Ухвала суду № 50670650, 09.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2015 рокусправа № 804/13747/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року по справі за позовом Криворізького міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Криворізький міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути коштів у сумі 10 778,77 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Криворізького міського центра зайнятості ( р/р 37173001002770, в УДКУ Дніпропетровської області, код ОКПО 21908407, МФО 805012) кошти у сумі 10 778,77 грн.

Не погодившись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.

Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що 29 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Криворізького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.

Наказом Центру № НТ130904 від 04.09.2013 року ОСОБА_2 з 29.08.2013 р. був наданий статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-УІ від 05 липня 2012 року та з 05.09.2013р. призначена допомога по безробіттю відповідно ст. 22, ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року.

За період перебування на обліку ОСОБА_2 отримувала допомогу по безробіттю в розмірі 10 778,77 грн.

Криворізьким міським центром зайнятості, відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року № 60/62 та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання гр. ОСОБА_2 статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення.

За результатами перевірки 18.07.2014 р. позивачем складено акт № 535 розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що при реєстрації в центрі зайнятості відповідач надав недостовірні відомості, а саме приховала факт надання послуг ТОВ «Тієнс Україна» згідно договору ЦПХ № ДФЛ95832783 від 27.08.2013 р.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх, оскільки доказів добровільного повернення коштів відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2, 3 «б» ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. До зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з ст. 36 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг зареєстрованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи, відповідно до законодавства України.

Згідно статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» центри зайнятості контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до пп. 1 п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 14.12.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Колегія суддів, на підставі вищенаведеного, вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем порушено умови реєстрації в центрі зайнятості, надання статусу безробітного, призначення, нарахування та виплати допомоги по безробіттю, внаслідок чого під час перебування на обліку у Криворізькому міському центрі зайнятості ОСОБА_2 незаконно отримала допомогу по безробіттю в сумі 10 778,77 грн., яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Криворізького міського центра зайнятості в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що дана справа не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, спростовуються тим, що відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється також і на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Також, відповідно до пп.2 п.31 Постанови № 3 від 01.03.2013 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - міський центр зайнятості як орган державної влади має право на звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю з метою реалізації наданих йому частиною третьою статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» повноважень, якою передбачено, що сума виплаченого матеріального забезпечення на випадок безробіття та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки у такому разі виникає спір за зверненням суб'єкта владних повноважень із приводу реалізації наданих йому законом функцій та у випадку, встановленому законом, такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що договір ДФЛ95832783 від 27.08.2013р. не є трудовим договором, або цивільно-правовим, згідно якого ОСОБА_2 мала можливість отримувати заробітну плату як найманий працівник або інший прибуток, і за цим договором ніколи не отримувала заробітну плату як працівник або інший прибуток.

Проте, відповідно до п.1.1 договору ДФЛ95832783 від 27.08.2013р. виконавець (ОСОБА_2) за цим договором зобов'язується надати замовнику (ТОВ «Тієнс Україна»), а замовник прийняти і оплатити послуги з організації заходів спрямованих на збільшення обсягів продажу продукції (а.с. 11-15). Актом наданих послуг до договору про надання послуг з організації заходів, спрямованих на збільшення обсягів продажу продукції ТОВ «Тієнс Україна» від 27.08.2013року № ДФЛ95882783 від 25.12.2013р. підтверджується надання послуг та отримання ОСОБА_2 коштів у сумі 1 116,61грн.

Наведені докази спростовують доводи апелянта щодо відсутності прибутку за виконаним договором.

Окрім того, колегія суддів розцінює критично твердження апелянта стосовно того, що вона не надавала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без її участі та про визнання позову, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 01.12.2014року, з якої вбачається, що відповідач просить розглянути справу 10.12.2014 року без її участі оскільки вона погоджується з позовом щодо сплати суми 10 778,77грн. і просить суд розстрочити виплату вказаної суми (а.с. 62).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, правильно встановив фактичні обставини та прийняв судове рішення, яке відповідає нормам матеріального права, та з дотриманням норм процесуального права. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року по справі № 804/13747/14- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай