Ухвала суду № 50676213, 27.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17014/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

"27" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Губської О.А., Парінова А.Б.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року позовні вимоги було задоволено.

Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови та ухвалити нове рішення в цій частині , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року № 0001341503/0 та № 0001351503/0, винесені на підставі акта, який не відповідає вимогам діючого законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Омокс Інвест Буд" зареєстрований Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 29 листопада 2007 року, ідентифікаційний код: 35591043, що підтверджується Свідоцтвом серії А01 № 479822, довідкою АБ № 187864 з ЄДРПОУ. ТОВ "Омокс Інвест Буд" взятий на облік у ДПІ згідно із довідкою (Форми № 4-ОПП) від 14 липня 2009 року № 1454/29-106. 30 січня 2009 року ТОВ "Омокс Інвест Буд" подало до ДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік № 1541, згідно з яким щомісячна сума податкового зобов'язання становить 8416,67 грн. (січень-листопад) та 8416,63 грн. (грудень).

У січні 2010 року ДПІ проведено перевірку ТОВ "Омокс Інвест Буд", за результатами якої складено Акт від 25 січня 2010 року № 35/1503 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб. Перевіркою встановлено, що в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ позивачем несвоєчасно сплачено земельний податок та відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону нараховано 3126,11 грн. штрафних санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу правомірності застосування відповідачем штрафу за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання земельного податку за березень, квітень, липень 2009 року.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Пунктом "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХІІ плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 14 ЗУ від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (далі Закон № 1251-ХІІ) до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно із ст. 9 Закону № 1251-ХІІ обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України.

Статтею 17 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що податкове зобов'язання по земельно-му податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, як визначено у ст. 25 вказаного Закону, за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 22.4 ст. 22 цього Закону передбачено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон № 2181-ІІІ.

Пунктом 16.5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених ЗУ "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених пп. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16, та штрафні санкції, встановлені пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції (п.п. 16.5.1). Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах (п.п. 16.5.2).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства, в контексті обставин справи, яка розглядається, дає підстави суду першої інстанції для висновків, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податку припиняється із його повною сплатою до бюджету. При цьому виконання платником зобов'язання по сплаті до відповідного бюджету суми податкового зобов'язання шляхом подання до банку платіжного документа на перерахування (переказ) сум податку, припиняється з моменту прийняття обслуговуючим банком такого платіжного документа. Цей факт є юридичним фактом, з настанням якого пов'язується припинення зобов'язання по сплаті податку.

Даний висновок узгоджується і з положеннями п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ, які хоч і не відносяться до спірних правовідносин однак підтверджують загальне правило.

З огляду на вищевикладене, має місце юридичний факт, з якими законодавець пов'язує припинення обов'язку щодо сплати податку, а саме частини податку за землю за липень 2009 року у розмірі 6011,12 грн. 31 серпня 2009 року, тобто податкове зобов'язання за липень 2009 року сплачено в межах граничного строку (в останній день).

Посилання відповідача як на підставу порушення позивачем граничного строку сплати податку, так як сплачені позивачем кошти надійшли на рахунок ДПІ лише 1 вересня 2009 року, суд першої інстанції вважає необґрунтованими і такими, які не визначають факт допущення позивачем порушення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає безпідставним застосування штрафу у розмірі 601,12 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року № 0001351503/0 підлягає скасуванню в цій частині.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Законом № 1251-ХІІ передбачено, що відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України (ч. 1 ст. 11). Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених законами (ч. 1 ст. 20).

Згідно із ст. 27 Закону № 2535-ХІІ контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Функції державних податкових інспекцій в районах у містах визначені у ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні". Так, державні податкові інспекції в районах у містах здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (п.1); забезпечують застосування фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства (п. 6).

Відповідно до п. 11 ст. 11 цього ж Закону органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що позивач затримав сплату податку за землю у 2009 році: на 4 дні та на 36 днів контролюючим органом правомірно накладено на нього штрафи на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у розмірі 10 та 20 відсотків від сум погашеного боргу відповідно.

Так, ч. 1 ст. 17 Закону № 2535-ХІІ визначено, що базовим податковим (звітним) пері-одом є календарний місяць, а сплата податкового зобов'язання здійснюється протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Частиною 2 ст. 14 Закону № 2535-ХІІ встановлено, що платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Зазначені строки повністю узгоджуються із відповідними положеннями Закону № 2181-ІІІ, за винятком того, що податковий розрахунок (декларація) земельного податку може бути подано не лише щомісяця, а й на початку року.

Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із пп. "а" пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкові декларації за календарний місяць подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на допущені порушення при складенні акта перевірки суд не бере до уваги, з огляду на те, що дані доводи не спростовують факт затримки ним сплати податку відповідачем.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винесена постанова про часткове задоволення позову є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омокс Інвест Буд" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

(Повний текст ухвали складено 03.10.2011р.)