Ухвала суду № 50670664, 07.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" вересня 2015 р.справа № 0870/891/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 0870/891/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Рассвет» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 00001052305, № 0001062305, від 20.12.2011 № 0001312305, № 0001322305.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, адміністративний позов ПАТ «Рассвет» задовольнили частково, а саме, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0001312305, № 0001322305. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2015 року касаційну скаргу задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд. Скасовуючи рішення апеляційного суду, Вищий адміністративний суд України вказав на порушення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом норм процесуального права, оскільки суд, долучивши до матеріалів справи нові докази, а саме, постанову Сихівського районного суду міста Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11 про звільнення певних осіб від кримінальної відповідальності за амністією, не надав цим доказам відповідної оцінки в своєму рішенні.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим справу розглянуто відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року. Відповідачем складено Акт перевірки від 19.09.2011 року № 1705/2305/13626540.

За висновками вказаного акту боку позивача встановлені наступні порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п. 8.3, пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 144.1 ст.144, 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 76 111 грн.;

- п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 164 720 грн.

5 жовтня 2011 року на підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001052305 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 164 720 грн. за основним зобов'язанням та 82 360 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001062305 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 76 111 грн. за основним зобов'язанням та 38 055,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги до позивача надійшли податкові повідомлення-рішення від 20.12.2011 р. № 0001312305 та № 0001322305, винесені відповідачем, відповідно до яких визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 164 720 грн. за основним зобов'язанням та 41 180 грн. за штрафними санкціями, а також визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 76 111 грн. за основним зобов'язанням та 18 199,25 грн. за штрафними санкціями.

За результатами розгляду повторної скарги до позивача надійшло рішення від 18.01.2012 р. № 1164/6/10-2115, яким Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення відповідача, з урахуванням рішення ДПА в Запорізькій області, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Висновки податкового органу, стосовно порушень позивачем податкового законодавства базуються на висновках акту перевірки щодо відсутності відображених у податковій звітності позивача господарських операцій з контрагентами ТОВ "Олвен Груп", ТОВ "Строй-Вінд", ТОВ "Буд Ворк", ТОВ "Іртас".

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних відносин, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на вказане дослідженню та аналізу на предмет реальності вчинення судом полягають всі господарські операції, вчинені між позивачем та його контрагентами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Олвен Груп" колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідачем вказано, що в перевіряємий період позивач придбав у ТОВ "Олвен Груп" оргтехніку. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, згідно з платіжними дорученнями. Станом на 30.06.2011 року дебіторська заборгованість становить 124 000 грн. Позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року включено витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Олвен Груп" на загальну суму 103 333 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що позивачем завищено валові витрати по операціях з ТОВ "Олвен Груп" на загальну суму 103 333 грн.

За результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ "Олвен Груп" встановлено вчинення правочинів з іншими контрагентами, які не спрямовані на реальне настання наслідкі.

За даними АІС "Податки" та АІС "Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ТОВ "Олвен Груп" визнано банкрутом та скасовано держреєстрацію 05.01.2011 року.

Згідно податкових накладних №№ 212, 213 від 26.05.2010 року та квитанції банку від 26.05.2010 року господарські відносини між ТОВ "Олвен Груп" та позивачем виникли ще до 05.01.2011 року, тобто до скасування держреєстрації ТОВ "Олвен Груп".

Матеріалами справи, а саме акт перевірки ТОВ "Олвен Груп" (т. 1 а.с. 252-266) свідчать, що перевірка проводилась 04.01.2011 року, без відома та присутності директора ТОВ "Олвен Груп", або уповноважених ним осіб які б представляли інтереси, оскільки на момент проведення та складання акту перевірки за місцезнаходженням юридичної особи за адресою м. Запоріжжя, вул. Експресівська, 26 посадові або уповноважені особи підприємства відсутні.

Висновки щодо відсутності господарських операцій з боку ТОВ "Олвен Груп" зроблено, виходячи з того, що у ТОВ "Олвен Груп", відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виборчі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Однак, у який період виникли обставини, які можуть свідчити про відсутність господарської діяльності у підприємства, що на момент проведення перевірки було визнано банкрутом, у акті перевірки не зазначено.

Про розбіжності між податковою звітністю позивача та ТОВ "Олвен Груп" у акті перевірки не йдеться.

За таких обставин колегія суддів вважає, що викладені в акті перевірки висновки податкового органу стосовно операцій позивача з ТОВ "Олвен Груп" не можна вважати доведеними та підтвердженими належними доказами.

Перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Строй- Вінд", яким на адресу позивача виписано акти виконаних робіт за квітень 2010 року на загальну суму 988 815,67 грн. у т.ч. ПДВ 164 802,61 грн. з виконання ремонтних послуг за адресою: м. Запоріжжя, Північне шосе, 30. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі (платіжне доручення № 796 від 22.04.2010 р. на загальну суму 100 000 грн., у т.ч. ПДВ 16 666,67 грн.). Позивачем вказані ремонтні роботи було включено до балансової вартості основних фондів групи 3, на які нараховувалися амортизаційні відрахування та включалися до рядку 06.2 декларації з податку на прибуток (рядок 06.2.3.1 "Амортизація основних засобів загальногосподарського використання" Додатку АВ до рядка 06.2 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, на загальну суму 8 070 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 р. у сумі 8 070 грн.

Перевіркою зроблено висновок, що в порушення п. 144.1 ст. 144, п.146.3. п. 146.11 ст. 146 Податкового кодексу України, позивачем завищено амортизаційні відрахування по взаємовідносинах з ТОВ "Строй-Вінд" за 2 квартал 2011 р. на суму 8 070 грн.

Вище зазначені порушення податкового обліку з податку на прибуток призвели до порушення з податку на додану вартість при визначенні суми податкового кредиту.

Від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя отримано акт від 25.03.2011р. № 242/23- 023/33528488 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Строй-Вінд". В ході проведення перевірки не встановлено передачі товарів (послуг) від ТОВ "Строй- Вінд" до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів (т. 2 а.с. 251).

Однак, як зазначено вище, позивач не був особою, що придбала у ТОВ "Страй-Вінд", товари.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що взаємовідносини з ТОВ "Строй-Вінд" підтверджено належним чином оформленими документами податкового обліку, в тому числі: договором підряду б/н від 29.09.2009 р., довідкою про вартість виконаних робіт за квітень 2010 р., кошторисом на ремонтні роботи, платіжними дорученнями від 20.10.2009 р., № 2104 від 09.12.2009 р., № 2201 від 23.12.2009 р., № 73 від 27.01.2010 р., № 96 від 22.04.2010 р., прибутковим ордером № ПН-04/10 від 30.04.2010 р., податковими накладними № 642 від 20.10.2009 р., № 734 від 09.12.2009 р., № 800 від 23.12.2009 р., № 44 від 27.01.2010 р., № 199 від 22.04.2010 р., № 200 від 30.04.2010 р.

За вказаним договором ТОВ "Строй-Вінд" виконало загально-будівельні роботи з ремонту корпусу № 2 по вул. Північне шосе, 30. Дані ремонтні роботи виконувалися з метою створення умов для передачі в оренду приміщень у вказаній будівлі, оскільки одним з головних видів діяльності позивача є здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відремонтоване приміщення позивачем було передано в оренду, що підтверджується договорами оренди приміщення по вул. Північне шосе, 30: № 43/0311А від 01.03.2011; №77/1211А від 01.12.2011; № 02/0111А від 01.02.2011.

Виходячи з зазначеного, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів наявності обставин щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Страй-Вінд".

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Буд Ворк".

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Буд Ворк" виписано позивачу видаткову накладну від 11.11.2009 р. на поставку кондиціонерів 2 шт. на суму 150 000 грн., в т.ч. ПДВ 25 000 грн. Розрахунки проведено у безготівковій формі у вересні 2009 р. на суму 150 000 грн. заборгованість станом на 30.06.2011 р. відсутня.

Зазначені у видатковій накладній кондиціонери віднесено до балансової вартості основних фондів 3 групи. Нараховані суми амортизаційних відрахувань відображались у р. 07 декларацій з податку на прибуток за 3 квартал 2010 р. 6 618 грн., за 4 квартал 2010 р. 6 221 грн., за 1 квартал 2011 р. 5 848 грн.

В порушення пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 гі.8.3, пп.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем завищено амортизаційні відрахування з придбання у ТОВ "Буд Ворк" кондиціонерів на суму 14 700 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року на 7 500 грн., за 1 півріччя 2010 рік на 14 700 грн.

Від ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя отримано акт від 28.02.2011 р. № 107/23- 02/34440902 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Буд Ворк". В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Буд Ворк" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому операції з купівлі-продажу ТОВ "Буд Ворк" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що взаємовідносини з ТОВ "Буд Ворк" підтверджено належним чином оформленими документами податкового обліку, в тому числі: на підставі рахунку-фактури № 00225 від 28.09.2009; платіжними дорученнями № 1172 від 18.09.2009 року, № 1213 від 30.09.2009 року; видатковою накладною РН-0000836 від 11.11.2009 р., актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.12.2009 року.

На час проведення перевірки та на даний момент кондиціонери експлуатуються позивачем у власних приміщеннях.

Крім того, факт наявності кондиціонерів підтверджено документами, складеними за результатами інвентаризації, проведеної за участі посадових осіб податкового органу.

Доказів стосовно того, що кондиціонери отримано позивачем не від ТОВ "Буд Ворх" відповідач не надав.

Згідно розрахунку податкового органу суми, донараховані за операціями з названими контрагентами склали 240 831 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги, що відповідач не довів факт порушення позивачем податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності за операціями з ТОВ "Олвен Груп", ТОВ "Строй-Вінд", ТОВ "Буд Ворк", ТОВ "Іртас", колегія суддів дійшла висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2011 р. № 0001312305 та № 0001322305 в частині нарахування податку на прибуток у сумі 76 111 та податку на додану вартість у сумі 164 720 грн. не може визнати законними та обґрунтованими, що є підставою для задоволення позовних вимог.

В той же час, в акті планової виїзної документальної перевірки від 19.09.2011 року № 1705/2305/13626540 зазначено, що у перевіряємому періоді з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Іртас". Згідно з наданими для перевірки документами встановлено, що ТОВ "Іртас" виписано видаткову накладну № 0153 від 14.05.2010 р. на загальну суму 210 000 грн. у т.ч. ПДВ 35 000 гри. на поставку товару: комплект обладнання фірми Тadlen (насос 140 л) у кількості 35 комплектів. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі на вказану суму згідно з платіжними дорученнями. Позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2010 року включено витрати на загальну суму 175 тисяч гривень.

В подальшому зазначене обладнання реалізовано ВАТ "Завод "Львівсільмаш" відповідно до договору поставки № 11-05/10 від 13.05.2010 р., рахунку-фактури від 13.05.2010 р. № СФ-0000890, платіжних документів від 13.05.2010 р. та 18.05.2010 р., податкових накладних від 13.05.2010 р. № 681, від 18.05.2010 р. № 731, видаткової накладної від 31.05.2010 р. № РН- 0000540, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 31.05.2010 р. № л-00000240.

Стосовно долученої до матеріалів справи постанови Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у кримінальній справі № 1-104/11, яким звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих підстав на підставі Закону України «Про амністію у 2011 року» певних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 4 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, постанова суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності за амністією не віднесена нормами КАС України до судових рішень, врахування яких є обов'язковим при вирішенні справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, вказаною постановою звільнено:

- ОСОБА_1, від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. «г» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»;

- ОСОБА_2, від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»;

- ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»;

- ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України на підставі п. «є» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію 2011 році»;

- ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»;

- ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. «є» ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році», а кримінальну справу за обвинуваченням вказаних осіб закрито. (т. 3 а.с. 12).

При цьому зі змісту постанови не вбачається, в чому саме полягає склад злочинів, які вчинили ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також, яке відношення останні взагалі мають до позивача чи його контрагентів, за які саме злочини ці особи притягувались до кримінальної відповідальності та в які періоди часу вони були вчинені.

З огляду на вказане постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року не може бути прийнята судом в якості доказу при вирішенні спірних правовідносин.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі № 0870/891/12 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко