Рішення № 50673953, 27.08.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2211/1538/2012

Провадження № 22-ц/792/15/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого - судді Фанди В.П.,

суддів : Спірідонової Т.В., П'єнти І.В.,

при секретарі : Дорощук О.М., Косташ К.В.,

за участі: представника банку Москалюк С.А., прокурора Лапко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Нетішинського міського суду від 04 лютого 2013 року

у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Нетішинської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зняття з реєстраційного обліку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

встановила

Звертаючись в суд з позовом банк зазначав, що 12.05.2008 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав їй кредит в сумі 37396,50 євро зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15% річних та з кінцевим терміном повернення до 11 травня 2018 року. На забезпечення виконання зазначених зобов'язань 12.05.08 року між відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та банком було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,8 кв.м.. Квартира належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4 в рівних частках кожному, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30.01.03 року. Позичальник умов договору кредиту не виконала, станом на 22.06.12 року має заборгованість в сумі 85 744,97 Євро, тому позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на іпотечну квартиру шляхом її продажу позивачем від імені відповідачів будь-яким способом з іншою особою покупцем; виселити з квартири відповідачів, а також неповнолітнього ОСОБА_8, зі зняттям з реєстраційного обліку.

Рішенням Нетішинського міського суду від 04.02.13 року позов задоволений. В рахунок заборгованості за кредитним договором від 12.05.08 року в розмірі 85 744,97 Євро звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1,

____________

Головуючий у першій інстанції - Ходоровський Б.В.

Доповідач - Фанда В.П. Категорія : 19

Хмельницької області загальною площею 66,80 кв.м. шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від імені

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_8, які зареєстровані, крім ОСОБА_6, та проживають у іпотечній квартирі, зі зняттям їх, крім ОСОБА_6, з реєстраційного обліку у територіальному підрозділі державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" по 804,75 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 114,70 грн. судового збору.

На вказане рішення суду першої інстанції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_8, подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити за спливом позовної давності та за безпідставністю позовних вимог. На підтвердження незаконності рішення суду зазначається, що ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустив позовну давність, оскільки пред'явив позов 01 серпня 2012 року, а мав пред'явити до 18 грудня 2011 року. У квартирі, що є предметом іпотеки, зареєстровані та проживають відповідачі - іпотекодавці, а також ОСОБА_6, з неповнолітнім ОСОБА_8 і їх виселенням будуть порушені не тільки права дорослих, ай малолітньої дитини, що не допускається, виходячи з необхідності захисту прав дітей. Квартира, що є предметом іпотеки придбана не за рахунок кредитних коштів, а приватизована, тому їх виселення можливе лише з наданням іншого житла.

В засіданя апеляційного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з'явилися, неодноразово повідомлялися про день, час і місце слухання справи у встановленому законом порядку про, що свідчать неодноразово складенні експлуатаційним органом акти. Судові повістки адресовані апелянтам поверталися до суду з відміткою поштового відділення про відмову в їх отриманні.

ОСОБА_10, ОСОБА_11, як представники ОСОБА_2 заперечили щодо задоволення апеляційної скарги із підстав зазначених у апеляційній скарзі.

Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" апеляційну скаргу не визнав, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.

Прокурор апеляційну скаргу підтримує частково, просить щодо неповнолітньої дитини рішення суду скасувати і відмовити в задоволенні позову.

Представник органу опіки і піклування Нетішинської міської ради в судове засідання не з'явився, про день час та місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Із поданої заяви слідує, що представник підтримує апеляційну скаргу.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних обставин.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування, зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, в тому числі, є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апелянтами, як підстави для скасування рішення місцевого суду зазначалися : пропуск строку позовної давності; безпідставність виселення відповідачів й порушення прав неповнолітньої дитини; не врахування практики Верховного Суду України щодо виселення неповнолітньої особи.

Разом з цим колегія суддів вбачає неправильне застосування та порушення місцевим судом норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, тому рахує необхідним у відповідності з ч.3 ст.303 ЦПК України вийти за межі апеляційної скарги.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір № HMN0G0000000015 від 12 травня 2008 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня, було укладено з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 договір іпотеки квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 30 січня 2003 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, в рівних частках кожному ( т.1 а.с.17).

Враховуючи, що позичальник не належно виконувала свої зобов'язання по сплаті кредиту, станом на 22.06.2012 року заборгованість за кредитом склала 85 744, 97 Євро, тому у позивача виникло право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності до ст. 526 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку", задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMN0G0000000015 від 12 травня 2008 року звернув стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, місцевим судом не враховано, що відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки. У порушення цих вимог у резолютивній частині рішення зазначено лише загальну суму заборгованості, тому у цій частині рішення суду слід змінити.

Відповідно до ст.ст.1054,192,533 ЦК України, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю " грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України). Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Однак сума заборгованості за кредитним договором визначена місцевим судом у іноземній валюті.

З врахуванням цього і у цій частині слід змінити рішення суду, зазначивши суму заборгованості у 2 093 892,17 грн., при офіційному курсу НБУ на час ухвалення даного рішення - 24,42 грн./євро., з яких: тіло кредиту - 33 932,26 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить - 828 625,79 грн., проценти - 16 795,01 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить - 410 134,14 грн., комісія за користування кредитом - 4532,57 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить - 110 685, 36 грн.. Штраф та пеня банком мала визначатися не у іноземній валюті, а у гривнях, тому слід визначити: штраф -100 283,42 грн. (602,93 грн. + 99 680,49грн), пеня - 644 163,46 грн. і у зв'язку із цим сума заборгованості визначена у іноземній валюті становитиме не 85 744,97 Євро, а 55 249,6 Євро (85 744,97 Євро - 24,69 Євро - 4081,92 Євро - 26378,52 Євро).

Таким чином, всього загальна сума заборгованості у національній валюті становить 2 093 892,17грн..

Позивачем ставилося питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності з вимогами ст.39 Закону «Про іпотеку».

У розумінні норми ст.39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Частиною шостою ст.38 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Разом з тим, під час розгляду справи суд першої інстанції взагалі не визначив, як того вимагає ст. 39 Закону України "Про іпотеку", початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі клопотання ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_12 апеляційним судом 29.04.2013 року було призначено судово-будівельну експертизу для визначення ринкової вартості квартири АДРЕСА_1. Проведення її оплати покладено на ОСОБА_2. Дана ухвала не була виконана апеляційним судом, так як позичальник не провела оплату експертизи, а згодом закінчились повноваження у експерта. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 21.04.15 року визначено виконавцем даної експертизи іншого експерта. 05.05.15 року експертом та 12.05.15 року судом направлено листи з проханням ОСОБА_2 провести оплату експертизи згідно наданого рахунку. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 20.05.15 року та 26.05.15 року отримала дані листи, що доводиться рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.05.15 року, актом КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання від 15.05.15 року, відповідною письмовою розпискою ОСОБА_2 від 20.05.15 року.

17.06.15 року експерт у зв'язку із не надходженням оплати за проведення експертизи повернув без виконання ухвалу суду про призначення експертизи, тому 27.08.15 року апеляційним судом скасовано ухвалу про призначення експертизи.

У постанові № 8 Пленум Верховного Суду України "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997року, п.20, роз'яснив, що оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. У разі незгоди сторони оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

З врахуванням цього, колегія суддів приходить до висновку, що сторони у п.33.4 іпотечного договору за спільною згодою визначили вартість предмета іпотеки у 375 886,4 грн.. Підстави щодо визначення іншої вартості предмета іпотеки у справі відсутні, тому колегія суддів приходить до висновку, що слід визначити саме таку початкову вартість предмета іпотеки. Таке визначення початкової вартості предмета іпотеки не перешкоджає сторонам на стадії виконання рішення суду визначити вартість предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності та відповідно не обмежує права сторін щодо цього.

Встановлення у резолютивній частині рішення початкової ціни предмету іпотеки не у грошовому вираженні, суперечитиме правовій позиції Верховного Суду України по справі № 6-61 цс15, яка у відповідності з ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою, оскільки не вбачається підстав для відступлення від такої правової позиції.

Статею 38 Закону України «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) не було передбачено право продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу іпотекодержателем від імені іпотекодавця. На час звернення з позовом до суду цією статтею, з врахуванням внесених змін, передбачено право іпотекодержателя продати предмет іпотеки від свого імені, на підставі іпотечного договору, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

У зв'язку із цим слід скасувати рішення суду у частині надання повноважень банкові на: укладення від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 договору купівлі-продажу; отримання витягу з Державного реєстру прав власності; отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах; здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; та щодо зняття з реєстраційного обліку осіб; виселення зі зняттям з реєстраційного обліку місця проживання та ухвалити нове рішення з врахуванням вимог діючого законодавства.

Приймаючи рішення щодо позовних вимог про виселення відповідачів, колегія суддів виходить із наступного.

Іпотекодавці 30.01.03 року набули права власності на квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, тобто за довго до укладення кредитного договору.

За змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Оскільки спірна квартира не була придбана за рахунок коштів банку, а отримана в порядку приватизації житла, тому позивач мав зазначити інше постійне житло куди слід було переселити відповідачів, тобто виселення відповідачів має бути з наданням іншого житла. Наявність такого житла у позивача заперечувалося представником у судовому засіданні.

Вказані вимоги закону не були враховані місцевим судом, що потягнуло за собою ухвалення помилкового рішення про задоволення позовних вимог щодо виселення відповідачів зі спірної квартири, тому у цій частині дане рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмова у задоволенні позову про виселення відповідачів тягне за собою й відмову у задоволенні вимог про зняття вказаних осіб з реєстраційного обліку.

У зв'язку із цим слід скасувати і рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_6 114,7 грн. судових витрат на користь держави, оскільки позивачеві відмовлено у його виселенні.

3 червня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 7 червня 2014 року, тобто після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідач отримала кредит у іноземній валюті, на споживчі цілі, іпотекодавці використовують дане житло загальною площею не більше 140 кв. м. як постійне місце проживання, у них відсутнє інше житло. Дані обставини не оспорюються сторонами, підтверджуються копією технічного паспорта, витягами з Реєстру прав на нерухоме майно.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що закріплено у частині 1 статті 58 Конституції України.

До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Водночас Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Разом з тим мораторій у юридичному розумінні має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акту.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що немає правових підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак дане рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону № 1304-VII.

Пунктом 5.5 кредитного договору від 12.05.2008 року сторони визначили строк позовної давності у 5 років, в тому числі щодо стягнення пені. У зв'язку із цим безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки позов було подано до суду 01 серпня 2012 року, тобто ще до спливу п'ятирічного строку.

Місцевим судом правильно вирішено питання судових витрат, за виключенням стягнутих витрат з ОСОБА_6.

Інші підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Нетішинського міського суду від 04 лютого 2013 року змінити у частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Абзаци другий та третій резолютивної частини рішення викласти у новій редакції:

«В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HMN0G0000000015 від 12 травня 2008 року в розмірі 55 249,6 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить - 1 349 195,23 грн., а також штрафу -100 533,42 грн., пені - 644 163,46 грн., всього на загальну суму 2093892,17грн., з яких :

тіло кредиту - 33 932,26 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить 828 625,79 грн., проценти - 16 795,01 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить - 410 134,14 грн., комісія за користування кредитом - 4532,57 Євро, що по офіційному курсу НБУ на час ухвалення рішення становить - 110 685, 36 грн., а також штрафу -100 283,42 грн., пені - 644 163,46 грн.

звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 66,80 кв.м. шляхом її продажу публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені банку договору купівлі-продажу, з будь-якою особою - покупцем, з початковою вартістю предмета іпотеки 375 886,4 грн..

Скасувати рішення суду у частині надання повноважень банкові на: укладення від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 договору купівлі-продажу; отримання витягу з Державного реєстру прав власності; отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах; здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; та щодо зняття з реєстраційного обліку осіб; виселення зі зняттям з реєстраційного обліку місця проживання, стягнення судових витрат з ОСОБА_6 та ухвалити нове рішення у цій частині.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" щодо надання повноважень банкові на: укладення від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 договору купівлі-продажу; отримання витягу з Державного реєстру прав власності; отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах; здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки та щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк ,,ПриватБанк" щодо виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, неповнолітнього ОСОБА_8, зняття з реєстраційного обліку.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню протягом дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.14 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: підпис Судді:підписи

З оригіналом згідно : суддя апеляційного суду В.П. Фанда