Постанова № 5067321, 17.07.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17.07.2009 р.           15:02           № 2а-5121/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. при секретарі Каракашьян С.К., за участю представників сторін:

від позивача: Свінцової Людмили Миколаївни

від відповідача: Хмельницького Сергія Юрійовича

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства "Крокус"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2009р. №0001712307/0/17021,

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 липня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25 травня 2009 року мале підприємство "Крокус" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2009р. №0001712307/0/17021 та визнання протиправним та скасування акту перевірки від 30.04.2009р. № 2283/2307/16292967.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач мав всі, передбачені чинним законодавством України підстави, для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у складі осплати вартісті канцелярських товарів ТОВ «Вінпромторг», до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2008р. було визнано недійсним з часу реєстрації статут ТОВ «Вінпромторг»та недійсною реєстрацію вказаного підприємства в якості платника податку на додану вартість.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва було проведено невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності малого підприємства «Крокус»з питань правових відносин з ТОВ «Вінромторг»за період з 01.09.2006р. по 31.11.2006р., за результатами якої було складено акт №2283/2307/16292967 від 30.04.2009р. (далі –акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем 15 травня 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001712307/0/17021, яким, на підставі підпункту «Б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено податкові зобов’язання малого підприємства «Крокус»зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2701грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1350,5грн.

Копії названих документів наявні в матеріалах справи.

Прийняття оспорюваного податкового повідомлення –рішення мотивовано висновками акту перевірки про те, що внаслідок порушення підпунктів 7.2.4 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижено суми податку на додану вартість, що підлягали сплаті у період з 01.09.2006р. по 31.11.2006р. на суму 2701грн.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що на підставі рахунків фактур №№0715 від 27.09.06р., 0806 від 29.10.2006р., 1021 від 23.11.2006р., 1039 від 30.06.2006р., позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромторг»16203,60грн., в тому числі 2700,6грн. податку на додану вартість.

Актом перевірки зазначено, що 25.07.2008 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі №2 4431/08 було винесено рішення, яким визнано статут ТОВ «Віпромторг», зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві 07.02.2006р. недійсним, з часу реєстрації, визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Віпромторг»в якості платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ №37116722 виданого 27.06.2006р.), з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

На підставі викладеного перевіряючими зроблений висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 2701грн.податку на додану вартість, сплаченої позивачем на користь ТОВ «Вінпромторг»

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві на позов та в усних поясненнях його представника, співпадають з доводами та висновками, викладеними в акті перевірки від 30.04.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі рахунків фактур №№0715 від 27.09.06р., 0806 від 29.10.2006р., 1021 від 23.11.2006р., 1039 від 30.06.2006р., платіжними дорученнями №№833 від 29.09.2006р., 897 від 31.10.2006р., 943 від 28.11.2006р., 951 від 30.11.06р, позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпромторг»16203,60грн., в тому числі 2700,6грн. податку на додану вартість, у якості оплати за канцелярські товари.

Відповідно до накладних №№648 від 29.09.2006р., 724 від 31.10.2006р., 938 від 28.11.2006р., 954 від 30.11.2006р. товар було отримано позивачем.

Також в матеріалах справи наявні копії податкових накладних №№648 від 29.09.2006р., 724 від 31.10.2006р., 938 від 28.11.2006р., 954 від 30.11.2006р., виданих товариством з обмеженою відповідальністю «Вінпромторг»позивачу, які були включені до книги обліку отриманих податкових накладних позивачем.

Згідно акту №9117 від 26.12.2008р. з 27.02.2006р. анульовано свідоцтво платника податку ПДВ –ТОВ «Вінпромторг» за № 37116722, індивідуальний № 339351126502, яке було видано 27.02.2006р.

Підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару відповідно до п.п.7.4.5 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є належним чином оформлена податкова накладна чи митна декларація, а при імпорті робіт (послуг) –акт прийняття робіт (послуг) чи банківські документи, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Статтею 9 пункт 9.8 зазначеного Закону, у редакції на час спірних правовідносин, встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, встановлених цим, серед яких відсутній випадок визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ з моменту видачі.

Натомість відповідно до підпункту 25.2.1 пункту 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зі змінами і доповненнями, встановлено, що судове рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, або повідомлення державного реєстратора чи відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення є підставою для виключення платників податку на додану вартість з Реєстру.

Вищезазначеними нормами визначено не порядок втрати чинності свідоцтвом платника ПДВ, а порядок дії податкових органів, які приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість (абзац перший пункту 25.2.1)

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.07.2008р., на яке посилається відповідач, визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Віпромторг»в якості платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ №37116722 виданого 27.06.2006р.), з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.

Отже, відповідач за наявності вищевказаних обставин та рішення суду мав діяти згідно зі ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, які пов’язують припинення дії свідоцтва платника ПДВ не з судовим рішенням і поняттям недійсності, а з його анулюванням за рішенням податкових органів, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних доказів про внесення запису до ЄДПРОУ про припинення юридичної особи –ТОВ «Вінпромторг»податковим органом надано не було, хоча ухвалою про відкриття провадження у справі дані відомості у відповідача витребовувалися.

Спірні господарські операції, описані в акті перевірки, мали місце у 2006 році. Рішення про виключення з Реєстру платників ПДВ і саме виключення з Реєстру, як юридичний факт, не можуть мати зворотну силу, тобто поширюватись на відносини, що виникли до їх прийняття, а відтак не можуть поширюватись і на податкові накладні, видані у цей період, та господарські операції, які мали місце до прийняття рішень. Саме по собі визнання недійсними установчих документів у судовому порядку не є доказом того, що ТОВ «Вінпромторг»втратило статус платника ПДВ до фактичного його виключення з реєстру.

Достовірність та наявність господарських операцій з ТОВ «Вінпромторг»позивач підтвердив відображенням їх у книзі обліку придбаних товарів.

Визнання в судовому порядку недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб’єктами господарювання юридично значимих дій, оскільки його контрагенти за договором, можуть нести відповідальність за наявності вини.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», чинного на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Факт порушення контрагентом платника податків своїх податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вимоги, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно було бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

На час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Вінпромторг»останній був зареєстрований платником ПДВ, мав всі ознаки правоздатної і дієздатної юридичної особи, здійснював господарську діяльність, про що свідчать господарські операції з іншими суб’єктами господарювання, у тому числі –позивачем. Вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»до самої податкової накладної і умови її легітимності встановлені у пунктах 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 та ст. 9 зазначеного Закону, які не передбачають можливість визнання недійсними податкових накладних, виданих платником податків, діяльність якого в подальшому була припинена.

Крім того, суд звертає увагу на те, що сума податку на додану вартість, перерахована позивачем ТОВ «Вінпромторг»становить 2706 гривень 60 копійок, проте відповідачем донараховано позивачу 2701грн.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2009р. №0001712307/0/17021.

В частині вимог про визнання протиправним та скасування акту перевірки від 30.04.2009р. № 2283/2307/16292967 в позові слід відмовити, оскільки акт перевірки не є застосуванням до позивача владно –розпорядчих функцій, не є рішенням суб’єкта владних повноважень, до якого можуть бути застосовані наслідки у вигляді скасування.

Вимог про визнання неправомірними дій відповідача під час проведення первірки позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 15.05.2009р. №0001712307/0/17021

3. В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           А.Б.Федорчук

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01025, м. Київ, вул.Десятинна,4/6, тел. 278-43-43 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (вступна та резолютивна частини)

м. Київ

17 липня 2009 року 15-02 №2а-5121/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. при секретарі Каракашьян С.К., за участю представників сторін:

від позивача: Свінцової Людмили Миколаївни

від відповідача: Хмельницького Сергія Юрійовича

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства "Крокус"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.05.2009р. №0001712307/0/17021,

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 15.05.2009р. №0001712307/0/17021

3. В решті позову відмовити.

Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           А.Б.Федорчук