Ухвала суду № 50670270, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 рокусправа № 808/1108/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Приазовське відділення на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Литейщик" до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Приазовське відділення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Литейщик» звернулось до суду з адміністративним позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0367081715 від 08.10.2014р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення №0367081715 від 08.10.2014.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литейщик» судовий збір в розмірі 182,70 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності, відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, що в період з 05.09.2014 по 11.09.2014 співробітниками Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Приазовське відділення проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у травні 2014 року, за результатами якої складено акт №330/08-17-15/24903942 від 18.09.2014.

Згідно висновків даного акту позивачем допущено порушення, серед іншого, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2014 у сумі 43 129,00 грн. та занижено суму залишку від'ємного значення р.24 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 на суму 43 129,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акту, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0367081715 від 08.10.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 43 129,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 21 564,50 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, про необґрунтованість прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення і про наявність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог ТОВ "Литейщик".

Колегія суддів вважає висновок суду таким, що є правомірним, відповідає фактичним обставинам справи і нормам права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами п.200.4. ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 між ТОВ «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» (позичальник) та ТОВ «Литейщик» (позикодавець) укладено договір позики із заставним забезпеченням, відповідно до умов якого з метою фінансової стабілізації позичальника позикодавець надає позичальникові позику на суму 2 600 000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві зазначену суму позики в обумовлений строк (а.с.82, т.2).

Відповідно до п. 2 Договору повернення зазначеної суми позики повинно відбутись протягом одного року частинами, але не пізніше 01.08.2013.

Згідно п. 5 Договору з метою забезпечення належного виконання своїх зобов'язань по поверненню суми позики в зазначений у п. 2 даного договору строк, позичальник надає у заставу майно, згідно додатку 1, 2. Договір застави, який встановлює забезпечення, укладається окремо та є додатком до даного договору.

Згідно наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень, вказані кошти в сумі 2 600 000 грн. перераховані позивачем на рахунок контрагента ТОВ «ТЛК «ТАЛКО» у період з 15.08.2012 по 19.09.2012 у повному обсязі (а.с.83-90, т.2).

29.08.2013 між ТОВ «Литейщик» (Іпотекодержатель) та ТОВ «ТЛК «ТАЛКО» (Іпотекодавець) укладено договір про задоволення вимог Іпотекодержателя (а.с.25-28, т.2).

В п.1 вказаного договору зазначено, що згідно договору іпотеки, укладеного між ТОВ «Литейщик» та ТОВ «ТЛК «ТАЛКО», посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. 11.06.2013 за №2265, за яким рахується заборгованість Іпотекодавця перед Іпотекодержателем на суму 2 600 000 грн. на підставі договору позики, укладеного між ТОВ «Литейщик» та ТОВ «ТЛК «ТАЛКО» 11.08.2012, Іпотекодавець шляхом укладення цього договору передав у власність іпотекодержателя предмет іпотеки за вартістю оцінки майна за згодою сторін у сумі 864 120,37 грн.

Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що в рахунок задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передав Іпотекодержателю право власності на комплекс, що знаходиться у м. Мелітополі Запорізької області, Каховське шосе, 4.

Відповідно до п.3 договору, за згодою сторін вартість предмета іпотеки складає 864 120,37 грн., експертна вартість у відповідності до звіту про оцінку майна складає 964 790 грн. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття у відповідності до звіту про оцінку майна за 967 790 грн.

Пунктом 4 договору встановлено, що зазначена сума є сумою задоволених вимог Іпотекодержателя за договором позики.

У зв'язку із невиконанням позичальником вимог договору позики та задоволенням позикодавцем своїх вимог за рахунок забезпеченого майна, відповідно до приписів ст.ст. 572, 575, 1046 ЦК України описана господарська операція з юридичної точки зору трансформувалась у договір купівлі-продажу, а в розумінні податкового законодавства - є поставкою.

Оскільки вказану операцію, відповідно до приписів пп.14.1.191 п. 14.1 ст.14 ПК України слід розцінювати як поставку, контрагентом позивача виписано податкову накладну від 29.08.2013р. № 131.

Згідно з пп.14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Отже, вищенаведене свідчить про те, що право платника податку на податковий кредит виникає в періоді, в якому відбулося придбання товарів (робіт/послуг) або зроблена попередня оплата, але це право повинно бути підтверджене належним чином оформленою податковою накладною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказана податкова накладна правомірно врахована при формуванні податкового кредиту спірного періоду, а саме травня 2014 року.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ТОВ «Литейщик» та ТОВ «ТЛК «ТАЛКО» є пов'язаними особами, в розумінні п.п.14.1.159 ПК України, і їх відносини впливають на умови та економічні результати їх діяльності, колегія судів вважає необґрунтованими, оскільки нормами податкового законодавства, що регулюють порядок формування податкового кредиту з ПДВ та визначення сум бюджетного відшкодування не містять прямих обмежень щодо цього.

Також доводи апелянта стосовно того, що за результатами перевірки згідно акту перевірки не можливо підтвердити факт поставок товарів ТОВ «Литейщик» від постачальника ТОВ «ТЛК «ТАЛКО», спростовуються тим, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ТЛК "ТАЛКО" виникли саме з підстав укладення договору позики, за якою позивачем передано контрагенту грошові кошти. Так, на виконання цього договору позивачем виконано зобов'язання по даному договору, кошти перераховані на рахунки контрагента в повному обсязі. Проте, кошти у встановлений договором строк не повернуті, у зв'язку із чим, повернення грошових коштів, а саме оплата за вказаною угодою, відбулась шляхом задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок майна контрагента, що було предметом іпотеки.

Відповідно п.10 договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, визначено, що право власності на вказаний комплекс виникає у Іпотекодержателя з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації та він має право вільно розпоряджатися цим нерухомим майном. Таким чином, виконання угоди відбулося за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, на підставі цього було виписано податкову накладну № 131 від 29.08.2013 року.

Також посилання апелянта на те, що господарські операції між ТОВ "Литейщик" та ТОВ "ТЛК "ТАЛКО" були спрямовані на отримання податкової вигоди - формування валових витрат та податкового кредиту з метою мінімізації або ухилення від сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до бюджету та отримання бюджетного відшкодування, спростовується наступним.

Так, матеріалами справи підтверджено, що в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відхилення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ "Литейщик" та його контрагентів відсутні. Тобто, контрагент позивача - ТОВ "ТЛК "ТАЛКО" не тільки виписав за результатами спірної господарської операції податкову накладну, а і задекларував податкові зобов'язання за нею, які мають бути сплачені до бюджету. В даному випадку питання сплати чи несплати контрагентом своїх задекларованих податкових зобов'язань за спірною господарською операцією не впливає на право позивача формувати податковий кредит та відповідно включати вказану суму з податку на додану вартість до розрахунку суми бюджетного відшкодування за спірний період.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що постанова суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм матеріального та процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС Приазовське відділення - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року № 808/1108/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай