Ухвала суду № 50676310, 15.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7881/15 Головуючий у 1-й інстанції:Іщук І.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Палс ЛТД." до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2015 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Палс ЛТД." до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Так, оскаржуваним рішенням, зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві форми «р» від 21 жовтня 2014 року № 0014362213.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ з іноземною інвестицією «ПАЛС ЛТД» по взаємовідносинах з ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» за травень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 09 жовтня 2014 року № 1481/26-59-22-13-15/25592898, яким встановлено порушення позивачем п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 141 000,00 грн., у тому числі по періодам: за травень 2014 року в розмірі 141 000,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0014362213, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 211 500,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 141 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 500,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду заперечень до акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ з ІІ «ПАЛС ЛТД» від 09 жовтня 2014 року № 1481/26-59-22-13-15/25592898, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 21 жовтня 2014 року № 25872/10/26-17-2-13, якою висновки акту перевірки від 09 жовтня 2014 року № 1481/26-59-22-13-15/25592898 залишено без змін.

За результатами розгляду скарги позивача від 31 жовтня 2014 року відповідачем прийнято рішення від 25 грудня 2014 року № 3133/10/26-15-10-05-15, згідно з яким податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0014362213 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс».

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами, були включені ним до сум податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, між ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (виконавець) та ТОВзІІ «ПАЛС ЛТД» (замовник) укладено договір № 776/2014-01 від 31 березня 2014 року про надання послуг, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовникові маркетингові послуги на території України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх вартість на умовах даного договору. Послуги включають дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки на території України в категорії «Корми для котів та корми для собак».

Між ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» (виконавець) та ТОВзІІ «ПАЛС ЛТД» (замовник) укладено договір про надання послуг № 776/2014-02 від 28 квітня 2014 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язаний надати замовнику, а замовник зобов'язаний прийняти і оплатити послуги з розробки дизайну оригінал-макетів рекламних матеріалів та заохочувальних подарунків для покупців товару ТМ «Європейські макарони» відповідно до даних наданих замовником, банківську виписку.

Також, між ТОВзІІ «ПАЛС ЛТД» (замовник) та ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» укладено договір про надання послуг № 776/2014-03 від 30 квітня 2014 року, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по моніторингу дистрибуції товару замовника, а саме: кави торгівельних марок «Нескафе класик», «Нескафе Голд», та «Нескафе 3 в 1», шоколаду, батончиків та вафель ТМ Світоч, сухих сніданків Нестле, напою Несквік та батончиків ТМ Нестле.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» на підставі первинних документів: договорів про надання послуг, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано звіт про проведення маркетингу динаміки продаж, аналізу наявності продукції та її розміщення в торгівельній мережі Торгові марки: «Maggi», «Kit-Kat», «Lion», «Nuts», «Nescafe Classic», «Nescafe Gold», «Nesquik Nestle»; огляд результатів роботи за травень 2014 року; дизайн оригінал-макетів - рекламних матеріалів та заохочувальних подарунків для покупців товару ТМ «Європейські макарони»; відповідь ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» від 10 червня 2015 року.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та його контрагентом, останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість та мав свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на лист ДПІ у Подільського району ГУ Міндоходів у м. Києві № 2059/7/26-56-22-03-10 від 02 жовтня 2014 року про надання інформації та матеріалів щодо встановлення правочинів з ознаками нікчемності по ТОВ "Юридично-Консалтингова Компанія "Зевс", також співробітниками ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в рамках кримінального провадження № 321410010009000030 від 27 лютого 2014 року, відкритого за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, ліквідовано конвертаційний центр, який надавав послуги підприємствам реального сектору економіки з формуванням незаконного податкового кредиту та переведення безготівкових коштів у готівку на території м. Києва та інших регіонів України, в тому числі і ГОВ "Юридично-Консалтингова Компанія "Зевс".

Відповідно до листа № 2059/7/26-56-22-03-10 від 02 жовтня 2014 року ДПІ у Подільського району ГУ Міндоходів у м. Києві ТОВ "Юридично-Консалтингова Компанія "Зевс" протягом січня 2013 - квітня 2014 сформовано незаконний податковий кредит вигодонабувачам на суму 9 млн. грн., директор, бухгалтер та засновник ТОВ "Юридично-Консаттингова Компанія "Зевс" гр. ОСОБА_3, знаходиться у розшуку Шевченківським РУ ГУ МВС України в м. Києві за ч.2 ст.146. ч,4 ст.190 КК України.

На думку апелянта вищевикладене свідчить про юридичну дефектність відповідних первинних документів, виписаних ТОВ з II "Пале ЛТД.".

Колегія суддів критично відноситься до наведених посилань апелянта, оскільки в матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.