійснюється за заявою про компроміс по податковому повідомленню-рішенню лише у разі відповідності заяви та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, та сплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у встановлені Кодексом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом.

Рішення щодо погодження/непогодження застосування податкового компромісу приймається керівником контролюючого органу на підставі колегіального розгляду структурними підрозділами (податкового та митного аудиту (або іншого структурного підрозділу, який надіслав (вручив) податкове повідомлення-рішення платнику податків), оподаткування юридичних осіб, доходів і зборів з фізичних осіб, правової роботи, погашення заборгованостей, координаційно-моніторингового, власної безпеки, слідчими підрозділами фінансових розслідувань, оперативними підрозділами), що оформлюється відповідним протоколом.

У разі встановлення фактів щодо невідповідності заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим Кодексом, приймається рішення довільної форми щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року у справі № 826/4977/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, у задоволені адміністративного позову ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000252202 відмовлено у повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року у справі № 826/15012/14 у задоволені позову Товариства до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2014 року № 0000252202, заявленого з інших підстав, відмовлено.

10 лютого 2015 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду задоволено спільне клопотання ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» та ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про зупинення провадження у справі до досягнення податкового компромісу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 12 з відповідною відміткою банку, 13 березня 2015 року позивач здійснив оплату податку на прибуток у розмірі 5 відсотків від суми податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 29 січня 2014 року № 0000252202 - 157083,90 грн. (3141678,00 грн.*5%).

Відповідачем було прийнято рішення від 17 березня 2015 року №868/10/10-04-22-03, яким не погоджено застосування податкового компромісу по зазначеному податковому повідомленню-рішенню, оскільки податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку з завищенням податкового кредиту).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року по справі № 826/15012/14 у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» відмовлено, а зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.

Слід зазначити, що на момент звернення позивача до відповідача з заявою про застосування податкового компромісу відносно сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, визначених ПАТ «ЗНВКІФ» Інвестмент партнерс груп» відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000252202 тривала процедура судового оскарження, а тому вважати визначені ним суми податкових зобов'язань узгодженими необґрунтовано та безпідставно. Зазначених доводів суду першої інстанції відповідачем в апеляційній скарзі спростовано не було, інших аргументів незаконності оскаржуваного рішення не наведено.

Таким чином, рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27 березня 2015 року № 44 щодо непогодження застосування податкового компромісу є протиправним та необґрунтованим.

Окрім зазначеного, суд також звертає увагу на те, що позовна вимога №2 є формою втручання у дискреційні повноваження державного органу - податкової інспекції та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, оскільки вважати досягнутим податковий компроміс по податковому повідомленню-рішенню від 29 січня 2014 року № 0000252202, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 141 678,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 776 794,00 грн. є виключною компетенцією відповідача.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 року № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача внести в АІС «Податковий блок» інформацію про досягнення податкового компромісу та про погашення податкового зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 29 січня 2014 року № 0000252202 є похідною вимогою від попередньої, а відтак також не підлягає задоволенню

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково.

Отже суд першої інстанції при винесенні постанови було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестмент партнерс груп", Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.